Страница:
Цi слова привели пана в нестямний гнiв.
- А я наказую... I тобi, й тво му хлопському боговi. Слово гонору, ти
вiзьмеш Лукину за жiнку.
- Не вiзьму, хоч убийте.
- Вiзьмеш! - верескнув пан Казимир i затупотiв ногами. - На конюшню
його.
Гайдуки пiдхопили Фiлона пiд руки, потягли з поко©в. Вже зайшов вечiр,
i на конюшню принесли двi свiчi. При ©хньому хисткому свiтлi його й били.
Форкав у мiцнiй загорожi жеребець Нерон, бив копитом у дошки. Гайдуки
хльоскали канчуками тiльки на пiвсили. Один навiть попросив Фiлона: "Ти
кричи". Фiлон не кричав. А тодi на конюшню прийшов Ян, став у дверях,
схрестивши на грудях руки, й батоги засвистiли на всю силу. Коли Фiлона
пiдвели з старо© лави, сорочка прилипла йому до тiла
- Ну! - процiдив крiзь зуби пан, що став у дверях, взявшись у боки
руками. - Гарнi в тебе бояри?
- Це, пане, не мо© бояри, а вашi.
- Що-що? - не зрозумiв пан.
- Кажу, що на мо му весiллi бояр не буде. Бо не буде самого весiлля.
- Засiчу до смертi i мертвого женю...
- Хiба що мертвого.
- Гайдуки!
- Ваша свiтлосте, - зашепотiв за Казимировою спиною Лизько. - Я хочу
вам щось сказати.
- Що ще там? - невдоволено озвався пан, але ступив у темiнь.
- ще один спосiб, - проникливе, лакейським голосом шепотiв осавул. -
Колись, пам'ятаю, одного харцизяку пан випитували про золото... Замкнули
на нiч у порожнiм вiтряку i запустили вiтряк. Воно, зна те, порожнiй, вiн
гуде, як гаспид. Камiнь шкирга , iскри сиплються. Ну, як у пеклi. Вже за
пiвгодини застукотiв той у дверi й зiзнався.
Пан замислився.
- Що ж, менi одного млина не шкода.
- Та отой, крайнiй, од шляху. Вiн уже старий, камiнь з'©вся, мiняти
треба. А воно вiтрець набира ться. - Й пiдняв над головою руку, заохочуючи
до того й пана: мовляв, подивiться, який вiгср. - Пан руки не пiдняв,
посмикав себе за вуса й сказав:
- Роби. Тiльки варту постав, бо вiн, бачу, такий, що й втекти може.
- Не втече, - пообiцяв осавул.
На драбинчатiм возi четверо гайдукiв i осавул привезли до млинiв
Фiлона. Вiн не знав намiру сво©х катiв, одначе здогадувався, що вигадали
вони щось надто лихе, й збирав себе на силi. Лють клекотiла йому в грудях,
болiло серце, а на ньому закипали сльози. "Якби вона хоч не смiялася" - ця
думка не полишала його голови, вона й тримала на чорнiй, важкiй струнi.
Осавул вiдiмкнув млина, гайдуки впхнули туди Фiлона й зачинили дверi.
Фiлон зiтхнув заспокоюючись. Бо ж залишився сам. А що в млинi... То що ж.
Пахло мливом i мишами, млин ледь гудiв - вiтер набирав сили й свистiв у
крилах. Зверху щось шелеснуло - Фiлон подумав, що то пугач або який iнший
птах знайшов собi тут прихисток на нiч. I враз пiдлога пiд ним гойднулася,
заскрипiла, вiн вiдчув, що поверта ться разом з млином. Гайдуки розвертали
вiтряк проти вiтру. А далi млин загудiв, заревiв, неначе сто чортяк
вхопилося за його крила, заскреготiв, зашкирготiв камiнь, й iскри з-пiд
нього бризнули такими снопами, що Фiлон вiдсахнувся й боляче об щось
ударився головою, поточився й упав. Тримаючись за дошки, пiдводився i з
жахом дивився на полум'я, яке рвалося з-пiд каменя. Фiлон подумав, що з
хвилини на хвилину спалахне млин i що вiн згорить разом з ним, почав
хреститися. Однi ю рукою хрестився, а другою тримався за стiнку млина,.
закусивши губи. А млин торохтiв, а млин верещав, реготав, жахкав полум'ям,
здавалося, вiн зiрвався з припону й мчить кудись, як навiжений. Фiлоновi
рвонулося в грудях, непереможна сила штовхала його до дверей, вiн уже й
поповз до них, i враз у його головi кольнуло, мов розжареним цвяхом: "А
вона ще й смiялася". Вiн поколiнкував у куток, де лежало кiлька мiшкiв
з-пiд борошна, упав на них, накрив голову руками й затих.
Опiвночi горiшнiй камiнь стерся, вломився, трiснула вiсь, млина
заклинило, й вломилося крило, вiтряк затих, тiльки гудiв пiд буряним
вiтром, неначе скаржився на свою долю. Коли гайдуки вiдчинили млина, Фiлон
спав на мiшках. Каменi так i не перемололи його затятостi.
А рано-вранцi у фiльварок прибiгла Лукина, вона добилася до пана й
просила, щоб з Фiлоном ©© не одружували. Цiлувала пановi чоботи, а вiн
бридливо вiдступав i сказав, ощиривши зуби:
- Я дав слово. Воно - непорушне. Сьогоднi вдень чекай старостiв.
Вiнчатися - увечерi.
Старости були в кита вих шапках з квiтками i в червоних жупанах, вони
вели молодого до молодо©, за ними ©хало ще дво гайдукiв на конях, i коли
Фiлон в одному мiсцi кинувся до плоту, його шию захльоснув аркан.
- Татари, татари, - тiльки й сказав вiн, а сам вирiшив, що вiнчання не
буде.
Свiтилок теж було двi - з васильками в косах i з свiчками iз ярого
воску та шабельками в руках. Пан наказав, щоб все було по закону. Фiлон ще
встиг вирвати в свата хлiб i вкинути в криницю, але принесли iнший хлiб.
До церкви молодих привезли на возi, а через подвiр'я молодого вели два
боярини, тримаючи за вiдкиднi рукави жупана. Позаду йшли ще два
боярини-гайдуки й впирали Фiлоновi в плечi два пiстолi. Пан сказав перед
цим: якщо уко©ш щось, вiдмовишся шлюбувати Лукинi в останню мить, бояри
натиснуть на курки.
Лiтнiй, тiлистий пiп увесь трусився, й трусилися в його руках вiнцi, й
ходуном ходило вангелi . Голос йому зривався, вiн за©кався й часто
заглядав до книги, бо пам'ять йому вiдмовила, на молодих не дивився, i
молодi не дивилися одне на одного, у Фiлона в самого очi були як цiвки
пiстолiв, а Лукина сво© очi виплакала, й на тому мiсцi темнiли двi чорнi
ями.
Пiп пiдняв хреста й запитав молоду, чи шлюбу вона сво му майбутньому
мужевi, i Лукина прошепотiла сухими, як торiшн листя, губами: "Шлюбую".
Далi вiн запитав те саме у Фiлона, той довго мовчав, i затiпався пiп, i
напружилися старости-гайдуки, дужче вперли в спину молодому дула пiстолiв,
i тодi Фiлон проказав голосно: "Шлюбую". Щоправда, перед цим пошепки мовив
боговi, собi та панотцевi "не". Панотець удав, що не почув того "не", й
дав цiлувати хреста. По тому молодих одвезли на ©хн обiйстя. Стояла глуха
нiч, далеко за лiсом моргала блискавиця, глухо цокотiли колеса, й цокали
пiдкови коней пiд верховими гайдуками. I глухо, порожньо було в Фiлонових
грудях, вiн чомусь дослухався, чи не чути грому, але i небо, i обрiй
нiмували. х завели до велико©, на двi половини, рублено© комори й
замкнули там. В першiй коморi горiли двi свiчки, стояв стiл, i на ньому -
весiльна вечеря. В другiй коморi бiлiла шлюбна постiль. Фiлон побачив ©© й
здригнувся. Лава в коморi стояла тiльки одна, при столi, вони посiдали на
не©, кожне з свого кiнця. У Фiлоновiм серцi все вже перегорiло, не було
там нi злостi, нi гризьби, вiн сидiв, схиливши голову на жупан з весiльною
квiткою, й дихав важко, наче йому щось горiло в грудях. I всi думки
покинули його, всi мислi й замрi©, знав тiльки одне: це несправжн весiлля
й несправжня жона сидить у тому кiнцi столу.
