Мушкетик Ю.. Яса

валу.
Пiзно ввечерi ховали перших убитих. Накрапав дощик, в попа на лисинi
поблискували краплi, вiн читав молитву швидко, дивився кудись угору.
Нефарбованi труни двома рядами бiлiли перед ним;
Лаврiн i Марко стояли по той бiк могили. Лаврiн теж дивився кудись
угору, а Марко пожадливо вдивлявся в обличчя убитих, неначе вони могли
вiдкрити йому щось таке, не знане досi, й мiнився на виду. Важкi вiка
сховали ©х од нього, вiн повернувся й пiшов у темну сутiнь вулички.
Лаврiн ледве наздогнав його. Перехреста теж вразив похорон - на Сiчi
здебiльшого ховали старих дiдiв, вiн ©х майже не знав, i були тi люди для
нього десь там, за далекою межею, за глухою стiною, просто вони вже оджили
сво (сам же почувався майже безсмертним) , а тут падали поруч такi ж, як
i сам, молодi парубки та чоловiки. Й невiдомо, хто поляже завтра.
Короткий випал посмертного салюту вдарив у спини, вони несамохiть, уже
вдруге за день, взялися за руки й побрели, неначе покривдженi дiти, пiд
густе шатрище в'язовника в темну каламуть вулички. III
Султан копнув ногою, й легенький горiховий столик на низеньких нiжках
полетiв шкереберть. Забряжчали золотi тацi, й на жовтий китайський килим
посипалося мускатне.печиво, пахучi жолудi, персики в меду, солодощi з
амброю, пирiжки з фiалками та гiацинтом.
Нечестивi собаки! Вони хочуть зацукрити його душу, пiдсовують чашi з
мускатним вином, а вiсiм тисяч його кращих во©в уже осушили чашу смертi. З
кожного вийшла кров i душа, душа полетiла за морськi надра в рiднi кра©, а
кров угно©ла чужу землю. Вiн витрача силу бiля цього нiкчемного мiстечка;
ще тиждень облоги, й йому вже не буде з ким iти на Ки©в i далi, на
пiвнiчну столицю. Вiн ста посмiховиськом в очах усього свiту. А
стамбульськi кравцi вже шиють трiумфальний каптан з вiдкидними рукавами
для цiлування. Так, султан уже давно збагнув, що похiд не буде
трiумфальний, як те пророкував вiзир Мустафа. "Одкладемо, - сказав той, -
розор Римсько© держави до iншого часу. Вона зараз не така погибельна для
нас". Одначе воювати королiвства Римсько© держави почесно й вигiдно для
скарбницi, а воювати оцi Ладижини, про якi не чули в жоднiй столицi свiту,
важко й принизливо для великого падишаха. Це остання пiдмова, на яку дався
султан. Далi вiзир нехай вою з чорними джинами на островi Родос, куди
його повезе галера одразу по закiнченнi цi © вiйни.
Султан прибув з-пiд Кам'янця учора ввечерi. Приступало ж козацькi мiста
вiйсько пiд рукою сердара[7] Мустафи-пашi. Магомет вручив йому
командування не тому, що покладався на його великий бойн'й досвiд, а тому,
що так нараяв великий вiзир - Ахмед-паша. Зараз султан ще раз упевнився в
мудростi великого вiзира Кепрюлю, який радив йому й зовсiм не переходити
днiстрових вод. Зупинитися у повойованiй Молдовi, де мають багато палацiв,
котрi, може, й поступаються стамбульським, але теж гарнi. Звiдти до
козацьких мiст - палицею кинути, вiн завжди може при©хати на трiумф.
Зринала думка - чи таки не вернутись у Фракiю. Але воднораз в душi
запалала злiсть. Сiм днiв згаяв Мустафа пiд цi ю нiкчемною фортецею.
Султан далi не мiг всидiти в Кам'янцi.
Три служки в синiх халатах, чашнiгiри, тихi й непомiтнi, немов летючi
мишi, збирали розкиданi солодощi.
