Страница:
1648- 1654 рр.) i тим самим створю цiльне художн полотно iсторi© Укра©ни
в межах всi © друго© половини XVII ст. В центрi уваги автора - життя
Запорозько© Сiчi, суспiльно-полiтичний устрiй, побут i звича© козакiв,
©хня боротьба проти ординцiв та власних феодалiв. Вiдомо, що Запорозька
Сiч з часу свого виникнення (XVI ст.) вiдiгравала визначну роль в iсторi©
укра©нського народу, вона упродовж ряду столiть залишалася вогнищем i
головним гальванiзатором антифеодальних i визвольних рухiв, могутнiм щитом
проти нападiв татарських i турецьких завойовникiв. Як правильно говориться
у романi, Сiч не втратила свого значення i пiсля подiй визвольно© вiйни
1648 - 1654 рр. та возз' днання Укра©ни з Росi ю. У другiй половинi XVII
ст. (до 1709 р. ) вона була розташована поблизу сучасного м. Нiкополя i
являла собою добре укрiплене мiсто-фортецю. Сiч продовжувала залишатись
сво рiдним полiтично-адмiнiстративним вiйськовим та господарським центром
обширних районiв Запорожжя. На Сiчi зберiгалися традицiйнi органи
козацького самоврядування. Вищим органом влади тут вважалась загальна
вiйськова рада, у якiй формально мали право брати участь усi козаки.
Виконавчi функцi© належали спецiальному органу старшинсько© адмiнiстрацi©,
так званому кошу, очолював який отаман з найближчими помiчниками -
обозним, вiйськовим писарем, суддею та осавулами.
У 60-х рр. XVII ст. в полiтичному статусi Запорозько© Сiчi сталися
певнi змiни. Згiдно з умовами Андрусiвського договору про перемир'я мiж
Росi ю i Польщею (1667 р.), Сiч знаходилася у подвiйному пiдпорядкуванi
обох держав. Проте насправдi запорожцi визнавали лише пiдданство
Росiйсько© держави. Характерно, наприклад, що вже на початку 70-х рр. XVII
ст. навiть у сво му листуваннi кошовi отамани пiдписувалися так: "Отаман
Вiйська його царсько© пресвiтло© величностi Запорозького кошовий"[36]. Як
правило, всi значнi зовнiшньополiтичнi акцi© Сiч узгоджувала з росiйським
урядом.
Чимало сторiнок у романi присвячено опису побуту i звича©в запорожцiв,
вiйськових рад, форм судочинства. Ю Мушкетик справедливо наголошу на
нових явищах та змiнах, якi сталися у внутрiшнiй структурi життя та
дiяльностi Сiчi. Поступово обмежувався демократичний принцип участi у
загальних радах широких кiл козацтва. Заможна козацька верхiвка i сiчова
старшина, використовуючи економiчнi важелi, шляхом пiдкупу i навiть
насильства добивалися ухвали рiшень, якi задовольняли ©х вузькоегоiстичнi
iнтереси. Намiтилася тенденцiя до обмеження функцiональних можливостей
самих рад. Вiдомо, наприклад, що кошовi отамани, починаючи з 70-х рр.,
дедалi частiше збирали закритi наради старшини i заможного козацтва, пiд
час яких вирiшувались всi найважливiшi питання життя Вiйська Запорозького
(характерно, що до скликання таких нарад неодноразово вдавався навiть I.
Сiрко)[37].
Варто пiдкреслити, що, незважаючи на специфiку свого вiйськового
адмiнiстративного устрою, Запорозька Сiч залишалася складовою i
невiд' мною частиною всiх укра©нських земель, ©© внутрiшн життя
пiдпорядковувалось спiльним закономiрностям розвитку Лiвобережно© i
Слобiдсько© Укра©ни У серединi XVII ст. пiд впливом товарно-грошових
вiдносин на Запорожжi спостерiгався невпинний розвиток землеробства i
тваринництва. Зимiвники заможних козакiв поступово перетворювались у
багатогалузевi господарства, якi приносили значнi прибутки ©х власникам.
Багатий документальний матерiал свiдчить про значне поширення на Запорожжi
рiзних промислiв - рибальства, бджiльництва, мисливства. Вiдомо також, що
в самiй Сiчi постiйно дiяли ремiсничi майстернi (зокрема по виготовленню
та ремонту збро©). Запорожцi забезпечували себе морськими чайками, рiзно©
величини та призначення рибальськими суднами.
Як зазначалося, господарський розвиток Запорожжя вiдбувався не
iзольовано, а в тiсному вза мозв'язку з iншими укра©нськими землями. Сiч
пiдтримувала iнтенсивнi економiчнi вiдносини з Лiвобережжям, Правобережною
та Слобiдською Укра©ною. За межi краю вивозились мед, шкiри, хутро, риба,
вiск, рогата худоба та конi. Предметами ввозу, як правило, були хлiб,
сiль, фураж для коней, а також зброя, бо припаси, сукно. Певна
господарська залежнiсть Сiчi вiд iнших укра©нських земель, насамперед
Лiвобережжя, часто використовувалася гетьманами для полiтичного тиску на
Запорожжя. Ю Мушкетик наводить справжнi iсторичнi факти, якi свiдчать про
спроби гетьмана I. Самойловича економiчно iзолювати Сiч, добитися окремих
уступок та потрiбних йому рiшень з боку запорозького коша.
У романi добре вималюваний процес соцiально© диференцiацi© в середовищi
запорозького козацтва. У зазначений час рiзко зросла поляризацiя
економiчних iнтересiв рiзних категорiй запорожцiв. Спостерiгався
iнтенсивний кiлькiсний рiст груп козакiв, що в документах фiгурують як
"лучшi", "старшi", "знатнi". В ©х руках поступово нагромаджувалися значнi
матерiальнi багатства у виглядi зимiвникiв, великих табунiв худоби,
ремiсничих майстерень, риболовецьких промислiв тощо. "Лучшему товариству"
протистояла багатотисячна маса запорозько© голоти, позбавлена будь-яких
засобiв до iснування. Мiж цими обома полярними групами запорожцiв постiйно
точилася гостра боротьба, яка досить часто виливалася у вiдкритi збройнi
конфлiкти.
I все ж феодальний гнiт на Запорожжi був порiвняно слабшим, нiж на
iнших укра©нських землях. Це спричиняло масовий потiк сюди втiкачiв з
Лiвобережжя, Слобожанщини, Правобережжя i навiть Схiдно© Галичини та
Закарпаття. Склад запорозького козацтва постiйно поповнювався також
вихiдцями з Росi©, Бiлорусi©, Молдавi©, Польщi. Поповнення запорожцiв
найбiльш радикально настро ними соцiальними елементами, висока вiйськова
виучка, створення сво © вiйськово-полiтично© органiзацi© - все це висувало
©х в авангард численних антифеодальних рухiв селянських мас укра©нських
земель. Як правило, вони очолювали повстанськi загони, з ©х середовища
досить часто виходили народнi iдеологи тощо. Слiд мати на увазi i те, що
уклад життя козакiв (вiдсутнiсть панщини, особиста свобода, участь у
загальних вiйськових радах та iн.) завжди iмпонував багатомiльйоннiй масi
залежного селянства, ставав його сво рiдним iдеалом та стимулом до
боротьби проти визискувачiв.
Роман Ю. Мушкетика "Яса" - широкомасштабне художн полотно, на
сторiнках якого живуть, мислять i дiють як справжнi iсторичнi особи, так i
персонажi, вигаданi творчою уявою автора. В галере© художнiх образiв у
творi чiльне мiсце по праву належить Iвану Дмитровичу Сiрку (р. н.