А несправжня жона, Лукина, зiщулилася, наче покалiчена пташка, й
боялася ворухнутися. Фiлон мовби й не мав на не© зла, й не мiг пробачити
чогось. Змайнув йому в головi спомин про криницю, про дiвчину з вiдрами на
плечi, й вiн скрипнув зубами. Було жаль себе, й почував страшну оскаргу на
долю, а ще почував люту злiсть на пана. Так сидiли довго. I хоч Фiлоновi
здавалося, що свiт для нього померк, але вiн iснував i нагадував про себе
звуками, кольорами, запахами. Тепер вже десь там, далеко, погримував грiм,
i миготiли свiчки, якi вже згорiли бiльше нiж до половини, й дратували
Фiлона запахи виставлених на столi страв. У нього в ротi за два днi не
побувало й рiски. I спрага мучила. Пекло пiд серцем. Губ потрiскалися й
були сухi, аж гарячi. Перед ним стояв куманець з горiлкою, вiн повiльно,
щось спогадуючи, налкв у чималий глиняний кухлик. Почав пити i враз
подумав, що йому лиша ться тiльки одне - впитися. Випив один кухлик
горiлки, i другий, i третiй, i четвертий. А до страви так i не
доторкнувся. И коли зашумувало в головi, коли свiчки й тарiлки попливли
кудись убiк, вiн устав i, похитуючись, пiшов на другу половину комори.
Стягнув з лiжка лiжник, узяв подушку й кинув у куток. Повалився на не©,
але, хоч який був п'яний, заснути не мiг. У головi стояла дзвiнка
порожнеча, в якiй важко, зi скрипом, оберталося якесь колесо. А потiм
хтось бiлий опустився бiля нього на колiна, заломив руки й бився головою
об мостини, молячись до нього, наче до бога.
- Не винувата я, Фiлоне, не винувата. Ти повiр. Просила я його, щоб не
неволив тебе до шлюбу, у ноги падала. Горечко нам, горечко, загинули ми
обо , але я не винувата. Не вiриш? Бий мене, убий, тiльки не дивися на
мене таким звiром, не муч мене сво©ми страшними очима. Убий - i похова ш
зi мною ганьбу мою, й покоха ш якусь iншу дiвчину. Ти молодий, смiливий,
гарний. Бий мене, катуй... - I тягнулася до нього бiлими руками, й
обiймала за шию, й притискалася тугими грудьми, й росила його обличчя
сльозами, й вицiловувала тi сльози, й Фiлон незчувся, як... узяв ©©. Раз,
i вдруге, i втрет . А вранцi прокинувся, й бив ©© тиранське, й знову пив,
i знову спав з нею. Лукина проклинала свою долю й, звикла до любощiв та
ласк розбещеного милосника, гаряче обiймала придбаного пiд пiстолями мужа.
Тими обiймами не стiльки притягувала, скiльки вiдштовхувала, бо Фiлон
повсякчас пам'ятав, хто ©© навчив тих ласк. Так тривало три днi й три
ночi.
А вранцi четвертого дня Фiлон постукав у дверi.
- Чого тобi? - запитав гайдук, що вiдчинив ©х.
- Не вiк же менi сидiти в коморi, - понуро мовив Фiлон, дивлячись у
землю. - Треба щось i робити. Он тин похилився...
- Давно б так, - сказав гайдук i показав, де стоять заступ, граблi та
вила.
Фiлон пiдвiв голову. Сонце свiтило, як i колись, як i колись, ©хали з
поля вози, везли до фiльварку раннiй, скошений на горбах, ячмiнь, i
чорними скиртами стояли панськi клунi та обори, до них було зовсiм
недалеко.
Увесь ранок вiн порався бiля тину. А опiвднi при©хав верхи Ян i забрав
з хутора гайдукiв. Вiн Подивився на Фiлона, й погляд той видався Фiлоновi
трохи дивним.
Не було в ньому погрози, чорно© злостi, навпаки, в глибинi темних
криничок прича©вся сум.
* * *
Увечерi загорiлися одразу двi стодоли i клуня. Одна стодола - цiла, в
нiй був складений ячмiнь, друга, у якiй лежав овес, не викiнчена до верху.
Клуня ж була напiвпорожня, в засторонку лежали трохи торiшньо© соломи, ось
у нiй найдужче й розгулялося полум'я. Воно гоготiло й вило, пiдхопленi
вiтром палаючi кулi злiтали високо в небо, ©х вiдносило в поле, в сторону
лiсу. Пощастило пановi, казали люди, якi спостерiгали пожежу з села, що
вiтер з поля.
На пожежi металися дворовi, гайдуки, накривали мокрими ряднами зверненi
до пожежi дахи конюшнi та iде одно© клунi. Спробували гасити й стодоли -
нiчого не вийшло. Там було справжн пекло. Здавалося, полум'я лиже темнi
важкi хмари, його вiдсвiти лтiгли на рiчку, й вода в нiй набралася
червоно© барви.
Пан Казимир спочатку гасав верхи, а потiм оддав коня, став бiля огорожi
саду й звiдти погукував на двiрню. Одначе вiн тiльки заважав, справжнiй
лад усьому давав Лизько, йому допомагав економ. Вони розташували людей
ланцюжком, тi подавали вiдрами воду од криницi, якою поливали стайнi та
комори, iншi ловили розжаренi пiхтi соломи й затоптували ©х, ще iншi
баграми вiдтягували вбiк палаюче колоддя з клунi, верх яко© незабаром
упав, пiднявши високо полум'я, вiд чого всi поточилися назад, а пан
затулив обличчя долонею. Але не тiльки пожежу гасили гайдуки. Вони гасали
по чорному дворищу та в парку, шукаючи палiя. Бо один гайдук на самому
початку сказав, що бачив, як хтось побiг од стодол до саду. Не в поле,
звiдки мiг перебiгти в лiс, а до саду. Тепер кiлька гайдукiв стерегли
дорогу в поле, iншi металися по садку. Вони перегукувался, присвiчували
смолоскипами пiд кущi, заглядали з кожне дупло, обдивлялися кожне дерево.
Фiлон лежаз пiд кущем жостеру, зiщулившись у грудочку, пiдiбгавши ноги.
