Мушкетик Ю.. Яса

возами, натягуючи налигачi, чалапали корови, iншi втiкачi вихопилися в
чому були. Мчали, бiгли, поспiшали пiд захист фортечних мурiв. Села й
хутори стояли порожнi, там нiби пролетiв смерч, з деяких димарiв, правда,
курiвся дим, але людей у тих хатах не було. Тiльки на далекому пагорбi за
яром махали крильми два вiтряки, видно, там не знали ще про татарський
набiг, мололи собi лихо. Лаврiном i Марком заволодiла тривога, а воднораз
©х пойняла грiзна врочистiсть, понапускали на себе суворого вигляду - адже
й справдi могли зiткнутися з ворогом, ©хали швидко, з-пiд попруг у коней
повиступала пiна.
Ладижин зринув раптово, неначе хто кинув його козакам пiд ноги. Лежав у
глибокiй та розлогiй долинi, освiтлений сонцем, звiдси було видно кожну
вуличку, кожен будинок. Сонце грало на червонiй черепицi дахiв, на
блискучих банях церков; тiльки фортеця сiрiла в.iжкими мурами, вона одразу
ж навела на думку про вiйну, про можливi близькi бойовища. Дах на гострих
вежах у кiлькох мiсцях був попровалюваний, сонячне промiння ламалося в
дiрах, здавалося, там хтось хова ться.
Лаврiновi гарячий суховiй обпалив серце: он Слобода Ладижинська, там
ходили по ярмарку з Килiяною, он дерев'яна церквиця, в якiй слухали разом
вечiрню. В той вечiр ©хня любов мовби освятилася. Вони виповiли ©© комусь
третьому, кого боялися одурити навiть у помислi. А он i дуб, на який вiн
дряпався зi свiчкою, що ©© дала Килiяна. Запалила вогонь, i вiн горить у
його грудях. I все стало так близько, аж йому защемiло в серцi. Бачив
себе, бачив Килiяну пiд дубом, свiтло грало на ©© дукачах, на коралях, в
©© очах, i йому було в тих вогнях тепло i хороше.
Слободу Ладижинську оддiляли од Ладижина очеретянi хащi Tо рiчка
Сiльниця. Мiсто розкинулося на невисоких горбах посеред долини, iз заходу
його обмивав Буг, зi сходу i пiвдня - Сiльниця, котра мовби охоплювала
Ладижин синьою крайкою.
В зручнiм до оборони мiсцi змуровано Ладижин. До нього можна пiдступити
тiльки з пiвночi, але там - високий земляний вал iз земляними бастiонами й
частоколом, попiд валом - рiв, що одним кiнцем упира ться в Буг, другим -
у Сiльницю.
Тому й збиралося сюди стiльки втiкачiв.
Довгим похилим узвозом спустилися донизу. А там - гам, лемент; котилися
згори вози, налiтали один на одний, рвалися постромки, трiш.ало
позакладуване в колеса дрюччя, ламалися спицi, а над усiм тим - жiночий та
дитячий плач, посвист батогiв i чийсь госгрий та довгий, мов колiйський
нiж, зойк:
- Ой лю-у-у-удоньки. Вони його живцем у вогонь... Ой лю-у-у-удоньки!
Лаврiновi од того крику обсипало морозом шкiру. Уява намалювала
високого, худющого чоловiка, - чомусь саме високого й худого, - якого
кидали у вогняне пекло. Козак несамохiть натягнув повiддя, кiнь форкнув,
спiткнувся, й Марко злякано зиркнув на товариша.
- Перехрестися... Кажуть, не на добро.
Лаврiн перехрестився, а подумав чогось про Килiяну. "Було б вернутися
на хутiр". Його охопило хвилювання, почувався Килiяниним захисником,
оборонцем, душа жадала звитяги i подвигу. Попереду Лаврiна i Марка
повiльно посувалася пiдвода, на возi хтось лежав, вкритий рядниною з
головою, а правив пiп у пiдряснику, пiдперезаному козацьким чересом.