Всi наче змовилися ("вони й справдi у змовi!"), намагаються вiдвернути
його погляди вiд мiста. Позавчора пiд Кам'янцем влаштували полювання, i
вiн гасав помiж жовтоголових соняхiв, арабаш зламав ногу, а вiн
вполював... порося. Повелитель правовiрних, великий мисливець вполював
гидотне порося! Хiба для таких ловiв при©хав сюди вiн, Магомет Четвертий,
охоронець вiри й во©н, що ма несхибний удар i хоробре серце! Он лежать
його меч i лук, повсякчас нагадуючи, що вiн мужнiй во©н i великий
полководець. У той же час з гiркотою, навiть з огидою зiзнавався собi, що
похiд утомив його, що, позбавлений розкошiв i втiх палацу: мудрих бесiд
високих учених - мудерiв (адже вельми любить помiркувати про вади та
дивацтва iнших народiв), заспокiйливого спiву фонтанiв, магiчних танцiв
гипетських танцiвниць, - втрача звичну рiвновагу, що невдачi вiйська пiд
Кошицею й Бершаддю похитнули його вiру. Злiсний голос нашiптував з-поза
спини: "Ти - кепський во©н, ти звiрився на сво©х полководцiв, аби потiм
всю провину скласти на них". Нi, вiн хотiв кермувати вiйськом сам, а вони
вiдвертали його вiд того... Це вони затримали його в Кам'янцi.
Лють тугою сирицею скручувала серце Магомета Четвертого. Вiн покладе
цьому край, погромить варварське мiсто, хоч як мiцно воно сидить на скелi
i страшенно важке для здобуття, й пiде далi, i звiстка про його перемоги
струсне свiт. Цей похiд вiн обмислив з усiх бокiв. Ось-ось ма пiдiйти
йому на помiч нова, свiжа хвиля. Вiйсько припливе на галерах по Днiпру,
воно добре озбро не, ма хороше спорядження. Во©ни не втомленi довгою
сухопутною дорогою, вiн поставить ©х наперед, i тутешнi простори скоряться
©м.
Треба тiльки швидше зламати це мiсто. Падишах бiльше не буде звiрятися
на свого сердара; вiддасть повелiння на штурм сам. На один переможний
штурм, а тодi вернеться в Кам'янець. Секбанбашам[8] сьогоднi вже посланi
накази, на яких вiдтиснуто печать брильянтовою тугрою, аби завтра були
готовi виступити в похiд далi. Сьогоднi Ладижин впаде попелом в рiку Аксу
- Вода Буг. Й тодi вiн вернеться в Адрiанополь - Едiрне. Й там йому
справлять трiумф. Подiбний до тих, якi справляли римським цезарям, коли тi
повойовували варварiв. У мечетях мулли прославлять його iм'я. Поети
складуть на його честь оди. Вiн знудьгував за ними. Нашмаганi батогами,
вони спiвали про його безсмертя, щастя жити в iмперi© Османiв, тепер же,
мабуть, спiвають про очi кохано© i схiд сонця, якого нiколи не бачать, бо
пiзно встають. Вiн навчить ©х спiвати про Марсове поле!
Низько зiгнувшись, ввiйшов начальник похiдних султанських поко©в i
доповiв, що ага Гаси - начальник яничарського корпусу - чека милостивого
падишахового дозволу ввiйти в намет.
Султан ворухнув пальцем, чашнiгiри зникли, немов ©х i не було, охорона
вiдступила на крок пiд чорний шовк запони, задки виплив i начальник
поко©в. Майже одразу по тому до намету вступив яничарський ага. Вже не
молодий, аскетично© статури, вузьколобий, вилицюватий, улесливий i
непокiрний воднораз. Та непокiрнiсть примазана лестивiстю, мов Солячка
медом. Яничари - найвiрнiшi й найнепевнiшi падишаховi слуги. Бо вiдають -
трон сто©ть на ©хнiх плечах. Тяжко без них, тяжко й з ними. Надто багато
вони забрали собi волi.
Яничарський ага опустився на колiна, одначе в очах страху не мав.