Серце гупало йому в грудях, губи здерев'янiли, вiн молив бога, щоб його не
помiтили. Стодоли i клунi пiдпалив вiн. I побiг до саду, якась невiдома,
всевладна сила вела його туди, вiн хотiв побачити пожежу зблизька,
побачити пана, його переляк, його лють i безсилля. Вiн розумiв, на яку
небезпеку наража себе, але не мiг нiчого з собою вдiяти. Вiн не продумав
шляхiв утечi, можливо, сподiваючись на оте "якось воно буде", його мозок,
все його ство заполонили гнiв i почуття помсти. Вiн був страшний, коли
пiдпалював стодоли i коли вилами розносив у всi кiнцi вогонь. Тодi вiн
увесь був тiльки з помсти. А тепер - ще й зi страху. Неначе пострiли,
ляскали голоси гайдукiв, хисткi вогнi блукали по саду, розшукуючи ного. I
зараз Фiлон думав тiльки про те, як йому врятуватися. Можна було
пробратися до рiчки й залiзти в очерет, але ж вiн заклякне, та й знайдуть
там його. А плисти через рiчку не можна, вона вся свiтиться, неначе в нiй
тече не вода, а живе срiбло. I тодi подумав, що диний шлях до втечi -
бiля самого палацу, де найменше сподiваються його здибати. Й коли кiлька
смолоскипiв вiддаленiли до рiчки, вiн увесь напружився й метнувся до
палацу. Пролазив попiд кущами, прикипав до дерев, майже вростаючи в
шорстку кору дубiв та кленiв. В одному мiсцi його хитнула спокуса -
залiзти у велетенське дупло в стовбурi липи, переборов ©©, присiв у
куточку мiж будинком та ганковими сходами. Дихав важко, в грудях йому
клекотiло, в горлi булькало. Ловив кожен шелест, кожен шурхiт, кожен
шепiт. Тихо! Тiльки там, за будинком, лунають голоси й потрiску могутн
кострище. На мить у серцi спалахнула радiсть - вiн таки помстився, налякав
пана. Шкода, що вiтер перемiнився. Знову прислухався, вiдiпхнувся спиною
од стiни, легким скоком помчав далi. Обминув клумбу, переступив низенький,
до колiн, штахетник, завернув за рiг i ледве не наштовхнувся на постать,
що стояла спиною до нього. Вона була освiтлена тiльки спереду й мовби
вирiзьблювалася на тлi заграви. Вiн скорше збагнув серцем, анiж впiзнав,
хто це. Все ство його затремтiло, щось страшне знялося в ньому гарячою
хвилею й заплеснуло. В цю мить пан Казимир оглянувся. Те, що вiн побачив,
вжахнуло його. Освiтлене загравою, Фiлонова постать в саду була непомiрне
велика й страшна. Вона була мов гора. Пан Казимир закляк, рот йому
перекосило, й останн , що вiн побачив, були зубцi вил-трiйчакiв, якi
зметнулися звiдкiлясь знизу.
Фiлон висмикнув вила, ще не до кiнця тямлячи, що сталося.
Сталося страшне, невiдворотне, як присуд долi; його горло опекла ще
одна гаряча хвиля, й вiн захрипiв. I в цю мить почув тупiт чи©хось нiг
позаду. Майже несамохiть викинув уперед руки для захисту й почув, як у них
затрудило, як гострi трiйчаки ще раз ввiйшли в щось туге, пругке i вертке.
Вила випорснули йому з рук. Вiн ©х не шукав, а дивився на тiло, що
корчилося бiля його нiг. То був Ян, старший гайдук пана Казимира. Вiн
кiлька разiв трiпнувся, перевернувся з плеча на спину, вимахнув рукою з
розчепiреними пальцями. Його рука здригалася в повiтрi, кудись показувала,
i Фiлон на мить кинув погляд у той бiк. I враз до його вух долинуло якесь
булькотiння, якесь шамрання, що склалося в кiлька слiв.
- Нащо... ти... його. Я... мав... сам...
Фiлон не збагнув Янових слiв. Та й не мiг далi залишатися тут, вiн
зiгнувся й попiд парканом подерся крiзь кущi малини.
РОЗДIЛ ДВАДЦЯТИЙ
Сад аги Сулейман Кегая - найкращий у всьому Карача©[16]. Висока цегляна
стiна роздiля його надво : внутрiшнiй, маленький, з мармуровою чашею
посерединi, i зовнiшнiй, .великий, що тягнеться по горi вздовж дороги аж
до голих сiрих скель мальовничими кущами: срiбнолистими оливковими та
черешневими гаями, хащами фундуку, яблуневими та сливовими садками, а бiля
самих скель - величезним каштановим га м. Помiж фруктових дерев - стрункi
ряди кипарисiв, кущi жасмину, мiмози, геранi, тису та розмарину. Птаство
чманi од тих запахiв, не вгава спiвами цiлий день - воно, мабуть,
злiта ться сюди з усього Анатолiйського узбережжя, перехожi зупиняються
пiд стiною, вдихають дармовi благовоння.
Камiнною стiною сад вiдгороджено од дороги. Дорога стара, покинута, хто
зна, куди вона вела, адже вище вже .нема жодно© оселi, там пустельне
нагiр'я: громаддя каменiв, помiж яких поплелися хащi ломиносу, аспарагуса
та схожих на дерезу кущiв, у них кишма кишить гаддя та шмигають сiрi
ящiрки. Вдень вони грiються на сонцi, й треба бути обачним, щоб не
наступити на скручену в клубок змiю. З того боку нагiр'я дуже круто
обрива ться в долину, аж не йметься вiри, що цю стiну здвигнула природа, а
не рука людини. Глянеш униз - серце зупиня ться од страху. Вже нижче,
сажнiв на сто чи й двiстi, стiна почина спадати пологiше. В долинi
пасуться табуни корiв та овець, але так далеко, що вони схожi звiдси на
мурах. З нагiр'я видно й майже всю цю сторону - широку долину Марiци з
обома притоками -Тунджою i Ардою, довгим Михайлiвським мостом, фортецю
Демiр Таш, зеленуватi шпичаки мiнаретiв, величну мечеть Селiма, майолiки
бань та червонi i сiрi дахи будинкiв.
Дорога спуска ться до мiста, але звiдки - сьогоднi годi збагнути. Може,
на нагiр'© колись стояла фортеця, та потiм розвалилася? Або десь був
узвiз. Тепер же, зда ться, вона спада просто з неба. В ©© камiнному ложi
вiзировi невiльники продовбали рiвчак, по котрому шумлива дощова вода
збiга у великий камiнний басейн, а звiдти по довгiй трубi - в менший,
мармуровий. Ще одна труба прокладена од нього на господарський двiр.
Рiвчак продовбано давно, лiт сорок тому. Тодi ще були молодi сад i ага
Сулейман Кегай.
Великий камiнний басейн став для Лаврiна Перехреста безодньою прiрвою,
яка поглинала його силу. Двома велетенськими мiдними глеками, прив'язаними
до тичини, набирав з нього воду й носив угору пiд айву, оливки, грушi та
сливи. Вони зеленiли, Лаврiнова та кiлькох iнших невiльникiв снага потроху
переходила в них. Здебiльшого працювали вночi та досвiтками, коли в саду
не було нiкого. Вдень чистили рiвчак, лупали камiнь - зводили стiну од
пiвнiчного, й без того майже неприступного, боку.
Й раптом усе перемiнилося.
Цвiли черешнi, ще нiколи не закипали так бiлопiнне, здавалося, вони
почували, що ©м судилася погибель. Мабуть, уперше ага Сулейман Кегай не
насолоджувався тим запахом. Сидiв у селямлику[17], за пiвтора мiсяця
жодного разу не вийшов у сад. Що вiн там робив, чим струював час - нiхто
достеменно не знав. Казали, що ага замкнувся iз зайшлим дервiшем -
заплатив тому великi грошi, й спалювали удвох вишневий цвiт, плавили i
лили у воду срiбло - виворожували азi щаснiшу долю.
Прогнаний з поко©в слуга-кальянщик розгадував вiзирове усамiтнення
простiше: ага топить не срiбло у водi, а свою бiду в горiлцi, й то не в
ракi©, а у вогненнiй козацькiй, вiн мав до не© пота мну пристрасть ще
ранiше.
Все то були здогади, напевне знали одне: ага Сулейман Кегай попав у
велику немилiсть. Вiн уже не був вiзиром i радником високо© куббе-алти, з
дня у день чекали, що за ним прийде асесбашi[18] з але-бардщиками й поведе
до Старого Платана. Тисячолiтн дерево вже не родить горiхiв, на нього
вiшають голови скараних високих сановникiв. Сулейман Кегай i сам не
сподiвався iншого. Адже не справдилася перемогою його рада великому вiзиру
на погром козацько© Сiчi, навпаки - погромлено яничар i татарську орду.
Нiкчемний хан випустив перемогу з рук. Уже був за крок од не©. Ага
пам'ятав, яка несамовита радiсть охопила султана й двiр, коли з козацьких
степiв прискакали гiнцi з вiстю, що замислене збува ться. Запорукою того
була привезена в подарунок султану молода красуня й молодий, дужий козак.