невiдомий - п. 1680 р.) - легендарному кошовому отаману, чи© дiяння
вiдбитi не лише на сторiнках офiцiйних документiв i лiтописiв, але й
навiки вкарбованi у пам'ятi народнiй. Численнi перекази, легенди й
оповiдання, думи та пiснi вiдтворюють образ козацького проводиря -
грiзного i чуйного, улюбленця широких мас козацтва i "шайтана" для
ворогiв. I. Сiрко належав до тi © категорi© козацьких керiвникiв, яких
висунула на полiтичну арену складна епоха XVII ст. Данi про раннiй перiод
життя цi © людини надзвичайно скупi. Вiдомо, що вiн народився у слободi
Мерефа (Харкiвщина) у козацькiй сiм'©. Очевидно, свою службу розпочав у
запорозькому вiйську, де, завдяки сво©м особистим якостям, став добре
вiдомим серед широких кiл козацтва. Брав участь у визвольнiй вiйнi
укра©нського народу 1648-1654 pp.[38] Наступний перiод його життя тiсно
пов'язаний iз Запорозькою Сiччю. Саме в цi роки I. Сiрко завоював широку
популярнiсть у народi як непримиренний ворог польсько© шляхти та ординцiв,
безстрашний во©н i талановитий вiйськовий керiвник. У 1663 р. вiн вперше
обира ться кошовим отаманом, це у Вiйську Запорозькому була надзвичайно
впливова, авторитетна посада. Скрiзь i всюди бути першим, високо тримати
статус Сiчi i репрезентувати ©© у переговорах з iноземними державами - це
лише незначна частка вантажу, покладеного на плечi I. Сiрка. I протягом
усього життя й сво © суспiльно-полiтично© дiяльностi вiн з великою
гiднiстю i честю нiс його.
Документи фiксують участь I. Сiрка у полiтичному життi Укра©ни вже
наприкiнцi 50-х - початку 60-х pp. XVII ст. Вiн вiв активну боротьбу проти
шляхетсько© Речi Посполито© та ©© ставленикiв гетьманiв I. Виговського, Ю.
Хмельницького, П. Тетерг. Наступнi роки були насиченi органiзацi ю кошовим
отаманом народно© боротьби проти польсько-шляхетсько© та турецько©
експансi© на укра©нськi землi Очолюванi ним загони запорожцiв здiйснили
ряд успiшних походiв на Правобережну Укра©ну та Кримське ханство. Особливо
вдалим був похiд 1667 р. на Крим, пiд час якого загiн козакiв зайняв Кафу
та iншi мiста й визволив двi тисячi невiльникiв[39].
Значний масив матерiалу у романi присвячений вза минам I. Сiрка з
правобережним гетьманом П. Дорошенком, ©х, очевидно, слiд розглядати у
загальноiсторичному контекстi розвитку полiтичних подiй на Укра©нi в 60 -
70-х pp. XVII ст. Вiдiрване вiд iнших укра©нських земель, Правобережжя
стало ареною жорстоко© боротьби не лише султансько© Туреччини та ©© васала
Кримського ханства з шляхетською Польщею, але й представникiв окремих
старшинських угрупувань. У 1665 р. владу тут захопив П. Дорошенко, який
притримувався вiдкрито© турецько-татарсько© орi нтацi© (у 1669 р. вiн
навiть офiцiйно оформив перехiд Укра©ни пiд протекторат султансько©
Туреччини)[40] У цьому зв'язку варто пiдкреслити, що блюзнiрськi спроби
представникiв буржуазно© та буржуазно-нацiоналiстично© iсторiографi©
показати правобережного гетьмана як виразника iнтересiв укра©нського
народу позбавленi будь-якого реального грунту. Шлях до гетьмансько© булави
був для П. Дорошенка шляхом дворушництва, безпринципностi та гради. Свого
часу вiн пiдтримував полiтику I. Виговського, згодом переметнувся в табiр
Ю. Хмельницького, брав участь у загарбницьких походах польського короля
Яна II Казимира на Лiвобережну Укра©ну. Пiсля того, як його було оголошено
гетьманом, вiн, як зазначалося, вступив у союз з Туреччиною й Кримським
ханством.
Правобережна Укра©на стала ареною жорстоко© полiтично© боротьби. Поряд
з П. Дорошенком претендентами на гетьманство виступили П. Суховiй, що
опирався на допомогу Кримського ханства, й М. Ханенко - прибiчник
шляхетсько© Польщi. Результатом цi © боротьби, в якiй були зацiкавленi в
першу чергу iноземнi держави, стало величезне спустошення й пограбування
Правобережно© Укра©ни. У 1672 р. окремi татарськi чамбули доходили до
Вiсли, Сану i Карпат. Десятки тисяч людей було полонено i вiдправлено на
невiльницькi ринки. Iншi, рятуючись вiд ординцiв, тiкали на територiю
Росiйсько© держави. Рiч Посполита змушена була укласти з султанською
Туреччиною договiр (жовтень 1672 р.), згiдно якого частина Правобережно©
Укра©ни (Подiлля) переходила пiд владу Порти. Брацлавщина й пiвденна
Ки©вщина залишалися в руках турецького ставленика П. Дорошенка. Крiм того,
шляхетська Польща зобов'язувалась виплатити Туреччинi величезну
контрибуцiю - 80 тис. талерiв одразу i щорiчно давати 22 тис. злотих
данини[41] .
У цiй складнiй ситуацi© I. Сiрко проводив лiнiю, спрямовану на
припинення боротьби окремих старшинських угрупувань та змiцнення
росiйсько-укра©нсько© дностi. Вiн належав до тi © частини патрiотично
настро но© козацько© старшини, чи полiтичне кредо характеризувалося
вiрнiстю рiшенням Переяславсько© ради 1654 р., визначеною позицi ю щодо
подiй на укра©нських землях. Його вимоги, а головне практичнi дi©, були
спiвзвучнi прагненням i настроям широких верств народу (особливо iдея
росiйсько-укра©нсько© дностi), вiдповiдали ©хнiм думам, надiям та
сподiванням[42]. Очолюванi I. Сiрком, запорожцi здiйснили ряд вдалих
походiв проти Кримського ханства й турецьких фортець. Вони громили загони
Суховiя та ординцiв, завдавши ©м вiдчутних поразок пiд Ольхiвцями й на
Тясминi. Кошовий отаман у всi перiоди свого життя та дiяльностi виступав
проти ворожо© укра©нському народу полiтично© лiнi© П. Дорошенка, який
орi нтувався на султанську Туреччину. Не випадково проти народного
улюбленця телися тенета змов та пiдступництв. Сучасник цих подiй писав, що
правобережний гетьман "хотiв яким-небудь способом зжити з свiту Сiрка,
цiлковитого противника його планiв, страшного татарам ворога, людину, що
начебто за допомогою якогось передчуття вiдвернула укра©нський народ вiд
протекторату Туреччини. 3 цi ю метою кiлька разiв запрошував його на
конференцiю пiд покровом зовнiшньо© дружби, зрадницьки готувався припинити
його життя. Тiльки досвiдчений противник не потрапив в його сiтi. 3 тим
бiльшою наполегливiстю думав Дорошенко, як би позбутися людини, яку
ненавидiв, вiн довго шукав засобiв для цього"[43].