- Повелителю мiй, нехай буде непереможна твоя боротьба за вiру. Хвала
аллалу, що перед тим, як померти, менi довелося ще раз побачити падишаха.
-Аллах премудрий i всюдисущий, вiн оберiга правовiрних синiв сво©х.
Але звiдки ти, яничаре агаси, зна ш, що вiн кличе тебе на Марсове поле?
- Бо хто ж, окрiм хоробрих яничарiв, може розгризти цього горiха? -
запитав, дивлячись просто в обличчя падишаховi. Магомет скипiв од такого
зухвальства, його очi позлiшали, тонкi губи мiцно зцiпилися.
- Ти нюха ш фiмiам, який ще не воскурили.
Яничар вiдверто глузливими очима подивився в протилежний бiк намету, де
з срiбно©, у виглядi пави з розпущеним хвостом, курильницi струменiв
тонкий аромат. Легкий синiй димок вився i вдень, i вночi, султан намагався
загасити ладаном, миррою бдилi запахи цього краю, степу, кiнсько© збру© i
спiтнiлих у бою тiл. Вдавав iз себе во©на, а сам не виходив iз наметiв,
набитих шовковими подушками i золотими цяцьками. Справжнiй же во©н, нехай
вiн i монаршого досто©нства, однаково легко ловить запахи i мирта, i
полину. Юлiй Цезар, коли воював варварiв, жив, як простий во©н.
Легкi сiрi птицi пролетiли в очах яничарського аги. Магомет помiтив i
перейняв ©х. Гнiв переповнив його серце, воно кам'янiло злобою. Ага Гаси
забув, де випустив сво©х птиць. Тут, у чужоземнiй сторонi, юточенi ордою,
спахiями, во©нами джебелiх[9] та малоазiйською кiннотою, яничари не
страшнi султану. Вiн пiдвiвся, важким поглядом притиснув агу до килима.
- Вiтер перемоги вi в наш бiк. Горе тобi, якщо не вловиш його. Твоя
душа полетить доганяти той вiтер у полi. А вловиш - вибереш найкоштовнiшу
шаблю з мого арсеналу.
Яничар поблiд, стиснув зуби, аби не видати дрожу, що враз почав ним
тiпати. Мозок закипав ненавистю, серце - страхом, й вiд того йому стало
зимно. Зрозумiв, що життя його повисло на кiнчику меча.
- Рокую всiх невiрних переможному мечу, - мовив, упершись поглядом у
килим. - Ми скинемо ©хнi тiла з просторiв всесвiту. Я полечу попереду сам,
наче птиця саламандра, - i пiдвiв голову. - Накажи, о великий, нагодувати
яничарiв. Ми вже бiльше тижня не ма мо нiяко© здобичi. Во©ни охляли на
пшонi.
- Я повелю зварити ©м овечий кебаб. А всiх алай-бе©в дарую яствами зi
свого столу, - сказав, ворухнув пальцем i в цю мить наштовхнувся на
сповненi вовчо© ненавистi, глибокi пам'яттю очi яничара.
"Якщо вiн повернеться з цього бою живий, - подумав, - то буде
звинувачений у зрадi".
- Щедрiсть падишаха не ма меж, - вклонився ага Гаси i вийшов з намету.
Йшов нетвердою ходою, падишахова погроза стримiла в серцi, мов нiж,
вгрузаючи з кожним кроком все глибше. Яничарський ага зупинився за другим
кiльцем алай-чаушiв - збройно© охорони султана - й оглянувся на
велетенський голубий намет з довгим трикутним зеленим прапором зверху.
"Клянусь аллахом, - прошепотiв, - якщо я здобуду перемогу i залишусь
живий, цей намет накри тво тiло".
Тiльки за третiм разом утрапив ногою в стремено. Тонконогий кiнь
китайсько© породи, що бiгав, мов стрибунець, тiльки скоком, рвонувся й,
осаджений незвично мiцним притиском, закрутився на мiсцi.