Узбiччям промчало вгору на змилених конях з десяток козакiв, на
Лаврiнiв та Маркiв помах не спинилися, погнали далi. На греблi перед
Бершадськими ворiтьми - стовписько. А мiст чомусь пiднято, заднi
натискали, дишель переднього воза висунувся далеко-далеко, кремезний
хуторянин збивав назад воли, а його син перiщив батогом з воза тих, якi
натискали ззаду, - людей i коней. Загуркотiли ланцюги, мiст упав i одразу
пiднявся вгору знову. Вищали колiщата блокiв, але те вищання не могло
заглушити лементу, що стояв по той бiк ворiт. Там кипiла баталiя. В тiсний
пролаз ворiт було видно спини якихось людей, на них, мабуть, натискали, а
вони одбивалися, навiть виблиснула шабля. А на греблi чуток, гомону,
нещасть - Лаврiн i Марко брели в них по самi вуха, й собi пробиваючись до
мосту. Через якийсь час його опустили, й живий вир заклекотiв у вузьких
воротях. Стогнали мостини, брязкали ланцюги, воротнi не могли нiчого
вдiяти, стояли над водою по той бiк ланцюгiв i держалнами одштовхували ти,
хто напирав. Дерев'янi мостовi пiдпори гойдалися й скрипiли, загрожували
повалитися. На якомусь возi вирвався з клiтки чорний пiвень, полетiв по
головах, упав у воду. Iншим разом це викликало б регiт, нинi нiхто й не
оглянувся.
- Може, не ©дьмо сюди? - нахилився до Лаврiна Марко. - Конi в нас
добрi...
- А нашi! Що кошовому скажемо? - заперечив Лаврiн, i Марко мусив
погодитись.
У фортецi Лаврiн i Марко довiдалися достеменно про все. Може, вперше
чутки, яких наслухалися по дорозi, були куцiшi за правду. Турецьке й
татарське вiйсько всiм огромом посунуло на Подiлля. З ним - султан i
вiзир, кримський хан з усiма мурзами та беями. Вони пiд Баром i
Кам'янець-Подiльським. Стiна й Кошиця вже пiд копитами басурманськнх
коней. Кошиця - зруйнована дощенту. Сзмойлович i Ромодановський,
незважаючи на суворий наказ iз Москви, одсiчно© потреби давати не
одважилися, вiдступили iз Чiiгирина до Черкас. Козаки гомонiли, що
Самойлович не придатний до польового гетьманства, а князя Ромодановського
син попав у полон до турчина, й той погрожу прислати батьковi набиту
сiном голову отрока, якщо батько-князь i далi ставитиме перед султаном
тарчi. Боярин в страховi за життя сина переклав увесь вiйськовий провiд на
грiзного в палатах i лякливого та буркiтливого в полi гетьмана. Тепер не
знали, чи Самойлович двигне назустрiч турчину сво вiйсько, чи
вiдступатиме далi. Татари уже доскочили аж до Черкас. Козацьке вiйсько,
яке застав на Правобережжi лихий припадок, розбiглося по мiстах: у
Ладижинi замкнулося двi тисячi лiвобережних козакiв з наказним полковником
Мурашком, з них половина комонних i половина серденят пiхоти, сiмдесят
комонникiв ротмiстра Анастаса Дмитрi ва, запорозька команда в двiстi
чоловiк iз полковником Савою, переяславський полковник Войца Сербин з
почтом, донський отаман Амбросiй, а з ним шiстнадцять козакiв. Мiщан у
Ладижинi двадцять тисяч, з них бойових людей чотири тисячi.