Контакти I. Сiрка з П. Дорошенком (до речi, досить повно вiдтворенi у
романi) не означали вiдступництва кошового отамана вiд сво©х полiтичних
принципiв В серединi 70-х рр. XVII ст. ситуацiя на Правобережжi складалася
не на користь гетьмана. Ще на початку 1674 р на правий берег Днiпра було
здiйснено спiльний похiд росiйсько© армi© i лiвобережних козакiв,
внаслiдок якого десять полкiв Правобережно© Укра©ни оголосили про сво
возз' днання з Лiвобережною Укра©ною в складi Росiйсько© держави.
Активiзувалася боротьба Запорозько© Сiчi проти експансi© султансько©
Туреччини й Кримського ханства. Протягом 1675 р. запорожцi, очолюванi I.
Сiрком, неодноразово громили ординцiв пiд Перекопом й на узбepeжжi Криму.
Яскравою сторiнкою у спiльнiй боротьбi росiйського та укра©нського народiв
проти iноземних завойовникiв став спiльний похiд восени 1675 р. запорожцiв
та донцiв разом з калмиками на Кримське ханство[44]. (Деталi цього походу
також вiдтворенi в романi Ю. Мушкетика) Занепоко нi можливими наслiдками
цi © акцi©, татарськi загони залишили Правобережжя и спiшно повернулись у
Крим.
Позбавлений вiйськово© пiдтримки з боку ординцiв, П. Дорошенко опинився
в цiлковитiй iзоляцi© На Правобережжi пiднялася нова хвиля народних
виступiв проти гетьмана запроданця Визрiвало невдоволення i серед
найближчого оточення турецького ставленика. Вiдомо, наприклад, що бiльша
частина старшини залишила Чигирин i перейшла на Лiвобережжя. I. Сiрко,
який репрезентував думку Сiчi про те, що необхiдно припинити мiжусобицi, в
цiй ситуацi© виступив iнiцiатором органiзацi© посольства запорожцiв до П.
Дорошенка з тим, щоб домогтися вiд останнього прийняти росiйське
пiдданство (Це питання розглядалося на загальнiй вiйськовiй радi ще 12
березня 1675 р .)[45]. У романi виразно показано, як невдовзi в
гетьманську резиденцiю прибув об днаний загiн запорожцiв та донцiв (500
чол.) на чолi з кошовим отаманом. Триденнi переговори завершилися
складанням П. Дорошенком присяги на вiрнiсть Росiйськiй державi[46].
Одночасно вiн передав I Сiрку гетьманську булаву, бунчук, прапор i деяке
озбро ння фортецi.
Оцiнки та ставлення до цi © полiтично© акцi© з боку рiзних суспiльних
категорiй населення Укра©ни та Роси були далеко не однозначними.
Побоюючись втратити владу, лiвобережний гетьман I. Самойлович розпочав
кампанiю оббрiхування I. Сiрка i запорожцiв. Певне невдоволення формальною
стороною справи висловив царський уряд, який вважав, що лише йому належить
право на затвердження чи усунення неугодних гетьманiв. Вiн зажадав вiд П.
Дорошенка присягнути гетьману I. Самойловичу i командуючому росiйськими
вiйськами на Укра©нi Г. Ромодановському[47]. Iншою була реакцiя на подив
Чигиринi з боку Запорожжя Сiч в цiлому пiдтримувала цю полiтичну акцiю,
оцiнюючи присягу П. Дорошенка як свою безкровну перемогу над султанською
Туреччиною. Безперечно, характеризуючи ставлення Вiйська Запорозького до
цих подiй, слiд мати на увазi i певнi амбiцi© запорозько© старшини, що
здавна прагнула грати основну роль у полiтичному життi Укра©ни.
Що стосу ться П. Дорошенка, то вiн продовжував зачитатися у сво©й
чигиринськiй резиденцi© i вiв подвiйну гру. Лише у 1676 р. П. Дорошенко
склав зброю перед вiиськами Г. Ромодановського та I. Самойловича.
Ю. Мушкетик у романi "Яса" прагне показати соцiальне економiчне та
суспiльне життя на Укра©нi у другiй половинi XVII ст. у всiй його
скiлдностi та суперечностi. Автор вдало вiдтiнив новi тенденцi©, якi
з'явилися i набули поширення у господарському розвитку та соцiальному
становищi рiзних суспiльних категорiй населення Лiвобережжя. Зокрема, вiн
показав поступовий, але неухильний процес феодалiзацi© козацько© верхiвки,
нагромадження у ©© руках значних земельних воiодiнь i тисяч залежних селян
Зажерливiсть, користолюбство нестримну жадобу збагачення, цинiзм при
виборi методiв досягнення мети репрезенту у романi гетьман Лiвобережноi
Укра©ни I. Самойлович (1672 - 1687). Гетьманська булава дала йому
якнайширшi можливостi до швидкого збагачення. Вiдомо, що вiн належав до
категорi© найбiльших землевласникiв Лiвобережжя (лише у Стародубському
полку гетьман володiв 12 вiльними вiйськовими селами). В рiзних районах
краю йому належали млини, цеховi майстернi, руднi, винокурнi, пiдпри мства
по виготовленню полотна та селiтри. Спецiальнi представники цього феодала
вели великi за обсягом торговi операцi© на ярмарках й ринках Укра©ни та
ценiральних районiв Росiйсько© держави[48]. Збагачувались як родина
гетьмана, так i його найближче оточення. Наприклад, на "вспартя i
подпоможенi " вiн передав сво му синовi ряд сiл у Стародубському полку i
млини на р. Ворi. Значний вплив на I. Самойловича мав переяславський
купець I. Томара, дiти якого зайняли високi старшинськi посади у
гетьманськiй старшинськiй адмiнiстрацi©[49]. Козацька старшина, поступово
вiдособлюючись вiд решти козацтва, домагалася поширення на не© прав i
привiле©в росiйського дворянства.
Суперечностi мiж I. Самойловичем та I. Сiрком не були суперечностями
двох рiзних за характером людей. Вони мали глибше корiння i сво рiдно
вiдображали рiзнi погляди на суспiльно-полiтичнi процеси, що вiдбувалися
на Укра©нi в другiй половинi XVII ст. Козацька старшина Лiвобережжя,
добиваючись привiле©в, ставала на цiлях поступового обмеження особистих
прав i привiле©в рядового козацтва та селянства, завойованих ними в ходi
шестилiтньо© кровопролитно© вiйни з класовим ворогом. Запорозька Сiч
завжди розглядалася укра©нськими гетьманами як осередок вольницi, а кiш
Вiйська Запорозького - як небезпечний суперник v боротьбi за домiнуюче
мiсце у полiтичнiй сферi.
З iншого боку, незважаючи на певну деформацiю свого суспiльне
полiтичного устрою, Запорожжя залишалося важливим центром антифеодальних i
визвольних рухiв на укра©нських землях Йому по праву належала роль
основного форпосту у боротьбi проти турецько-татарсько© агресi© та
зрадницько© полiтики старшинсько© верхiвки рiзно© орi нтацi©. Як
зазначалося, Сiч була важливим фактором внутрiполiтичного життя Укра©ни.
Пiд час роботи так званих "чорних" рад (тобто рад, у яких брали участь
широкi верстви народу), голос запорожцiв у виборах гетьмана мав вирiшальне
значення (наприклад, у Нiжинськiй радi 1663 р.). Запорожжя прагнуло також
виконувати роль сво рiдного гаранта у пiдтриманнi традицiйного
вiйськово-адмiнiстративного устрою на Укра©нi i надзвичайно насторожено
ставилося до порушення будь-яких його прерогатив.