...Падишах спостерiгав атаку яничарiв у розсувну пiдзорну трубу. Бачив,
як вони шикувалися по ортах та алаях - загонах i полках, як вийшли вперед
алай-бе©, як во©ни творили молитву.
Тисячi маленьких комашок, що мають пр©iнести нектар слави в його вулик.
Ця думка на мить заволодiла Магометом, вiн розчулився i вибачив яничарам
©хнi свавiльства.
Ага Гаси стояв на чолi першого алаю. Ледве скiнчилася молитва, ступив
крок уперед i скинув одяг. Залишився в бiлiй шовковiй талiсманнiй сорочцi,
списанiй од верху до низу суворими мудростями з корану. Яничари розляглися
до голого тiла. Зняли синi, фессалiйсько-го сукна, каптани, бiлi повстянi
шапки, сорочки, штани, залишилися в бiлих полотняних панчохах та
черевиках. Алай-бе© взяли з рук служникiв металевi опанчi, одягли ©х на
голi рамена. Заграли дев'я-титрубнi яничарськi оркестри, тримаючи чiткого
строю, що навiть довгi драбини не ламали його, навпаки, ще бiльше
окреслювали ала© по краях, полки рушили на приступ. Попереду байрактири -
прапороносцi - несли знамена. З пiвдороги алай-бе© вiдступили, сховалися
посеред во©нiв, - не вiдступав лише а: а Гаси, - наперед вийшли
во©ни-велетнi з палицями, в довгих кол,.чугах, зiмкнули передню лаву. ©м
поставлять драбини, вони кинуться першi.
Якийсь квадранс яничари йшли моьчки, а далi закричали, заволали, й
крики тi злiтали до трьох небесних сфер. Кяфiри мали б умерти вiд того
крику, як умирали й падали зi стiн оборонцi Вiдня, Семиграда, Нейхейзеля,
Брюна, Ольмюца. Проте вони не падали, метушилися на валу, за ©хнiми
спинами курiли чорнi дими, над головами майорiли бiлi знамена з червоними
хрестами.
То був пекельний приступ. Голi, чорнi яничари лiзли, як чорти з пекла,
зблискували на сонцi шаблi, зблискували голi, пiтнi тiла, на мiсце одного
вбитого одразу ставало тро живих. Звiддалiк вони скидалися на вервечки
мурашок, що бралися по патичках угору. Порскали з валу чорнi цiвки смоли,
падало колоддя, камiння, горщики з нафтою, вимахували келепи й бойовi
палицi. Султан то дивився в трубу, то кидав погляд на великий круглий
дзигар, що стояв бiля нiг. Вже пiвтори години грав Марсiв кривавий танець,
уже не одна сотня добiрних султанових во©в спила нектар з чашi смертi. "О
великий володарю небесних сил, - прошепотiв Магомет до аллаха, - якщо ти
не допомага ш нам, то хоч не допомагай нашим ворогам".
Саме тодi яничарам вдалося зачепитися за лiвий бастiон, осiдлати вал до
Бугу. Замайорiли ©хнi знамена та кривавi алеми - значки полкiв, й почали
яничари метати з валу в мiсто гук, од якого знялися голуби й закружляли
над мечетями невiрних. Аж сюди, на горб, долiтали тi переможнi погуки, а
також гуркiт тулумбасiв i вищання флейт, вони мали паралiзувати невiрних,
вибити з ©хнiх рук зброю. Так бувало завжди. Та враз гук пригас, перейшов
у глухе ревисько.Там знову заклекотiв бiй. Знову ангел смертi Азра©л
збирав свiй кривавий урожай. Козаки ударили злiва, й прийшла ©м пiдмога з
мiста. Магомет бачив, як козаки гуртами бiгли через майдан. Вони збили
яничарiв з валу, й ще густiше полилася смола, змоченi в нафтi вiхтi горiли
на голих iiлах чорним вогнем. Марно галасували чаушi, вимахували шаблями
алай-бе©, марно переривалися пiд стiнами оркестри - яничари вiдступали.