Дiвчину й козака султан подарував азi Кегаю. Вона мала стати двадцять
сьомою наложницею вiзира, а козака ага на радощах поставив на легшу роботу
- доглядати сад. Великий вiзир подарував азi чорного арабського коня з
сiдлом, обсипаним коштовним камiнням i перлами.
Тепер ага Кегай не знав, чому по нього не йдуть алебардщики. Чи то при
дворi забули про нього, чи вирiшили ще й покатувати чеканням. Аллах послав
людинi одне з найбiльших випробувань - чекання. Воно солодке, коли
йдеться про кохання, нетерпляче, коли ждеш звiстки, нудне й дратiвливе -
вищого уряду, тривожне - невiдомостi, страшне - кари. Це днi й ночi, а
часом i роки, коли кров засиха в самiсiнькому серцi. Сулейман Кегай молив
аллаха, щоб вiн забргв його iм'я з пам'ятi султана i великого вiзира.
Звичайно, нинiшн його життя, надто пiсля бурхливого, сповненого дiяння
крутежу при дворi, було життям хробака. Але ж лiпше бути навiть хробаком,
iiiж чорною землс.ю. Сулейман Кегай зсохся й почорнiв. I став вельми
схожий на кажана. Втягнута в гострi плечi голова, довгi руки, а ще ж
стесаний назад лоб, високi, гострi надбрiвнi дуги й маленькi очицi у
глибоких вирвах, що дивилися насторожено й злякано... I життя вiв
кажаняче. Вдень спав у селямлику, а вночi тинявся по галереях i покоях,
тулився лобом до загратованих вiкон i подовгу дивився на зорi, що свiтили
комусь iншому.
Азi весь час вчувалися кроки на сходах, а чорнi тiнi на стiнi вiд
власно© постатi та постатi дервiша видавалися тiнями алебардщикiв. Та й
все життя для Сулейман Кегая тепер було театром тiней, де ляльки
пiдвiшують до стелi й смикають за мотузочки. Вiн часто посилав дервiша,
щоб той покружився бiля палацу (для того й тримав його, i платив великi
грошi), може, довiда ться про що-небудь, давав золото на пiдкуп служникiв
поко©в, дервiш оповiдав усiлякi нiсенiтницi - мабуть, приносив ©х з
базару, до палацу не ходив, а золото десь ховав. Вiн страшенно знахабнiв,
залякував агу, на©дався до блювоти солодощiв, навiть курив з кальяна i пив
вино, за що мав би бути спалений живцем. То тiльки невiрнi можуть вживати
той трунок. Ага мусив терпiти.
Колись багатий, пишний i гостинний двiр Сулейман Кегая занепадав. Вже
не гарцювали в ньому змi©-конi, не шелестiли шовковi паланкiни, не
галасували, викладаючи товари просто на розпечений малоазiйський камiнь,
купцi. Руйнацiя й запустiння панували в ньому. Пойнялися iржею залiзнi
кiльця на семи лискучих стовпах, до яких ще недавно прив'язували коней
вiзировi гостi, голодно крякали, по-брязк^ючи ланцюгами, прикованi до даху
два орли. Жалiбно киркали та розлiталися по сусiднiх дворах i садах
павичi, навiть собаки по-забiгали невiдь-куди. Недавнi вiзировi друзi
обходили двiр, немов там лютувала бобонна чума. Давно втiк ефес - помiчник
по господарству, розбiглися всi вiльнонайманцi, повтiкали бiлi внухи.
Навiть наглядачi за невiльниками, котрим платилося по два акчi в день i
двiчi в рiк давали "на пояс", залишили подвiр'я опального аги. Сусiди
Сулейман Кегая, що жили нижче од нього й колись не осмiлювалися похмуро
глянути на високi зубчатi стiни двору, забили глиною жолоб у тому мiсцi,
де вiн повертав у сад, i тепер майже вся вода збiгала до ©хнiх дворiв.
Розбестилися, не корилися навiть раби. Нiкому було ©х пригну ги до роботи,
нiкому покарати - простора вартiвня iз сiрого каменю в лiвому кутку
великого квадратового подвiр'я стояла порожня. Вони впали у таку сваволю,
що часом самочинно полишали подвiр'я i йшли вниз до базару чи будь-куди.
Там, на базарi, вирувало життя, й вони визбирували його крихти.
Тинялися помiж ятками, де стояв голосний мелодiйний дзвiн -
майстри-бронзарi кували славнозвiснi турецькi тацi, мiднi та срiбнi
куверти для кави, щити та шоломи-мiсюрки, давали заробити якусь абищицю на
грубiй роботi; допомагали купцям вантажити товари, часом за жменю сушених
слив, а часом падала у кишеню мiдна монета, або ж просто ловили витрiшки.
Звичайно, там на що подивитись: всiлякий, нiколи не бачений крам,
заморськi, рiзанi зi слоново© костi штукенцi©, чудернацькi, схожi на
велетенськi прачi, риби, в яких обо очей дивляться в один бiк, не менш
дивовижнi птахи в золочених та срiбних клiтках. х привозять заморськi
купцi, а жалiсливi правовiрнi купляють i випускають на волю пiд веселий
галас дiтвори. Чорних, бiлих i жовтих рабiв купляють теж, але на волю не
випускають. На тому ж базарi на тонких мотузках, натягнених мiж високих
платанiв, ходять за©жджi акробати, внизу пiд платанами ведуть несамовитi
танцi дервiшi: й вогонь п'ють, i залiзо жеруть, борються на потертiм
килимку борцi, гра на сазi меддах - бродячий музика, там пребагато
всiляких iнших див. I вешта ться сила-силенна рiзномасного люду: од чорних
безмовних арапiв у червоних фесках та галасливих обiрваних турецьких i
грецьких циган у жовтих жилетках до молодих вропейцiв з довгими чубами, в
батистових сорочках з мереживами та вузьких штанях з двабу.
В тому натовпi легко заблудитися, там нiхто не запиту , чи ти прийшов з
хазя©ном i ненароком одбився од нього, чи приволiкся сам.
Лаврiн базару не любив, вельми рiдко туди ходив. Високий, худий,
ошмалений сонцем, вже й сам схожий на турка, байдуже перебирав очима увесь
Схiд.
Базар гомонiв усiма мовами, кольорився всiма барвами й щоразу нагадував
йому про рiдний край, рiдну мову й рiднi звича©. Хвилини крадено© волi
падали тяжкими удавками на серце, кричали криком про вiчну неволю, про
осоружну чужину.
Катiвницькими муками було також думати про те, що ось тут, поруч, живе
тво сплюндроване кохання, що доля нiби на смiх звела вас для вiчно© й
тяжко© розлуки. Пекуча злiсть, од яко© кидаються на вiстря списiв чи
гризуть грати, перегорiла, ©© переломили втома, голод, нудна сiрiсть
неволi. Тiльки iнодi в якомусь подивi дивився на величезний будинок з
широкими вiкнами за зеленими гратами - невже за якимось iз них живе
Килiяна? Та сама Килiяна... його Килiяна... й руки несамохiть кришили
камiнь.
Дивно й незбагненне влаштована людська душа. Коли б Лаврiновi
хто-небудь вiдгадав отаке майбутн , вiн би нiколи не повiрив, що зможе
жити на свiтi. А от жив. Час перетер його думки, як жорновий камiнь зерно.
Може, тому, що й сам вергав камiння, носив велетенськi глеки з водою,
сьорбав брудне пiйло. Жив... Хоч i не мислив жити. Коли його везли по морю
i море починало кидати кораблем, вiн благав його: "Втопи". Упирався ногами
в дошки, щоб виломити ©х, але вони були мiцнi. Його привезли в сад, коли
вiн уже пiдупав на силi, ©© виссала тяжка дорога та довге сидiння в
кам'яному мiшку, й мав поруйнований нещадними щимками долi дух. На силi
повiльно набирав, а духом не зводився. Вiн уже не почував i свого кохання
- палке, гаряче, воно було нiби з чи ©сь розповiдi, котру чув давно.