Юрiй Мушкетик розкрива в образах iсторичнi вза мозв'язки запорозького
та донського козацтва, що, як вiдомо, мали глибоке корiння. Донцi та
запорожцi протягом багатьох столiть здiйснювали спiльнi походи проти
султансько© Туреччини й Кримського ханства, на динiй класовiй основi вели
боротьбу з власними феодалами. Солiдарнiсть запорозького та донського
козацтва з особливою силою проявлялася в роки великих збройиих .повстань,
якi охоплювали значнi територi© кра©ни й вимагали напруження всiх
матерiальних та духовних сил народу.
Романiст досить промовистими штрихами вiдтворив полiтичнi контакти I.
Сiрка з керiвником селянсько© вiйни 1670-1671 pp. в Росi© С. Разiним. Цi
вза мини проводирiв запорозького та донського козацтва базувались на
досить-таки мiцнiй основi. Численнi документи, якi леребувають нинi у
розпорядженнi iсторикiв, свiдчать про активiзацiю переселенського руху
селян i козакiв Укра©ни в 60-70-х pp. XVII ст. на територiю Дону. В
грамотi приказу Казанського дворця вiд 22 березня 1667 р. зазначалося,
наприклад, що "во многие-де в донские городки пришли с Украины беглые
боярские люди и крестьяне з женами и з детьми..."[50]. Частина з них,
безперечно, взяла участь у селянськiй вiйнi. На всiх етапах повстання у
складi разiнських загонiв значну питому вагу складали вихiдцi з Укра©ни,
насамперед запорозькi козаки з ©х великим вiйськовим досвiдом. Так, у
виписцi приказу Казанського дворця (лютий 1660 р.) - документа,
пiдготовленого на основi вiдписок городових во вод, прямо говорилося про
те, що "из запорожских-де городков черкасы и из донских городков казаки,
которые голутвенные люди к нему, Стеньке с товарищи, идут беспрестанно, а
он-де, Стенька, их оссужает и уговаривает всячески"[51]. Вiдомо також, що
з розвитком подiй повстання кiлькiсть втiкачiв з Укра©ни на Дон неухильно
зростала, а ©хня участь у селянськiй вiйнi помiтно урiзноманiтнювалась.
Суспiльно-полiтична ситуацiя та атмосфера невдоволення соцiальною
полiтикою панiвного класу на Укра©нi, безперечно, враховувалася С.
Разiним. Ще в груднi 1669 р. пiд час перебування у Черкаську на козацькому
крузi обоговорювалося питання про те, що "вiн хочет атаманов и казаков
лутчих людей побить, а сам собрався иттить в Запороги рекою Донцом"[52]. У
наступний час керiвник повстання налагодив тiснi контакти з рядом
полiтичних дiячiв Укра©ни, зокрема з кошовим отаманом I. Сiрком[53]. Мiж
ними встановилися iнтенсивне листування й передача вiдомостей через
та мних агентiв. Готуючи похiд вiйська "к Москве против бояр", С. Разiн,
за словами очевидцiв, "под Царицыным готовил суды и ждал к себе из
черкаских городов на помочь многих черкас с полковником с Серком"[54].
Зацiкавлений у тiснiй координацi© дiй, керiвник повстання у рядi випадкiв
у сво©х листах та грамотах звертався безпосередньо до широких кiл
запорозького козацтва. Донський станичний отаман Р. Калужнiн в "распростых
речах" у приказi Казанського дворця в сiчнi 1671 р. говорив, що С. Разiн
намагався "в Запороги... послать прельщать, чтобы потому ж шли на
государевы городы, а писал к ним о том, что будто ево, Стеньку с товарищи,
и их, запорожских казаков, хотят бояря сводить з Дону и из Запорог"[55].
Побiчним пiдтвердженням тiсних полiтичних вiдносин, якi iснували мiж Доном
i Запорожжям, i той факт, що частина "прельщений" С. Разiна i його
отаманiв написана вiд iменi "Великого войска Донского и Запорожского"[56].
Заклики керiвника селянсько© вiйни в Росi© "побить бояр", "мирских
кровопивцев", "начальных людей" i визволити "черных людей" вiд феодалiв
знаходили широкий вiдгук серед трудящих мас Укра©ни. В один iз важливих
районiв повстання перетворилась Слобожанщина. Неспокiйно було на
Лiвобережжi, де також дiяли дрiбнi загони повстанцiв. Загалом селянська
вiйна 1670-1671 pp. пiд керiвництвом С. Разiна вiдiграла важливу роль у
справi консолiдацi© сил селянсько-козацьких мас Росi© та Укра©ни у ©х
боротьбi з панiвним класом.
У сво му творi Ю. Мушкетик торкнувся питання про мiсце i роль
самозванства в iсторi© народних рухiв. Поява в 1673 р. на Сiчi самозванця
Симеона не була якоюсь незвичайною подi ю i мала прецеденти у вiддаленому
iсторичному минулому (згадаймо, наприклад, Лжедмитрiя I i Лжедмитрiя II)
Росi©[57]. Проте цей мотив роману цiкавий як сво©м драматичним аспектом,
так i спробою автора охарактеризувати свiтогляд пригноблених категорiй
населення у перiод пiзнього феодалiзму.
Монархiчнi iлюзi© селянсько-козацьких мас були прямим результатом
економiчних умов iснування дрiбного патрiархального господарства.
Задушений безпросвiтною нуждою, податками, жорстокою експлуатацi ю,
селянин не розумiв класово© природи самодержавства. Вiн на©вно вiрив в
iснування "доброго царя" - захисника вiд соцiально© експлуатацi©,
помiщикiв i лихоiмства судiв. На думку народних мас, цей "добрий цар" був
вiддiлений вiд них придворною клiкою, чиновниками, мiсцевою владою,
каральними командами. Бiльше того, народ прагнув опертися на авторитет
царя i використати його як органiзуючу засаду у боротьбi за полiпшення
умов свого життя. Отже, самозванство було лише специфiчною оболонкою, пiд
якою приховувався соцiальний змiст того чи iншого народного руху.
Однак цим не вичерпу ться характеристика феномена самозванства. Досить
часто самозванцями були звичайнi авантюристи, що користувалися пiдтримкою
певних полiтичних сил як в серединi кра©ни, так i за ©© межами. Тодi
навколо самозванцiв органiзовувались рiзнi та мнi гуртки та плелися нитки
змов.
"Царевич Симеон" не належить до значних та колоритних фiгур в списку
самозванцiв XVII ст. Проте його прибуття вiдiграло помiтну роль в
активiзацi© суспiльно-полiтичного життя на Сiчi. Тут вiдбулося декiлька
бурхливих козацьких рад, на яких виступили царськi посли i
самозванець[58]. Пiдтримка Сiччю "царевича Симеона" зумовила навiть
наростання деяко© напруженостi у вiдносинах мiж урядовими колами Москви i
кошовою старшиною. В цiй iсторi© слiд диференцiювати причини прихильного
ставлення до самозванця козацьких мас з одного боку та I. Сiрка - з
iншого. Сiчова сiрома на©вно бачила в особi Симеона справжнього виразника
©хнiх соцiальних iнтересiв, здатного сказати вагоме слово на захист
скривджених та експлуатованих, а I. Сiрко прагнув використати його у
полiтичних планах як один iз засобiв тиску на царський уряд.
Юрiй Мушкетик виступа в романi як тонкий знавець джерел i спецiально©
лiтератури. Окремi вкраплення та згадки у документах i лiтописах пiд пером
автора розростаються у захоплюючi картини художнього твору. Наведемо лише
один приклад. Мимохiть, лише кiлькома штрихами, у романi згадано про С.