Останнiм залишив поле бою ага Гаси, вiн iшов з низько опущеною головою,
не ховався од куль, - диво, чому жодна не зачепила? Може, його оберiгали
написанi на сорочцi слова пророка?
Яничарського агу скарали на тому ж помостi, де вчора рубали голови
невiрним, щоб заляканi обложених, тiльки перенесли помiст у лiс i заслали
дорогим перським килимом.

* * *

Наступного дня вранцi турки мiста не приступали. Спантеличенi, дивилися
на вал, де на пiвнiчно-захiдному земляному бастiонi височiла зелена
корогва з образом пресвято© богородицi, а в обидва боки од не© полоскалося
на вiтрi вiсiм рiзнобарвних прапорiв та значкiв iз хрестами. Вчора нi
корогви, нi значкiв не було. Покликали козакiв Могилiзського полку
полковника Гоголя, який передався басурманам i ходив у султановому обозi,
й тi сказали, що то ма ва - запорозькi. Вони впiзнали корогву, називали по
значках куренi, котрi виставили ©х на виклик вороговi, тiльки не могли
дiйти розгаду, яким способом прорвалися в мiсто новi запорозькi загони.
Декотрi доходили думки, що частина куренiв просто була приховалася, а
тепер стала до бою.
Так чи iнак, а тiльки в таборi обложникiв тi запорозькi стяги викликали
чимале замiшання. х споглядав хан, споглядав сераскер вiзир Мустафа,
видивлявся в трубу султан, вони довго радилися й поклали: перш нiж
розпочинати новий приступ, провести пильну розвiдку та дознати доконечно,
через якi ворота чи пота мний хiд ввiйшли до фортецi запорожцi.
Сiчовики теж видивлялися новi прапори. Вони ходили по валу юрмами, й
вiд того здавалося, що ©х справдi побiльшало. Помiж них штовхався й Лаврiн
з Ногайцем та Кайданом. Лаврiн удавав байдужiсть, а груди йому розпирала
радiсть, i зухвалiсть, i трiшки навiть гордiсть - адже це майорiли стяги,
намальованi його рукою. Вигадка та була не його: Кайданова чи Маркова -
зараз уже й не пам'ята достеменно чия, але образ богородицi, й гармати, i
стрiли, й хрести у зiрках малював у притворi церкви вiн. Списав ©х з
пам'ятi, й запорожцi казали, що його богородиця достотно така, як на
справдешнiй хоругвi в сiчовiй церквi. I в зiрках, у стрiлах не помилився
анi разу. Допомагали йому Марко та Кайдан, Марко фарбував камковi
полотнища, а Кайдан стругав держална. Сею маленькою фантазi ю обложенi
здобули пiвдня перепочинку. Заладнали прорву у правому бастiонi, поставили
новi палi замiсть обвалених, наносили колоддя та камiння. Його лупали
ковальськими молотами у величезному розломi в саду за церквою - камiннi
пласти тут випирали iз землi, пiдступали до самого чорнозему, на них
стояла фортеця, церква й iншi будiвлi. Камiннi брили лежали на валу
купами. хнi гострi гранi поблискували, як леза сокир. Намальованi
Лаврiном прапори пiднесли бойнiй дух. У стомлених серцях оборонцiв-
заполум'янiла вiра, що ©х на поталу не вiддадуть. Зiркiше вглядалися у
пiвнiчний бiк, прислухалися: чи не гуде козацькою ясою небо, не летять по
мастях коней гетьманськi полки, не гойда ться степ од ходи сердюкiв? Та
дорога з опiвнiчного боку була пустельна.
Турки грали сурмами приступ аж надвечiр, i знову вiдступили до шанцiв.
Вночi вони спробували вчинити два пiдкопи, але оборонцi ©хнiй задум
розгадали. Козаки заздалегiдь розставили попiд валом тимпани, насипали на
них проса, що вiд ударiв сокирянок пiд землею осипалося, вказувало на
небезпеку. В тих мiсцях провели контрмiни й вигребли порох з пiдкопiв.