- А я наказую... I тобi, й тво му хлопському боговi. Слово гонору, ти
вiзьмеш Лукину за жiнку.
- Не вiзьму, хоч убийте.
- Вiзьмеш! - верескнув пан Казимир i затупотiв ногами. - На конюшню
його.
Гайдуки пiдхопили Фiлона пiд руки, потягли з поко©в. Вже зайшов вечiр,
i на конюшню принесли двi свiчi. При ©хньому хисткому свiтлi його й били.
Форкав у мiцнiй загорожi жеребець Нерон, бив копитом у дошки. Гайдуки
хльоскали канчуками тiльки на пiвсили. Один навiть попросив Фiлона: "Ти
кричи". Фiлон не кричав. А тодi на конюшню прийшов Ян, став у дверях,
схрестивши на грудях руки, й батоги засвистiли на всю силу. Коли Фiлона
пiдвели з старо© лави, сорочка прилипла йому до тiла
- Ну! - процiдив крiзь зуби пан, що став у дверях, взявшись у боки
руками. - Гарнi в тебе бояри?
- Це, пане, не мо© бояри, а вашi.
- Що-що? - не зрозумiв пан.
- Кажу, що на мо му весiллi бояр не буде. Бо не буде самого весiлля.
- Засiчу до смертi i мертвого женю...
- Хiба що мертвого.
- Гайдуки!
- Ваша свiтлосте, - зашепотiв за Казимировою спиною Лизько. - Я хочу
вам щось сказати.
- Що ще там? - невдоволено озвався пан, але ступив у темiнь.
- ще один спосiб, - проникливе, лакейським голосом шепотiв осавул. -
Колись, пам'ятаю, одного харцизяку пан випитували про золото... Замкнули
на нiч у порожнiм вiтряку i запустили вiтряк. Воно, зна те, порожнiй, вiн
гуде, як гаспид. Камiнь шкирга , iскри сиплються. Ну, як у пеклi. Вже за
пiвгодини застукотiв той у дверi й зiзнався.
Пан замислився.
- Що ж, менi одного млина не шкода.
- Та отой, крайнiй, од шляху. Вiн уже старий, камiнь з'©вся, мiняти
треба. А воно вiтрець набира ться. - Й пiдняв над головою руку, заохочуючи
до того й пана: мовляв, подивiться, який вiгср. - Пан руки не пiдняв,
посмикав себе за вуса й сказав:
- Роби. Тiльки варту постав, бо вiн, бачу, такий, що й втекти може.
- Не втече, - пообiцяв осавул.
На драбинчатiм возi четверо гайдукiв i осавул привезли до млинiв
Фiлона. Вiн не знав намiру сво©х катiв, одначе здогадувався, що вигадали
вони щось надто лихе, й збирав себе на силi. Лють клекотiла йому в грудях,
болiло серце, а на ньому закипали сльози. "Якби вона хоч не смiялася" - ця
думка не полишала його голови, вона й тримала на чорнiй, важкiй струнi.
Осавул вiдiмкнув млина, гайдуки впхнули туди Фiлона й зачинили дверi.
Фiлон зiтхнув заспокоюючись. Бо ж залишився сам. А що в млинi... То що ж.
Пахло мливом i мишами, млин ледь гудiв - вiтер набирав сили й свистiв у
крилах. Зверху щось шелеснуло - Фiлон подумав, що то пугач або який iнший
птах знайшов собi тут прихисток на нiч. I враз пiдлога пiд ним гойднулася,
заскрипiла, вiн вiдчув, що поверта ться разом з млином. Гайдуки розвертали
вiтряк проти вiтру. А далi млин загудiв, заревiв, неначе сто чортяк
вхопилося за його крила, заскреготiв, зашкирготiв камiнь, й iскри з-пiд
нього бризнули такими снопами, що Фiлон вiдсахнувся й боляче об щось
ударився головою, поточився й упав. Тримаючись за дошки, пiдводився i з
жахом дивився на полум'я, яке рвалося з-пiд каменя. Фiлон подумав, що з
хвилини на хвилину спалахне млин i що вiн згорить разом з ним, почав
хреститися. Однi ю рукою хрестився, а другою тримався за стiнку млина,.
закусивши губи. А млин торохтiв, а млин верещав, реготав, жахкав полум'ям,
здавалося, вiн зiрвався з припону й мчить кудись, як навiжений. Фiлоновi
рвонулося в грудях, непереможна сила штовхала його до дверей, вiн уже й
поповз до них, i враз у його головi кольнуло, мов розжареним цвяхом: "А
вона ще й смiялася". Вiн поколiнкував у куток, де лежало кiлька мiшкiв
з-пiд борошна, упав на них, накрив голову руками й затих.
Опiвночi горiшнiй камiнь стерся, вломився, трiснула вiсь, млина
заклинило, й вломилося крило, вiтряк затих, тiльки гудiв пiд буряним
вiтром, неначе скаржився на свою долю. Коли гайдуки вiдчинили млина, Фiлон
спав на мiшках. Каменi так i не перемололи його затятостi.
А рано-вранцi у фiльварок прибiгла Лукина, вона добилася до пана й
просила, щоб з Фiлоном ©© не одружували. Цiлувала пановi чоботи, а вiн
бридливо вiдступав i сказав, ощиривши зуби:
- Я дав слово. Воно - непорушне. Сьогоднi вдень чекай старостiв.
Вiнчатися - увечерi.
Старости були в кита вих шапках з квiтками i в червоних жупанах, вони
вели молодого до молодо©, за ними ©хало ще дво гайдукiв на конях, i коли
Фiлон в одному мiсцi кинувся до плоту, його шию захльоснув аркан.
- Татари, татари, - тiльки й сказав вiн, а сам вирiшив, що вiнчання не
буде.
Свiтилок теж було двi - з васильками в косах i з свiчками iз ярого
воску та шабельками в руках. Пан наказав, щоб все було по закону. Фiлон ще
встиг вирвати в свата хлiб i вкинути в криницю, але принесли iнший хлiб.
До церкви молодих привезли на возi, а через подвiр'я молодого вели два
боярини, тримаючи за вiдкиднi рукави жупана. Позаду йшли ще два
боярини-гайдуки й впирали Фiлоновi в плечi два пiстолi. Пан сказав перед
цим: якщо уко©ш щось, вiдмовишся шлюбувати Лукинi в останню мить, бояри
натиснуть на курки.
Лiтнiй, тiлистий пiп увесь трусився, й трусилися в його руках вiнцi, й
ходуном ходило вангелi . Голос йому зривався, вiн за©кався й часто
заглядав до книги, бо пам'ять йому вiдмовила, на молодих не дивився, i
молодi не дивилися одне на одного, у Фiлона в самого очi були як цiвки
пiстолiв, а Лукина сво© очi виплакала, й на тому мiсцi темнiли двi чорнi
ями.
Пiп пiдняв хреста й запитав молоду, чи шлюбу вона сво му майбутньому
мужевi, i Лукина прошепотiла сухими, як торiшн листя, губами: "Шлюбую".
Далi вiн запитав те саме у Фiлона, той довго мовчав, i затiпався пiп, i
напружилися старости-гайдуки, дужче вперли в спину молодому дула пiстолiв,
i тодi Фiлон проказав голосно: "Шлюбую". Щоправда, перед цим пошепки мовив
боговi, собi та панотцевi "не". Панотець удав, що не почув того "не", й
дав цiлувати хреста. По тому молодих одвезли на ©хн обiйстя. Стояла глуха
нiч, далеко за лiсом моргала блискавиця, глухо цокотiли колеса, й цокали
пiдкови коней пiд верховими гайдуками. I глухо, порожньо було в Фiлонових
грудях, вiн чомусь дослухався, чи не чути грому, але i небо, i обрiй
нiмували. х завели до велико©, на двi половини, рублено© комори й
замкнули там. В першiй коморi горiли двi свiчки, стояв стiл, i на ньому -
весiльна вечеря. В другiй коморi бiлiла шлюбна постiль. Фiлон побачив ©© й
здригнувся. Лава в коморi стояла тiльки одна, при столi, вони посiдали на
не©, кожне з свого кiнця. У Фiлоновiм серцi все вже перегорiло, не було
там нi злостi, нi гризьби, вiн сидiв, схиливши голову на жупан з весiльною
квiткою, й дихав важко, наче йому щось горiло в грудях. I всi думки
покинули його, всi мислi й замрi©, знав тiльки одне: це несправжн весiлля
й несправжня жона сидить у тому кiнцi столу.