в межах всi © друго© половини XVII ст. В центрi уваги автора - життя
Запорозько© Сiчi, суспiльно-полiтичний устрiй, побут i звича© козакiв,
©хня боротьба проти ординцiв та власних феодалiв. Вiдомо, що Запорозька
Сiч з часу свого виникнення (XVI ст.) вiдiгравала визначну роль в iсторi©
укра©нського народу, вона упродовж ряду столiть залишалася вогнищем i
головним гальванiзатором антифеодальних i визвольних рухiв, могутнiм щитом
проти нападiв татарських i турецьких завойовникiв. Як правильно говориться
у романi, Сiч не втратила свого значення i пiсля подiй визвольно© вiйни
1648 - 1654 рр. та возз' днання Укра©ни з Росi ю. У другiй половинi XVII
ст. (до 1709 р. ) вона була розташована поблизу сучасного м. Нiкополя i
являла собою добре укрiплене мiсто-фортецю. Сiч продовжувала залишатись
сво рiдним полiтично-адмiнiстративним вiйськовим та господарським центром
обширних районiв Запорожжя. На Сiчi зберiгалися традицiйнi органи
козацького самоврядування. Вищим органом влади тут вважалась загальна
вiйськова рада, у якiй формально мали право брати участь усi козаки.
Виконавчi функцi© належали спецiальному органу старшинсько© адмiнiстрацi©,
так званому кошу, очолював який отаман з найближчими помiчниками -
обозним, вiйськовим писарем, суддею та осавулами.
У 60-х рр. XVII ст. в полiтичному статусi Запорозько© Сiчi сталися
певнi змiни. Згiдно з умовами Андрусiвського договору про перемир'я мiж
Росi ю i Польщею (1667 р.), Сiч знаходилася у подвiйному пiдпорядкуванi
обох держав. Проте насправдi запорожцi визнавали лише пiдданство
Росiйсько© держави. Характерно, наприклад, що вже на початку 70-х рр. XVII
ст. навiть у сво му листуваннi кошовi отамани пiдписувалися так: "Отаман
Вiйська його царсько© пресвiтло© величностi Запорозького кошовий"[36]. Як
правило, всi значнi зовнiшньополiтичнi акцi© Сiч узгоджувала з росiйським
урядом.
Чимало сторiнок у романi присвячено опису побуту i звича©в запорожцiв,
вiйськових рад, форм судочинства. Ю Мушкетик справедливо наголошу на
нових явищах та змiнах, якi сталися у внутрiшнiй структурi життя та
дiяльностi Сiчi. Поступово обмежувався демократичний принцип участi у
загальних радах широких кiл козацтва. Заможна козацька верхiвка i сiчова
старшина, використовуючи економiчнi важелi, шляхом пiдкупу i навiть
насильства добивалися ухвали рiшень, якi задовольняли ©х вузькоегоiстичнi
iнтереси. Намiтилася тенденцiя до обмеження функцiональних можливостей
самих рад. Вiдомо, наприклад, що кошовi отамани, починаючи з 70-х рр.,
дедалi частiше збирали закритi наради старшини i заможного козацтва, пiд
час яких вирiшувались всi найважливiшi питання життя Вiйська Запорозького
(характерно, що до скликання таких нарад неодноразово вдавався навiть I.
Сiрко)[37].
Варто пiдкреслити, що, незважаючи на специфiку свого вiйськового
адмiнiстративного устрою, Запорозька Сiч залишалася складовою i
невiд' мною частиною всiх укра©нських земель, ©© внутрiшн життя
пiдпорядковувалось спiльним закономiрностям розвитку Лiвобережно© i
Слобiдсько© Укра©ни У серединi XVII ст. пiд впливом товарно-грошових
вiдносин на Запорожжi спостерiгався невпинний розвиток землеробства i
тваринництва. Зимiвники заможних козакiв поступово перетворювались у
багатогалузевi господарства, якi приносили значнi прибутки ©х власникам.
Багатий документальний матерiал свiдчить про значне поширення на Запорожжi
рiзних промислiв - рибальства, бджiльництва, мисливства. Вiдомо також, що
в самiй Сiчi постiйно дiяли ремiсничi майстернi (зокрема по виготовленню
та ремонту збро©). Запорожцi забезпечували себе морськими чайками, рiзно©
величини та призначення рибальськими суднами.
Як зазначалося, господарський розвиток Запорожжя вiдбувався не
iзольовано, а в тiсному вза мозв'язку з iншими укра©нськими землями. Сiч
пiдтримувала iнтенсивнi економiчнi вiдносини з Лiвобережжям, Правобережною
та Слобiдською Укра©ною. За межi краю вивозились мед, шкiри, хутро, риба,
вiск, рогата худоба та конi. Предметами ввозу, як правило, були хлiб,
сiль, фураж для коней, а також зброя, бо припаси, сукно. Певна
господарська залежнiсть Сiчi вiд iнших укра©нських земель, насамперед
Лiвобережжя, часто використовувалася гетьманами для полiтичного тиску на
Запорожжя. Ю Мушкетик наводить справжнi iсторичнi факти, якi свiдчать про
спроби гетьмана I. Самойловича економiчно iзолювати Сiч, добитися окремих
уступок та потрiбних йому рiшень з боку запорозького коша.
У романi добре вималюваний процес соцiально© диференцiацi© в середовищi
запорозького козацтва. У зазначений час рiзко зросла поляризацiя
економiчних iнтересiв рiзних категорiй запорожцiв. Спостерiгався
iнтенсивний кiлькiсний рiст груп козакiв, що в документах фiгурують як
"лучшi", "старшi", "знатнi". В ©х руках поступово нагромаджувалися значнi
матерiальнi багатства у виглядi зимiвникiв, великих табунiв худоби,
ремiсничих майстерень, риболовецьких промислiв тощо. "Лучшему товариству"
протистояла багатотисячна маса запорозько© голоти, позбавлена будь-яких
засобiв до iснування. Мiж цими обома полярними групами запорожцiв постiйно
точилася гостра боротьба, яка досить часто виливалася у вiдкритi збройнi
конфлiкти.
I все ж феодальний гнiт на Запорожжi був порiвняно слабшим, нiж на
iнших укра©нських землях. Це спричиняло масовий потiк сюди втiкачiв з
Лiвобережжя, Слобожанщини, Правобережжя i навiть Схiдно© Галичини та
Закарпаття. Склад запорозького козацтва постiйно поповнювався також
вихiдцями з Росi©, Бiлорусi©, Молдавi©, Польщi. Поповнення запорожцiв
найбiльш радикально настро ними соцiальними елементами, висока вiйськова
виучка, створення сво © вiйськово-полiтично© органiзацi© - все це висувало
©х в авангард численних антифеодальних рухiв селянських мас укра©нських
земель. Як правило, вони очолювали повстанськi загони, з ©х середовища
досить часто виходили народнi iдеологи тощо. Слiд мати на увазi i те, що
уклад життя козакiв (вiдсутнiсть панщини, особиста свобода, участь у
загальних вiйськових радах та iн.) завжди iмпонував багатомiльйоннiй масi
залежного селянства, ставав його сво рiдним iдеалом та стимулом до
боротьби проти визискувачiв.
Роман Ю. Мушкетика "Яса" - широкомасштабне художн полотно, на
сторiнках якого живуть, мислять i дiють як справжнi iсторичнi особи, так i
персонажi, вигаданi творчою уявою автора. В галере© художнiх образiв у
творi чiльне мiсце по праву належить Iвану Дмитровичу Сiрку (р. н.