Проте не менш небезпечним ворогом стали приступи з середини мiста. Цей
ворог був незримий, але так само страшний. Одвiчний супутник обложених,
хапав за горло одразу всiх. Мiсто не мало запасiв, прохарчувати двi тисячi
вiйська та кiлька тисяч бiженцiв не могло. Вижали на городах жито, варили
iз стеблом, та i його вистачило ненадовго. Вижали траву, пообчухрували
листя - дерева стояли голi, немов ранньо© осенi. Останньо© ночi було
кимось покрадено просо з барабанiв. Почалися грабунки в мiстi. Виламано
вiкна в кiлькох крамничках бiля базару, але нiчого ©стiвного там не
знайшли. Обивателi замикали ворота не тiльки на нiч, а й удень, але й
усидiти не могли - страх заповзав в усi шпарки, хотiлося знати, що ж там
за взятими на шпуги вiконницями. Бiля колодязiв стояли величезнi черги,
вночi воду носили з Бугу.
Днi були жаркi, в мiстi стояв сморiд. Вулички вражали пустельнiстю,
вряди-годи по них прошмигував чернець у довгiй рясi - бiг кудись прочитати
канон на iсход чи ©сь душi.
За голодом прийшов iнший незримий ворог, проти якого теж не мали збро©.
Той ворог - чутки, лихi вiщування. Являлися чорнi знамення, вiщi знаки, й
все те клалося на одне: гетьманове вiйсько на помiч не прийде. Вони
забоялися, одступилися за Днiпро. Ладижинцi ж, чим довше оборонятимуться,
дужче роздратують супостата, й на ©хнi голови впадуть страхiтливi кари. На
те показували прикмети: зiрка впала у вир на Бузi, i вишня зацвiла посеред
лiта. Кайдан намагався всiх запевнити, що вишня зацвiла од пожеж -
перегрiлася земля, але йому не йняли вiри. Пiп двiчi окропив ©© свяченою
водою, проте цвiт не обсипався.
...У вiйтовiй хатi зiбралася на раду козацька та городова старшина.
Хата у вiйта багата, на сiм свiтлиць i поко©в; у чотирьох свiтлицях- печi
iз зелених кахель, два поставцi, лави, обкладенi зеленим сукном, килими,
покривала, шовковi завiски. Старий вiйт дивився на все вiдсутнiм поглядом
- дочка iз зятем жили в Переяславi, власне життя добiгало краю; весь
статок уже був нiби не його, нi за чим не шкодував i нi од чого не мав
радостi. Проте обов'язок перед громадою спонукав скликати через лавникiв
на цей сумний круг старшин. Схилився на кiстляву руку, жував сухими,
поморщеними губами, нiби хотiв щось сказати, але якщо й казав, то тiльки
самому собi.
Городова старшина загомонiла, тiльки-но сiли за довгий липовий стiл,
видно, що прийшла сюди з одною думкою: боротися до кiнця.
- Дасть бог, i одiб' мось, - сказав бурмiстр, рудобородий дядько у
венетiйському зеленому каптанi, оперезанiм козацькою шаблею.
Усi погляди зверненi на Мурашка, котрий сидiв край столу, зiгнувшись.
Обличчя Мурашкове вкрили зморшки, був геть сивий, рот йому кривився.