А несправжня жона, Лукина, зiщулилася, наче покалiчена пташка, й
боялася ворухнутися. Фiлон мовби й не мав на не© зла, й не мiг пробачити
чогось. Змайнув йому в головi спомин про криницю, про дiвчину з вiдрами на
плечi, й вiн скрипнув зубами. Було жаль себе, й почував страшну оскаргу на
долю, а ще почував люту злiсть на пана. Так сидiли довго. I хоч Фiлоновi
здавалося, що свiт для нього померк, але вiн iснував i нагадував про себе
звуками, кольорами, запахами. Тепер вже десь там, далеко, погримував грiм,
i миготiли свiчки, якi вже згорiли бiльше нiж до половини, й дратували
Фiлона запахи виставлених на столi страв. У нього в ротi за два днi не
побувало й рiски. I спрага мучила. Пекло пiд серцем. Губ потрiскалися й
були сухi, аж гарячi. Перед ним стояв куманець з горiлкою, вiн повiльно,
щось спогадуючи, налкв у чималий глиняний кухлик. Почав пити i враз
подумав, що йому лиша ться тiльки одне - впитися. Випив один кухлик
горiлки, i другий, i третiй, i четвертий. А до страви так i не
доторкнувся. И коли зашумувало в головi, коли свiчки й тарiлки попливли
кудись убiк, вiн устав i, похитуючись, пiшов на другу половину комори.
Стягнув з лiжка лiжник, узяв подушку й кинув у куток. Повалився на не©,
але, хоч який був п'яний, заснути не мiг. У головi стояла дзвiнка
порожнеча, в якiй важко, зi скрипом, оберталося якесь колесо. А потiм
хтось бiлий опустився бiля нього на колiна, заломив руки й бився головою
об мостини, молячись до нього, наче до бога.
- Не винувата я, Фiлоне, не винувата. Ти повiр. Просила я його, щоб не
неволив тебе до шлюбу, у ноги падала. Горечко нам, горечко, загинули ми
обо , але я не винувата. Не вiриш? Бий мене, убий, тiльки не дивися на
мене таким звiром, не муч мене сво©ми страшними очима. Убий - i похова ш
зi мною ганьбу мою, й покоха ш якусь iншу дiвчину. Ти молодий, смiливий,
гарний. Бий мене, катуй... - I тягнулася до нього бiлими руками, й
обiймала за шию, й притискалася тугими грудьми, й росила його обличчя
сльозами, й вицiловувала тi сльози, й Фiлон незчувся, як... узяв ©©. Раз,
i вдруге, i втрет . А вранцi прокинувся, й бив ©© тиранське, й знову пив,
i знову спав з нею. Лукина проклинала свою долю й, звикла до любощiв та
ласк розбещеного милосника, гаряче обiймала придбаного пiд пiстолями мужа.
Тими обiймами не стiльки притягувала, скiльки вiдштовхувала, бо Фiлон
повсякчас пам'ятав, хто ©© навчив тих ласк. Так тривало три днi й три
ночi.
А вранцi четвертого дня Фiлон постукав у дверi.
- Чого тобi? - запитав гайдук, що вiдчинив ©х.
- Не вiк же менi сидiти в коморi, - понуро мовив Фiлон, дивлячись у
землю. - Треба щось i робити. Он тин похилився...
- Давно б так, - сказав гайдук i показав, де стоять заступ, граблi та
вила.
Фiлон пiдвiв голову. Сонце свiтило, як i колись, як i колись, ©хали з
поля вози, везли до фiльварку раннiй, скошений на горбах, ячмiнь, i
чорними скиртами стояли панськi клунi та обори, до них було зовсiм
недалеко.
Увесь ранок вiн порався бiля тину. А опiвднi при©хав верхи Ян i забрав
з хутора гайдукiв. Вiн Подивився на Фiлона, й погляд той видався Фiлоновi
трохи дивним.
Не було в ньому погрози, чорно© злостi, навпаки, в глибинi темних
криничок прича©вся сум.
* * *
Увечерi загорiлися одразу двi стодоли i клуня. Одна стодола - цiла, в
нiй був складений ячмiнь, друга, у якiй лежав овес, не викiнчена до верху.
Клуня ж була напiвпорожня, в засторонку лежали трохи торiшньо© соломи, ось
у нiй найдужче й розгулялося полум'я. Воно гоготiло й вило, пiдхопленi
вiтром палаючi кулi злiтали високо в небо, ©х вiдносило в поле, в сторону
лiсу. Пощастило пановi, казали люди, якi спостерiгали пожежу з села, що
вiтер з поля.
На пожежi металися дворовi, гайдуки, накривали мокрими ряднами зверненi
до пожежi дахи конюшнi та iде одно© клунi. Спробували гасити й стодоли -
нiчого не вийшло. Там було справжн пекло. Здавалося, полум'я лиже темнi
важкi хмари, його вiдсвiти лтiгли на рiчку, й вода в нiй набралася
червоно© барви.
Пан Казимир спочатку гасав верхи, а потiм оддав коня, став бiля огорожi
саду й звiдти погукував на двiрню. Одначе вiн тiльки заважав, справжнiй
лад усьому давав Лизько, йому допомагав економ. Вони розташували людей
ланцюжком, тi подавали вiдрами воду од криницi, якою поливали стайнi та
комори, iншi ловили розжаренi пiхтi соломи й затоптували ©х, ще iншi
баграми вiдтягували вбiк палаюче колоддя з клунi, верх яко© незабаром
упав, пiднявши високо полум'я, вiд чого всi поточилися назад, а пан
затулив обличчя долонею. Але не тiльки пожежу гасили гайдуки. Вони гасали
по чорному дворищу та в парку, шукаючи палiя. Бо один гайдук на самому
початку сказав, що бачив, як хтось побiг од стодол до саду. Не в поле,
звiдки мiг перебiгти в лiс, а до саду. Тепер кiлька гайдукiв стерегли
дорогу в поле, iншi металися по садку. Вони перегукувался, присвiчували
смолоскипами пiд кущi, заглядали з кожне дупло, обдивлялися кожне дерево.
Фiлон лежаз пiд кущем жостеру, зiщулившись у грудочку, пiдiбгавши ноги.