невiдомий - п. 1680 р.) - легендарному кошовому отаману, чи© дiяння
вiдбитi не лише на сторiнках офiцiйних документiв i лiтописiв, але й
навiки вкарбованi у пам'ятi народнiй. Численнi перекази, легенди й
оповiдання, думи та пiснi вiдтворюють образ козацького проводиря -
грiзного i чуйного, улюбленця широких мас козацтва i "шайтана" для
ворогiв. I. Сiрко належав до тi © категорi© козацьких керiвникiв, яких
висунула на полiтичну арену складна епоха XVII ст. Данi про раннiй перiод
життя цi © людини надзвичайно скупi. Вiдомо, що вiн народився у слободi
Мерефа (Харкiвщина) у козацькiй сiм'©. Очевидно, свою службу розпочав у
запорозькому вiйську, де, завдяки сво©м особистим якостям, став добре
вiдомим серед широких кiл козацтва. Брав участь у визвольнiй вiйнi
укра©нського народу 1648-1654 pp.[38] Наступний перiод його життя тiсно
пов'язаний iз Запорозькою Сiччю. Саме в цi роки I. Сiрко завоював широку
популярнiсть у народi як непримиренний ворог польсько© шляхти та ординцiв,
безстрашний во©н i талановитий вiйськовий керiвник. У 1663 р. вiн вперше
обира ться кошовим отаманом, це у Вiйську Запорозькому була надзвичайно
впливова, авторитетна посада. Скрiзь i всюди бути першим, високо тримати
статус Сiчi i репрезентувати ©© у переговорах з iноземними державами - це
лише незначна частка вантажу, покладеного на плечi I. Сiрка. I протягом
усього життя й сво © суспiльно-полiтично© дiяльностi вiн з великою
гiднiстю i честю нiс його.
Документи фiксують участь I. Сiрка у полiтичному життi Укра©ни вже
наприкiнцi 50-х - початку 60-х pp. XVII ст. Вiн вiв активну боротьбу проти
шляхетсько© Речi Посполито© та ©© ставленикiв гетьманiв I. Виговського, Ю.
Хмельницького, П. Тетерг. Наступнi роки були насиченi органiзацi ю кошовим
отаманом народно© боротьби проти польсько-шляхетсько© та турецько©
експансi© на укра©нськi землi Очолюванi ним загони запорожцiв здiйснили
ряд успiшних походiв на Правобережну Укра©ну та Кримське ханство. Особливо
вдалим був похiд 1667 р. на Крим, пiд час якого загiн козакiв зайняв Кафу
та iншi мiста й визволив двi тисячi невiльникiв[39].
Значний масив матерiалу у романi присвячений вза минам I. Сiрка з
правобережним гетьманом П. Дорошенком, ©х, очевидно, слiд розглядати у
загальноiсторичному контекстi розвитку полiтичних подiй на Укра©нi в 60 -
70-х pp. XVII ст. Вiдiрване вiд iнших укра©нських земель, Правобережжя
стало ареною жорстоко© боротьби не лише султансько© Туреччини та ©© васала
Кримського ханства з шляхетською Польщею, але й представникiв окремих
старшинських угрупувань. У 1665 р. владу тут захопив П. Дорошенко, який
притримувався вiдкрито© турецько-татарсько© орi нтацi© (у 1669 р. вiн
навiть офiцiйно оформив перехiд Укра©ни пiд протекторат султансько©
Туреччини)[40] У цьому зв'язку варто пiдкреслити, що блюзнiрськi спроби
представникiв буржуазно© та буржуазно-нацiоналiстично© iсторiографi©
показати правобережного гетьмана як виразника iнтересiв укра©нського
народу позбавленi будь-якого реального грунту. Шлях до гетьмансько© булави
був для П. Дорошенка шляхом дворушництва, безпринципностi та гради. Свого
часу вiн пiдтримував полiтику I. Виговського, згодом переметнувся в табiр
Ю. Хмельницького, брав участь у загарбницьких походах польського короля
Яна II Казимира на Лiвобережну Укра©ну. Пiсля того, як його було оголошено
гетьманом, вiн, як зазначалося, вступив у союз з Туреччиною й Кримським
ханством.
Правобережна Укра©на стала ареною жорстоко© полiтично© боротьби. Поряд
з П. Дорошенком претендентами на гетьманство виступили П. Суховiй, що
опирався на допомогу Кримського ханства, й М. Ханенко - прибiчник
шляхетсько© Польщi. Результатом цi © боротьби, в якiй були зацiкавленi в
першу чергу iноземнi держави, стало величезне спустошення й пограбування
Правобережно© Укра©ни. У 1672 р. окремi татарськi чамбули доходили до
Вiсли, Сану i Карпат. Десятки тисяч людей було полонено i вiдправлено на
невiльницькi ринки. Iншi, рятуючись вiд ординцiв, тiкали на територiю
Росiйсько© держави. Рiч Посполита змушена була укласти з султанською
Туреччиною договiр (жовтень 1672 р.), згiдно якого частина Правобережно©
Укра©ни (Подiлля) переходила пiд владу Порти. Брацлавщина й пiвденна
Ки©вщина залишалися в руках турецького ставленика П. Дорошенка. Крiм того,
шляхетська Польща зобов'язувалась виплатити Туреччинi величезну
контрибуцiю - 80 тис. талерiв одразу i щорiчно давати 22 тис. злотих
данини[41] .
У цiй складнiй ситуацi© I. Сiрко проводив лiнiю, спрямовану на
припинення боротьби окремих старшинських угрупувань та змiцнення
росiйсько-укра©нсько© дностi. Вiн належав до тi © частини патрiотично
настро но© козацько© старшини, чи полiтичне кредо характеризувалося
вiрнiстю рiшенням Переяславсько© ради 1654 р., визначеною позицi ю щодо
подiй на укра©нських землях. Його вимоги, а головне практичнi дi©, були
спiвзвучнi прагненням i настроям широких верств народу (особливо iдея
росiйсько-укра©нсько© дностi), вiдповiдали ©хнiм думам, надiям та
сподiванням[42]. Очолюванi I. Сiрком, запорожцi здiйснили ряд вдалих
походiв проти Кримського ханства й турецьких фортець. Вони громили загони
Суховiя та ординцiв, завдавши ©м вiдчутних поразок пiд Ольхiвцями й на
Тясминi. Кошовий отаман у всi перiоди свого життя та дiяльностi виступав
проти ворожо© укра©нському народу полiтично© лiнi© П. Дорошенка, який
орi нтувався на султанську Туреччину. Не випадково проти народного
улюбленця телися тенета змов та пiдступництв. Сучасник цих подiй писав, що
правобережний гетьман "хотiв яким-небудь способом зжити з свiту Сiрка,
цiлковитого противника його планiв, страшного татарам ворога, людину, що
начебто за допомогою якогось передчуття вiдвернула укра©нський народ вiд
протекторату Туреччини. 3 цi ю метою кiлька разiв запрошував його на
конференцiю пiд покровом зовнiшньо© дружби, зрадницьки готувався припинити
його життя. Тiльки досвiдчений противник не потрапив в його сiтi. 3 тим
бiльшою наполегливiстю думав Дорошенко, як би позбутися людини, яку
ненавидiв, вiн довго шукав засобiв для цього"[43].