Полковник хорував шлунком, а ще дужче катували його хмарнi думи, тиснув
тягар, що завдав собi на плечi. Гаряча вiдвага, звитяга, з якими недавно
козакував у степу, шарпав татарськi ташi, перегорiли на попiл i чорною
осугою осiли на душу. В нiй усе дво©лося, не сходилося докупи, витиналося
гострими шпичаками, що росли день од дня й шматували ©© все дужче. Страшна
вiдповiдальнiсть гнула до землi. Не був боягузом i мiг сам пiти на ворожi
списи й померти, але не мiг бачити стражденних, спрямованих на нього
поглядiв жiнок та дiтей. Вони вiрили в нього, як у спасителя. А вiн уже не
вiрив нi в що i найперше - в гетьмана. Якби збирався дати вороговi бiй пiд
Ладижином, уже прийшов би, принаймнi подав би якимсь чином звiстку. Ночами
полковника мучили змори, жахався у снi, а ось уже третю добу зовсiм не мiг
склепити повiки. Був бридкий сам собi. Йому здавалося, кривавi потоки, що
червонять Сiльницю та Буг, течуть через його нерозважливiсть. У мiстi
лютував голод, хати бiля валу були переповненi пораненими, якi мерли, мов
мухи. За кiлька днiв ладижинський цвинтар вирiс удво . Приймав усе те, як
покуту за якiсь грiхи й боявся бiльшого лиха. Серце провiщало бiду од
самого початку, вiн тодi хотiв од'©хати звiдси, даремно ладижинцi не
випустили його. Вiн би забрав з собою провину за вбивство ханського
фа-мiльянта, басурмани не помщалися б за це Ладижину. А тепер мiщани
прирiкають сво ю затятiстю на смерть i себе, й сво©х жiнок та дiтей, i
його козакiв.
Кожнiй людинi вiдведена мiра страждань, покути за вчинки - його
переповнилася вщерть.
- Ми затягу мо зашморг на власнiй ши©, - пiдвiв полковник голову, й очi
йому заблищали, - та й нема в нас чим боронитися. Свинцю лишилося дво
корит, пороху теж обмаль. Султан обiцяв милосердя - приймiмо його жадання,
поки не пiзно.
- Хiба ти не зна ш султанового милосердя! - суворо грюкнув об пiдлогу
шаблею Сава. В його карих, косуватих очах горiли осуд i гнiв. - I коли б
хто з нас важився до то© згоди... - нервово вийняв з-за пояса похiднiй
пiрнач, поклав на стiл i одразу ж прийняв його.
- Я важуся, я, - закричав Мурашко, - i пошлю зараз до султана козака...
- Ти не можеш послати без нашо© згоди, - обiзвався Анастас Дмитрi в. -
I мислиш зараз, як зайда. - Анастасовi втома обiйняла синiми колами очi,
темне обличчя почорнiло ще дужче, нiс загострився i став, як дзюбка.
- А ти прибiглець... Хто ти такий? - Мурашко був схожий на загнаного
вовка. Оглядався на всi боки, нiзвiдки не чекаючи допомоги, очi йому
микуляли й бiгали. Одвернувся до вiкна. Бачив, як попiд будинком,
злодiйкувато оглядаючись, дво козакiв несли щось у мiшку. Мабуть,
одбатували шмат конятини або доп'яли якусь iншу живнiсть. То було
заборонено, i щось рвонулося в полковниковi, аби гримнути на козакiв, та й
зiв'яло. Здалеку долiтало гудiння, що, здавалося, вгвинчувалось у вуха
(так гудуть шершнi в гнiздi), - турецький табiр не замовкав i на мить.
- Я людина цi © сторони. За не© складу живота свого, - блиснув чорним
вогнем очей Анастас. - Пане полковнику, тебе настановило товариство, ти
мусиш сповнити його волю. - I став поруч Сави. Той, високий i важкий, як
гора, плечима пiдпирав стелю, цей був маленький, чорний, як запечений
корж, - затятий.
- Я... не можу бiльше, - тихо й страшно сказав полковник i подивився на
всiх примерклим поглядом. - Я подаю в абшид. Але допоможу вам усiм...
Мурашко пiдвiвся з обшитого шкiрою стiльця й повiльно пiшов до дверей.
Нiхто не одважився зупинити його. Нiхто не зрозумiв Мурашка, з чого потiм
сталося велике лихо.
На вiкнах свiтлицi були мiцнi грати, у рамах - товсте вiденське скло,
проте Мурашковi слова якимось чином одразу проникли на майдан. Вони
звар'ювали козакiв, i тi важилися вбити полковника. Одначе на дверях
будиночка, в якому мешкав Мурашко, став Анастас Дмитрi в; поки усовiщав
призвiдцiв, полковниковi вдалося зтекти через вiкно й сховатися у
протопопа.