Серце гупало йому в грудях, губи здерев'янiли, вiн молив бога, щоб його не
помiтили. Стодоли i клунi пiдпалив вiн. I побiг до саду, якась невiдома,
всевладна сила вела його туди, вiн хотiв побачити пожежу зблизька,
побачити пана, його переляк, його лють i безсилля. Вiн розумiв, на яку
небезпеку наража себе, але не мiг нiчого з собою вдiяти. Вiн не продумав
шляхiв утечi, можливо, сподiваючись на оте "якось воно буде", його мозок,
все його ство заполонили гнiв i почуття помсти. Вiн був страшний, коли
пiдпалював стодоли i коли вилами розносив у всi кiнцi вогонь. Тодi вiн
увесь був тiльки з помсти. А тепер - ще й зi страху. Неначе пострiли,
ляскали голоси гайдукiв, хисткi вогнi блукали по саду, розшукуючи ного. I
зараз Фiлон думав тiльки про те, як йому врятуватися. Можна було
пробратися до рiчки й залiзти в очерет, але ж вiн заклякне, та й знайдуть
там його. А плисти через рiчку не можна, вона вся свiтиться, неначе в нiй
тече не вода, а живе срiбло. I тодi подумав, що диний шлях до втечi -
бiля самого палацу, де найменше сподiваються його здибати. Й коли кiлька
смолоскипiв вiддаленiли до рiчки, вiн увесь напружився й метнувся до
палацу. Пролазив попiд кущами, прикипав до дерев, майже вростаючи в
шорстку кору дубiв та кленiв. В одному мiсцi його хитнула спокуса -
залiзти у велетенське дупло в стовбурi липи, переборов ©©, присiв у
куточку мiж будинком та ганковими сходами. Дихав важко, в грудях йому
клекотiло, в горлi булькало. Ловив кожен шелест, кожен шурхiт, кожен
шепiт. Тихо! Тiльки там, за будинком, лунають голоси й потрiску могутн
кострище. На мить у серцi спалахнула радiсть - вiн таки помстився, налякав
пана. Шкода, що вiтер перемiнився. Знову прислухався, вiдiпхнувся спиною
од стiни, легким скоком помчав далi. Обминув клумбу, переступив низенький,
до колiн, штахетник, завернув за рiг i ледве не наштовхнувся на постать,
що стояла спиною до нього. Вона була освiтлена тiльки спереду й мовби
вирiзьблювалася на тлi заграви. Вiн скорше збагнув серцем, анiж впiзнав,
хто це. Все ство його затремтiло, щось страшне знялося в ньому гарячою
хвилею й заплеснуло. В цю мить пан Казимир оглянувся. Те, що вiн побачив,
вжахнуло його. Освiтлене загравою, Фiлонова постать в саду була непомiрне
велика й страшна. Вона була мов гора. Пан Казимир закляк, рот йому
перекосило, й останн , що вiн побачив, були зубцi вил-трiйчакiв, якi
зметнулися звiдкiлясь знизу.
Фiлон висмикнув вила, ще не до кiнця тямлячи, що сталося.
Сталося страшне, невiдворотне, як присуд долi; його горло опекла ще
одна гаряча хвиля, й вiн захрипiв. I в цю мить почув тупiт чи©хось нiг
позаду. Майже несамохiть викинув уперед руки для захисту й почув, як у них
затрудило, як гострi трiйчаки ще раз ввiйшли в щось туге, пругке i вертке.
Вила випорснули йому з рук. Вiн ©х не шукав, а дивився на тiло, що
корчилося бiля його нiг. То був Ян, старший гайдук пана Казимира. Вiн
кiлька разiв трiпнувся, перевернувся з плеча на спину, вимахнув рукою з
розчепiреними пальцями. Його рука здригалася в повiтрi, кудись показувала,
i Фiлон на мить кинув погляд у той бiк. I враз до його вух долинуло якесь
булькотiння, якесь шамрання, що склалося в кiлька слiв.
- Нащо... ти... його. Я... мав... сам...
Фiлон не збагнув Янових слiв. Та й не мiг далi залишатися тут, вiн
зiгнувся й попiд парканом подерся крiзь кущi малини.
РОЗДIЛ ДВАДЦЯТИЙ
Сад аги Сулейман Кегая - найкращий у всьому Карача©[16]. Висока цегляна
стiна роздiля його надво : внутрiшнiй, маленький, з мармуровою чашею
посерединi, i зовнiшнiй, .великий, що тягнеться по горi вздовж дороги аж
до голих сiрих скель мальовничими кущами: срiбнолистими оливковими та
черешневими гаями, хащами фундуку, яблуневими та сливовими садками, а бiля
самих скель - величезним каштановим га м. Помiж фруктових дерев - стрункi
ряди кипарисiв, кущi жасмину, мiмози, геранi, тису та розмарину. Птаство
чманi од тих запахiв, не вгава спiвами цiлий день - воно, мабуть,
злiта ться сюди з усього Анатолiйського узбережжя, перехожi зупиняються
пiд стiною, вдихають дармовi благовоння.
Камiнною стiною сад вiдгороджено од дороги. Дорога стара, покинута, хто
зна, куди вона вела, адже вище вже .нема жодно© оселi, там пустельне
нагiр'я: громаддя каменiв, помiж яких поплелися хащi ломиносу, аспарагуса
та схожих на дерезу кущiв, у них кишма кишить гаддя та шмигають сiрi
ящiрки. Вдень вони грiються на сонцi, й треба бути обачним, щоб не
наступити на скручену в клубок змiю. З того боку нагiр'я дуже круто
обрива ться в долину, аж не йметься вiри, що цю стiну здвигнула природа, а
не рука людини. Глянеш униз - серце зупиня ться од страху. Вже нижче,
сажнiв на сто чи й двiстi, стiна почина спадати пологiше. В долинi
пасуться табуни корiв та овець, але так далеко, що вони схожi звiдси на
мурах. З нагiр'я видно й майже всю цю сторону - широку долину Марiци з
обома притоками -Тунджою i Ардою, довгим Михайлiвським мостом, фортецю
Демiр Таш, зеленуватi шпичаки мiнаретiв, величну мечеть Селiма, майолiки
бань та червонi i сiрi дахи будинкiв.
Дорога спуска ться до мiста, але звiдки - сьогоднi годi збагнути. Може,
на нагiр'© колись стояла фортеця, та потiм розвалилася? Або десь був
узвiз. Тепер же, зда ться, вона спада просто з неба. В ©© камiнному ложi
вiзировi невiльники продовбали рiвчак, по котрому шумлива дощова вода
збiга у великий камiнний басейн, а звiдти по довгiй трубi - в менший,
мармуровий. Ще одна труба прокладена од нього на господарський двiр.
Рiвчак продовбано давно, лiт сорок тому. Тодi ще були молодi сад i ага
Сулейман Кегай.
Великий камiнний басейн став для Лаврiна Перехреста безодньою прiрвою,
яка поглинала його силу. Двома велетенськими мiдними глеками, прив'язаними
до тичини, набирав з нього воду й носив угору пiд айву, оливки, грушi та
сливи. Вони зеленiли, Лаврiнова та кiлькох iнших невiльникiв снага потроху
переходила в них. Здебiльшого працювали вночi та досвiтками, коли в саду
не було нiкого. Вдень чистили рiвчак, лупали камiнь - зводили стiну од
пiвнiчного, й без того майже неприступного, боку.
Й раптом усе перемiнилося.
Цвiли черешнi, ще нiколи не закипали так бiлопiнне, здавалося, вони
почували, що ©м судилася погибель. Мабуть, уперше ага Сулейман Кегай не
насолоджувався тим запахом. Сидiв у селямлику[17], за пiвтора мiсяця
жодного разу не вийшов у сад. Що вiн там робив, чим струював час - нiхто
достеменно не знав. Казали, що ага замкнувся iз зайшлим дервiшем -
заплатив тому великi грошi, й спалювали удвох вишневий цвiт, плавили i
лили у воду срiбло - виворожували азi щаснiшу долю.
Прогнаний з поко©в слуга-кальянщик розгадував вiзирове усамiтнення
простiше: ага топить не срiбло у водi, а свою бiду в горiлцi, й то не в
ракi©, а у вогненнiй козацькiй, вiн мав до не© пота мну пристрасть ще
ранiше.
Все то були здогади, напевне знали одне: ага Сулейман Кегай попав у
велику немилiсть. Вiн уже не був вiзиром i радником високо© куббе-алти, з
дня у день чекали, що за ним прийде асесбашi[18] з але-бардщиками й поведе
до Старого Платана. Тисячолiтн дерево вже не родить горiхiв, на нього
вiшають голови скараних високих сановникiв. Сулейман Кегай i сам не
сподiвався iншого. Адже не справдилася перемогою його рада великому вiзиру
на погром козацько© Сiчi, навпаки - погромлено яничар i татарську орду.
Нiкчемний хан випустив перемогу з рук. Уже був за крок од не©. Ага
пам'ятав, яка несамовита радiсть охопила султана й двiр, коли з козацьких
степiв прискакали гiнцi з вiстю, що замислене збува ться. Запорукою того
була привезена в подарунок султану молода красуня й молодий, дужий козак.