Контакти I. Сiрка з П. Дорошенком (до речi, досить повно вiдтворенi у
романi) не означали вiдступництва кошового отамана вiд сво©х полiтичних
принципiв В серединi 70-х рр. XVII ст. ситуацiя на Правобережжi складалася
не на користь гетьмана. Ще на початку 1674 р на правий берег Днiпра було
здiйснено спiльний похiд росiйсько© армi© i лiвобережних козакiв,
внаслiдок якого десять полкiв Правобережно© Укра©ни оголосили про сво
возз' днання з Лiвобережною Укра©ною в складi Росiйсько© держави.
Активiзувалася боротьба Запорозько© Сiчi проти експансi© султансько©
Туреччини й Кримського ханства. Протягом 1675 р. запорожцi, очолюванi I.
Сiрком, неодноразово громили ординцiв пiд Перекопом й на узбepeжжi Криму.
Яскравою сторiнкою у спiльнiй боротьбi росiйського та укра©нського народiв
проти iноземних завойовникiв став спiльний похiд восени 1675 р. запорожцiв
та донцiв разом з калмиками на Кримське ханство[44]. (Деталi цього походу
також вiдтворенi в романi Ю. Мушкетика) Занепоко нi можливими наслiдками
цi © акцi©, татарськi загони залишили Правобережжя и спiшно повернулись у
Крим.
Позбавлений вiйськово© пiдтримки з боку ординцiв, П. Дорошенко опинився
в цiлковитiй iзоляцi© На Правобережжi пiднялася нова хвиля народних
виступiв проти гетьмана запроданця Визрiвало невдоволення i серед
найближчого оточення турецького ставленика. Вiдомо, наприклад, що бiльша
частина старшини залишила Чигирин i перейшла на Лiвобережжя. I. Сiрко,
який репрезентував думку Сiчi про те, що необхiдно припинити мiжусобицi, в
цiй ситуацi© виступив iнiцiатором органiзацi© посольства запорожцiв до П.
Дорошенка з тим, щоб домогтися вiд останнього прийняти росiйське
пiдданство (Це питання розглядалося на загальнiй вiйськовiй радi ще 12
березня 1675 р .)[45]. У романi виразно показано, як невдовзi в
гетьманську резиденцiю прибув об днаний загiн запорожцiв та донцiв (500
чол.) на чолi з кошовим отаманом. Триденнi переговори завершилися
складанням П. Дорошенком присяги на вiрнiсть Росiйськiй державi[46].
Одночасно вiн передав I Сiрку гетьманську булаву, бунчук, прапор i деяке
озбро ння фортецi.
Оцiнки та ставлення до цi © полiтично© акцi© з боку рiзних суспiльних
категорiй населення Укра©ни та Роси були далеко не однозначними.
Побоюючись втратити владу, лiвобережний гетьман I. Самойлович розпочав
кампанiю оббрiхування I. Сiрка i запорожцiв. Певне невдоволення формальною
стороною справи висловив царський уряд, який вважав, що лише йому належить
право на затвердження чи усунення неугодних гетьманiв. Вiн зажадав вiд П.
Дорошенка присягнути гетьману I. Самойловичу i командуючому росiйськими
вiйськами на Укра©нi Г. Ромодановському[47]. Iншою була реакцiя на подив
Чигиринi з боку Запорожжя Сiч в цiлому пiдтримувала цю полiтичну акцiю,
оцiнюючи присягу П. Дорошенка як свою безкровну перемогу над султанською
Туреччиною. Безперечно, характеризуючи ставлення Вiйська Запорозького до
цих подiй, слiд мати на увазi i певнi амбiцi© запорозько© старшини, що
здавна прагнула грати основну роль у полiтичному життi Укра©ни.
Що стосу ться П. Дорошенка, то вiн продовжував зачитатися у сво©й
чигиринськiй резиденцi© i вiв подвiйну гру. Лише у 1676 р. П. Дорошенко
склав зброю перед вiиськами Г. Ромодановського та I. Самойловича.
Ю. Мушкетик у романi "Яса" прагне показати соцiальне економiчне та
суспiльне життя на Укра©нi у другiй половинi XVII ст. у всiй його
скiлдностi та суперечностi. Автор вдало вiдтiнив новi тенденцi©, якi
з'явилися i набули поширення у господарському розвитку та соцiальному
становищi рiзних суспiльних категорiй населення Лiвобережжя. Зокрема, вiн
показав поступовий, але неухильний процес феодалiзацi© козацько© верхiвки,
нагромадження у ©© руках значних земельних воiодiнь i тисяч залежних селян
Зажерливiсть, користолюбство нестримну жадобу збагачення, цинiзм при
виборi методiв досягнення мети репрезенту у романi гетьман Лiвобережноi
Укра©ни I. Самойлович (1672 - 1687). Гетьманська булава дала йому
якнайширшi можливостi до швидкого збагачення. Вiдомо, що вiн належав до
категорi© найбiльших землевласникiв Лiвобережжя (лише у Стародубському
полку гетьман володiв 12 вiльними вiйськовими селами). В рiзних районах
краю йому належали млини, цеховi майстернi, руднi, винокурнi, пiдпри мства
по виготовленню полотна та селiтри. Спецiальнi представники цього феодала
вели великi за обсягом торговi операцi© на ярмарках й ринках Укра©ни та
ценiральних районiв Росiйсько© держави[48]. Збагачувались як родина
гетьмана, так i його найближче оточення. Наприклад, на "вспартя i
подпоможенi " вiн передав сво му синовi ряд сiл у Стародубському полку i
млини на р. Ворi. Значний вплив на I. Самойловича мав переяславський
купець I. Томара, дiти якого зайняли високi старшинськi посади у
гетьманськiй старшинськiй адмiнiстрацi©[49]. Козацька старшина, поступово
вiдособлюючись вiд решти козацтва, домагалася поширення на не© прав i
привiле©в росiйського дворянства.
Суперечностi мiж I. Самойловичем та I. Сiрком не були суперечностями
двох рiзних за характером людей. Вони мали глибше корiння i сво рiдно
вiдображали рiзнi погляди на суспiльно-полiтичнi процеси, що вiдбувалися
на Укра©нi в другiй половинi XVII ст. Козацька старшина Лiвобережжя,
добиваючись привiле©в, ставала на цiлях поступового обмеження особистих
прав i привiле©в рядового козацтва та селянства, завойованих ними в ходi
шестилiтньо© кровопролитно© вiйни з класовим ворогом. Запорозька Сiч
завжди розглядалася укра©нськими гетьманами як осередок вольницi, а кiш
Вiйська Запорозького - як небезпечний суперник v боротьбi за домiнуюче
мiсце у полiтичнiй сферi.
З iншого боку, незважаючи на певну деформацiю свого суспiльне
полiтичного устрою, Запорожжя залишалося важливим центром антифеодальних i
визвольних рухiв на укра©нських землях Йому по праву належала роль
основного форпосту у боротьбi проти турецько-татарсько© агресi© та
зрадницько© полiтики старшинсько© верхiвки рiзно© орi нтацi©. Як
зазначалося, Сiч була важливим фактором внутрiполiтичного життя Укра©ни.
Пiд час роботи так званих "чорних" рад (тобто рад, у яких брали участь
широкi верстви народу), голос запорожцiв у виборах гетьмана мав вирiшальне
значення (наприклад, у Нiжинськiй радi 1663 р.). Запорожжя прагнуло також
виконувати роль сво рiдного гаранта у пiдтриманнi традицiйного
вiйськово-адмiнiстративного устрою на Укра©нi i надзвичайно насторожено
ставилося до порушення будь-яких його прерогатив.