Цi © ночi Лаврiн i Марко по черзi вартували на валу од Слободи
Ладижинсько© яко смолоскипники. Бiля палiсаду стояло вiдро з нафтою,
лежало кiлька полiн i купа клоччя. Смолоскип горiв, ввiткнутий в трухляве
дупло в палi, над ним лiтав кажан, ледве не черкаючи крильми. Нiч стояла
холодна, iмлиста. Небо затягло сiрою повстю хмар, рiдко-рiдко, неначе
прискалене око, зблимувала в холоднiй таловинi зiрка. Важко спало мiсто,
спав ворожий стан. Уже не галасував, як перше, вже не грала увечерi зурна
- втома й смерть притлумили дикий запал. Зрiдка, мовби знехотя,
перегукувалися дозорцi. ©хнi гортаннi оклики черкали, як залiзо по каменю.
Лаврiн спав, щiльно закутавшись у кирею. Десь здалеку, з мiста,
долiтала пiсня, ©© вели два голоси, мабуть, спiвали такi самi дозорцi, як
Марко та Лаврiн.

Ой вийду я на могилу
Та погляну у долину,
У долинi огонь горить,
Коло огню турок сидить.
Коня держить за поводи,
За поводи шовкови,
Бiля його дiвка сидить,
Дiвка сидить, слiзно плаче,
Слiзно плаче, турка просе:
"Пусти мене. турчиночку,
Побачити родиночку,
Ще й рiдну Вкра©ночку".

Гарно спiвали козаки, славнi мали голоси, i Марко подумав: шкода буде,
як погинуть. А далi Марко чомусь озлився на спiвакiв, мабуть, через те, що
нагонили на нього тугу, а йому й так було страшно, здавалося - нiч сповила
його густою чорною сiттю. Почував небезпеку чолом, потилицею, скронями,
боявся одiйти од Лаврiна й боявся, аби через вал не скралися ворожi
вивiдачi та не зашморгнули на ши© аркан. Минуло© ночi витягли городового
козака, й вiн захлинувся, вони покинули його на лузi.
Десь у глибинi душi Нога ць почував, що страх ма над ним бiльшу, нiж
над деякими iншими козаками, силу. Проте не один вiн такий. На хоробрiсть
бог чомусь скупий, а страх сi щедро. Всi на землi чогось бояться: однi
бiльше, iншi менше. Якщо не шаблi та полону, то старших над собою або
чуми. Нi, шабля й аркан лячнi всiм, то тiльки декому вда ться схопити
власну душу в кулак i стиснути до отерлу. Життя не дороге тiльки причинним
або таким, як Салiй. Хворий на пранцi, вiн шукав смертi, лiз на ратища та
шаблi, але залiзо його не брало. Вороги втiкали, забачивши гнилоносого
бойчака, й втiкала смерть, аж поки не змилосердилася та штовхнула п'яного
з валу.
Звичайно, й серед простих козакiв такi, що вибiгають пiд кулi,
викликають на герць супротивника. Аби возвеличитись над iншими, аби
доскочити чинiв i шани в товариства. За ними, стративши голову, кидаються
iншi. Але тi люди либонь, не надiленi великою мудрiстю. Чи заховано хоч в
одного сто талярiв, чи ходив хтось iз них мрi ю бiля справжнього щастя, чи
мав хист i розум до справжнього жаргу, чи... закохався в гарну-гарну
дiвчину?! То все просмердiлi порохом i тютюном зарiзяки, що, опрiч коня та
шаблi, не знають нiчого.
Йому було трохи соромно за цi думки, здебiльшого вiн гнуздав ©х, не
давав волi. Але зараз стояла глупа нiч, i туск, i лiтав кажан над
смолоскипом - вони не мали стриму! А попереду нiч, як море, а перед очима
курить пiтьмою чорна долина, встелена сонними тiлами туркiв та татар. Вни
сплять купами, одинокi вогнища догорають по схилу. Десь там прича©лась i