Дiвчину й козака султан подарував азi Кегаю. Вона мала стати двадцять
сьомою наложницею вiзира, а козака ага на радощах поставив на легшу роботу
- доглядати сад. Великий вiзир подарував азi чорного арабського коня з
сiдлом, обсипаним коштовним камiнням i перлами.
Тепер ага Кегай не знав, чому по нього не йдуть алебардщики. Чи то при
дворi забули про нього, чи вирiшили ще й покатувати чеканням. Аллах послав
людинi одне з найбiльших випробувань - чекання. Воно солодке, коли
йдеться про кохання, нетерпляче, коли ждеш звiстки, нудне й дратiвливе -
вищого уряду, тривожне - невiдомостi, страшне - кари. Це днi й ночi, а
часом i роки, коли кров засиха в самiсiнькому серцi. Сулейман Кегай молив
аллаха, щоб вiн забргв його iм'я з пам'ятi султана i великого вiзира.
Звичайно, нинiшн його життя, надто пiсля бурхливого, сповненого дiяння
крутежу при дворi, було життям хробака. Але ж лiпше бути навiть хробаком,
iiiж чорною землс.ю. Сулейман Кегай зсохся й почорнiв. I став вельми
схожий на кажана. Втягнута в гострi плечi голова, довгi руки, а ще ж
стесаний назад лоб, високi, гострi надбрiвнi дуги й маленькi очицi у
глибоких вирвах, що дивилися насторожено й злякано... I життя вiв
кажаняче. Вдень спав у селямлику, а вночi тинявся по галереях i покоях,
тулився лобом до загратованих вiкон i подовгу дивився на зорi, що свiтили
комусь iншому.
Азi весь час вчувалися кроки на сходах, а чорнi тiнi на стiнi вiд
власно© постатi та постатi дервiша видавалися тiнями алебардщикiв. Та й
все життя для Сулейман Кегая тепер було театром тiней, де ляльки
пiдвiшують до стелi й смикають за мотузочки. Вiн часто посилав дервiша,
щоб той покружився бiля палацу (для того й тримав його, i платив великi
грошi), може, довiда ться про що-небудь, давав золото на пiдкуп служникiв
поко©в, дервiш оповiдав усiлякi нiсенiтницi - мабуть, приносив ©х з
базару, до палацу не ходив, а золото десь ховав. Вiн страшенно знахабнiв,
залякував агу, на©дався до блювоти солодощiв, навiть курив з кальяна i пив
вино, за що мав би бути спалений живцем. То тiльки невiрнi можуть вживати
той трунок. Ага мусив терпiти.
Колись багатий, пишний i гостинний двiр Сулейман Кегая занепадав. Вже
не гарцювали в ньому змi©-конi, не шелестiли шовковi паланкiни, не
галасували, викладаючи товари просто на розпечений малоазiйський камiнь,
купцi. Руйнацiя й запустiння панували в ньому. Пойнялися iржею залiзнi
кiльця на семи лискучих стовпах, до яких ще недавно прив'язували коней
вiзировi гостi, голодно крякали, по-брязк^ючи ланцюгами, прикованi до даху
два орли. Жалiбно киркали та розлiталися по сусiднiх дворах i садах
павичi, навiть собаки по-забiгали невiдь-куди. Недавнi вiзировi друзi
обходили двiр, немов там лютувала бобонна чума. Давно втiк ефес - помiчник
по господарству, розбiглися всi вiльнонайманцi, повтiкали бiлi внухи.
Навiть наглядачi за невiльниками, котрим платилося по два акчi в день i
двiчi в рiк давали "на пояс", залишили подвiр'я опального аги. Сусiди
Сулейман Кегая, що жили нижче од нього й колись не осмiлювалися похмуро
глянути на високi зубчатi стiни двору, забили глиною жолоб у тому мiсцi,
де вiн повертав у сад, i тепер майже вся вода збiгала до ©хнiх дворiв.
Розбестилися, не корилися навiть раби. Нiкому було ©х пригну ги до роботи,
нiкому покарати - простора вартiвня iз сiрого каменю в лiвому кутку
великого квадратового подвiр'я стояла порожня. Вони впали у таку сваволю,
що часом самочинно полишали подвiр'я i йшли вниз до базару чи будь-куди.
Там, на базарi, вирувало життя, й вони визбирували його крихти.
Тинялися помiж ятками, де стояв голосний мелодiйний дзвiн -
майстри-бронзарi кували славнозвiснi турецькi тацi, мiднi та срiбнi
куверти для кави, щити та шоломи-мiсюрки, давали заробити якусь абищицю на
грубiй роботi; допомагали купцям вантажити товари, часом за жменю сушених
слив, а часом падала у кишеню мiдна монета, або ж просто ловили витрiшки.
Звичайно, там на що подивитись: всiлякий, нiколи не бачений крам,
заморськi, рiзанi зi слоново© костi штукенцi©, чудернацькi, схожi на
велетенськi прачi, риби, в яких обо очей дивляться в один бiк, не менш
дивовижнi птахи в золочених та срiбних клiтках. х привозять заморськi
купцi, а жалiсливi правовiрнi купляють i випускають на волю пiд веселий
галас дiтвори. Чорних, бiлих i жовтих рабiв купляють теж, але на волю не
випускають. На тому ж базарi на тонких мотузках, натягнених мiж високих
платанiв, ходять за©жджi акробати, внизу пiд платанами ведуть несамовитi
танцi дервiшi: й вогонь п'ють, i залiзо жеруть, борються на потертiм
килимку борцi, гра на сазi меддах - бродячий музика, там пребагато
всiляких iнших див. I вешта ться сила-силенна рiзномасного люду: од чорних
безмовних арапiв у червоних фесках та галасливих обiрваних турецьких i
грецьких циган у жовтих жилетках до молодих вропейцiв з довгими чубами, в
батистових сорочках з мереживами та вузьких штанях з двабу.
В тому натовпi легко заблудитися, там нiхто не запиту , чи ти прийшов з
хазя©ном i ненароком одбився од нього, чи приволiкся сам.
Лаврiн базару не любив, вельми рiдко туди ходив. Високий, худий,
ошмалений сонцем, вже й сам схожий на турка, байдуже перебирав очима увесь
Схiд.
Базар гомонiв усiма мовами, кольорився всiма барвами й щоразу нагадував
йому про рiдний край, рiдну мову й рiднi звича©. Хвилини крадено© волi
падали тяжкими удавками на серце, кричали криком про вiчну неволю, про
осоружну чужину.
Катiвницькими муками було також думати про те, що ось тут, поруч, живе
тво сплюндроване кохання, що доля нiби на смiх звела вас для вiчно© й
тяжко© розлуки. Пекуча злiсть, од яко© кидаються на вiстря списiв чи
гризуть грати, перегорiла, ©© переломили втома, голод, нудна сiрiсть
неволi. Тiльки iнодi в якомусь подивi дивився на величезний будинок з
широкими вiкнами за зеленими гратами - невже за якимось iз них живе
Килiяна? Та сама Килiяна... його Килiяна... й руки несамохiть кришили
камiнь.
Дивно й незбагненне влаштована людська душа. Коли б Лаврiновi
хто-небудь вiдгадав отаке майбутн , вiн би нiколи не повiрив, що зможе
жити на свiтi. А от жив. Час перетер його думки, як жорновий камiнь зерно.
Може, тому, що й сам вергав камiння, носив велетенськi глеки з водою,
сьорбав брудне пiйло. Жив... Хоч i не мислив жити. Коли його везли по морю
i море починало кидати кораблем, вiн благав його: "Втопи". Упирався ногами
в дошки, щоб виломити ©х, але вони були мiцнi. Його привезли в сад, коли
вiн уже пiдупав на силi, ©© виссала тяжка дорога та довге сидiння в
кам'яному мiшку, й мав поруйнований нещадними щимками долi дух. На силi
повiльно набирав, а духом не зводився. Вiн уже не почував i свого кохання
- палке, гаряче, воно було нiби з чи ©сь розповiдi, котру чув давно.