Юрiй Мушкетик розкрива в образах iсторичнi вза мозв'язки запорозького
та донського козацтва, що, як вiдомо, мали глибоке корiння. Донцi та
запорожцi протягом багатьох столiть здiйснювали спiльнi походи проти
султансько© Туреччини й Кримського ханства, на динiй класовiй основi вели
боротьбу з власними феодалами. Солiдарнiсть запорозького та донського
козацтва з особливою силою проявлялася в роки великих збройиих .повстань,
якi охоплювали значнi територi© кра©ни й вимагали напруження всiх
матерiальних та духовних сил народу.
Романiст досить промовистими штрихами вiдтворив полiтичнi контакти I.
Сiрка з керiвником селянсько© вiйни 1670-1671 pp. в Росi© С. Разiним. Цi
вза мини проводирiв запорозького та донського козацтва базувались на
досить-таки мiцнiй основi. Численнi документи, якi леребувають нинi у
розпорядженнi iсторикiв, свiдчать про активiзацiю переселенського руху
селян i козакiв Укра©ни в 60-70-х pp. XVII ст. на територiю Дону. В
грамотi приказу Казанського дворця вiд 22 березня 1667 р. зазначалося,
наприклад, що "во многие-де в донские городки пришли с Украины беглые
боярские люди и крестьяне з женами и з детьми..."[50]. Частина з них,
безперечно, взяла участь у селянськiй вiйнi. На всiх етапах повстання у
складi разiнських загонiв значну питому вагу складали вихiдцi з Укра©ни,
насамперед запорозькi козаки з ©х великим вiйськовим досвiдом. Так, у
виписцi приказу Казанського дворця (лютий 1660 р.) - документа,
пiдготовленого на основi вiдписок городових во вод, прямо говорилося про
те, що "из запорожских-де городков черкасы и из донских городков казаки,
которые голутвенные люди к нему, Стеньке с товарищи, идут беспрестанно, а
он-де, Стенька, их оссужает и уговаривает всячески"[51]. Вiдомо також, що
з розвитком подiй повстання кiлькiсть втiкачiв з Укра©ни на Дон неухильно
зростала, а ©хня участь у селянськiй вiйнi помiтно урiзноманiтнювалась.
Суспiльно-полiтична ситуацiя та атмосфера невдоволення соцiальною
полiтикою панiвного класу на Укра©нi, безперечно, враховувалася С.
Разiним. Ще в груднi 1669 р. пiд час перебування у Черкаську на козацькому
крузi обоговорювалося питання про те, що "вiн хочет атаманов и казаков
лутчих людей побить, а сам собрався иттить в Запороги рекою Донцом"[52]. У
наступний час керiвник повстання налагодив тiснi контакти з рядом
полiтичних дiячiв Укра©ни, зокрема з кошовим отаманом I. Сiрком[53]. Мiж
ними встановилися iнтенсивне листування й передача вiдомостей через
та мних агентiв. Готуючи похiд вiйська "к Москве против бояр", С. Разiн,
за словами очевидцiв, "под Царицыным готовил суды и ждал к себе из
черкаских городов на помочь многих черкас с полковником с Серком"[54].
Зацiкавлений у тiснiй координацi© дiй, керiвник повстання у рядi випадкiв
у сво©х листах та грамотах звертався безпосередньо до широких кiл
запорозького козацтва. Донський станичний отаман Р. Калужнiн в "распростых
речах" у приказi Казанського дворця в сiчнi 1671 р. говорив, що С. Разiн
намагався "в Запороги... послать прельщать, чтобы потому ж шли на
государевы городы, а писал к ним о том, что будто ево, Стеньку с товарищи,
и их, запорожских казаков, хотят бояря сводить з Дону и из Запорог"[55].
Побiчним пiдтвердженням тiсних полiтичних вiдносин, якi iснували мiж Доном
i Запорожжям, i той факт, що частина "прельщений" С. Разiна i його
отаманiв написана вiд iменi "Великого войска Донского и Запорожского"[56].
Заклики керiвника селянсько© вiйни в Росi© "побить бояр", "мирских
кровопивцев", "начальных людей" i визволити "черных людей" вiд феодалiв
знаходили широкий вiдгук серед трудящих мас Укра©ни. В один iз важливих
районiв повстання перетворилась Слобожанщина. Неспокiйно було на
Лiвобережжi, де також дiяли дрiбнi загони повстанцiв. Загалом селянська
вiйна 1670-1671 pp. пiд керiвництвом С. Разiна вiдiграла важливу роль у
справi консолiдацi© сил селянсько-козацьких мас Росi© та Укра©ни у ©х
боротьбi з панiвним класом.
У сво му творi Ю. Мушкетик торкнувся питання про мiсце i роль
самозванства в iсторi© народних рухiв. Поява в 1673 р. на Сiчi самозванця
Симеона не була якоюсь незвичайною подi ю i мала прецеденти у вiддаленому
iсторичному минулому (згадаймо, наприклад, Лжедмитрiя I i Лжедмитрiя II)
Росi©[57]. Проте цей мотив роману цiкавий як сво©м драматичним аспектом,
так i спробою автора охарактеризувати свiтогляд пригноблених категорiй
населення у перiод пiзнього феодалiзму.
Монархiчнi iлюзi© селянсько-козацьких мас були прямим результатом
економiчних умов iснування дрiбного патрiархального господарства.
Задушений безпросвiтною нуждою, податками, жорстокою експлуатацi ю,
селянин не розумiв класово© природи самодержавства. Вiн на©вно вiрив в
iснування "доброго царя" - захисника вiд соцiально© експлуатацi©,
помiщикiв i лихоiмства судiв. На думку народних мас, цей "добрий цар" був
вiддiлений вiд них придворною клiкою, чиновниками, мiсцевою владою,
каральними командами. Бiльше того, народ прагнув опертися на авторитет
царя i використати його як органiзуючу засаду у боротьбi за полiпшення
умов свого життя. Отже, самозванство було лише специфiчною оболонкою, пiд
якою приховувався соцiальний змiст того чи iншого народного руху.
Однак цим не вичерпу ться характеристика феномена самозванства. Досить
часто самозванцями були звичайнi авантюристи, що користувалися пiдтримкою
певних полiтичних сил як в серединi кра©ни, так i за ©© межами. Тодi
навколо самозванцiв органiзовувались рiзнi та мнi гуртки та плелися нитки
змов.
"Царевич Симеон" не належить до значних та колоритних фiгур в списку
самозванцiв XVII ст. Проте його прибуття вiдiграло помiтну роль в
активiзацi© суспiльно-полiтичного життя на Сiчi. Тут вiдбулося декiлька
бурхливих козацьких рад, на яких виступили царськi посли i
самозванець[58]. Пiдтримка Сiччю "царевича Симеона" зумовила навiть
наростання деяко© напруженостi у вiдносинах мiж урядовими колами Москви i
кошовою старшиною. В цiй iсторi© слiд диференцiювати причини прихильного
ставлення до самозванця козацьких мас з одного боку та I. Сiрка - з
iншого. Сiчова сiрома на©вно бачила в особi Симеона справжнього виразника
©хнiх соцiальних iнтересiв, здатного сказати вагоме слово на захист
скривджених та експлуатованих, а I. Сiрко прагнув використати його у
полiтичних планах як один iз засобiв тиску на царський уряд.
Юрiй Мушкетик виступа в романi як тонкий знавець джерел i спецiально©
лiтератури. Окремi вкраплення та згадки у документах i лiтописах пiд пером
автора розростаються у захоплюючi картини художнього твору. Наведемо лише
один приклад. Мимохiть, лише кiлькома штрихами, у романi згадано про С.