Сподiвалися, що, може, султан i обмине Ладижин, пiде прямо пiд Умань
або й на Ки©в, а од малого вiйська одiб'ються. Бо ж торгового люду в
Ладижинi не багато, церкви бiднi - куций султану ясир з мiстечка. Проте
досвiдченi во©ни казали, що це не так. Не можуть турки поминути Ладижин,
лежить вiн на битiм шляху, звiдси легко перетнути всi пiд'©зди з тилу, а
також ударити в спину, вiйська-бо тут чимало, й можуть пiдiйти новi
партi©. Сама доля поставила його ннньки перед вiстрям меча, i або той меч
розiтне його з маху, або вломиться. В останн , звичайно, вiрили мало. Всiх
тримала вiра в те, що гетьман та князь вiдступили тiльки тимчасово, аби
лiпше приготуватися до велико© волейно© потреби, й ось-ось почнуть
наступати на турчина. Не можуть же вони лишити на поталу таке мiсто, як
Ладижин, i увесь християнський люд у цiлiм кра©. То вочевидь хитрий
вiйськовий маневр, яким гетьман i князь пiдiтнуть ворога пiд корiнь.
Спочатку Лаврiн i Марко хотiли вiдшукати сво©х, але вже вечорiло, мiсто
набите людом, як кадiб зерном жнивно© пори, були радi притулитися будь-де.
Ледве впросилися до якогось дядька, коней поставили в городчику, просто на
грядки, - довге вузьке подвiр'я захрясло возами, - сiдла й тороки поклали
в садочку.
Якийсь час ще поштовхалися бiля ворiт, вернулися назад. Потраву з собою
мали - Дорош вклав у тороки сала й барильце меду, - повечеряли, понасипали
коням на кире© вiвса й обляглися пiд шовковицею. Але ще довго не спали,
мiсто гомонiло, тривога ходила по ©хнiх грудях, як рись по краю яруги.
Десь голосно заверещала свиня й захлинулася власним вереском. Либонь,
пiшла варитись у козацький казан, а може, то господар вирiшив заколоти та
приховати солонину, бо ж стiльки на©хало оружного голодного люду, все одно
заберуть. Лаврiн почав дрiмати, та нараз його розбудив тонкий посвист.
Здавалося, над головою закружляла шабля.
- Що це? - запитав, протираючи очi.
- Качки, - вiдказав Марко. - А то що?
- Нiчого, - й натягнув на голову попону. Але тепер довго не давав
заснути Марко.
- Що будемо робити завтра? - запитав вдавано байдуже, а в голосi -
тривога.
- Знайдемо сво©х. Що всiм, те й нам, - одказав, бо мало думав про те,
пересiвав у пам'ятi день, що минув, спогадував Килiянинi слова, волiв, аби
вона дино лишилася з ним. Килiянина посмiшка провела його в сон. А потiм
з темно© кручi сну до нього випливло обличчя турка з бiлим ощиром зубiв,
турок ганявся за ним, а вiн утiкав. Бiгали довкола яко©сь стодоли, неначе
гуляли в квача. Тiльки для Лаврiна та гулянка була страшна. Турок був
озбро ний, а Лаврiн пусторуч.
Прокинувся Лаврiн не то вiд зойку, не то вiд стогону. Звiдки той
зринув, не мiг розiбратися, пошукав очима Марка, але на тому мiсцi, де
спав товариш, лежала тiльки жужма кирея, Лаврiн ще не вибрiв до кiнця зi
сну, думка поверталася повiльно, але вона сповнена тривоги. © зродив
крик. Перехрест знову оглянувся: де ж Марко? Той стояв за кущем. Лаврiн не
бачив його обличчя, а тiльки руку, по якiй збiгали на землю червонi
краплi. Лаврiн стенувся, але в наступну мить збагнув, що то не кров, а сiк
порiчок, котрi Марко чавив, сам того не помiчаючи.
- Татари, - страшно прошепотiв Марко, i його зчервонена рука тiпнулася,
неначе по нiй вдарила куля. Лаврiн зiрвався на ноги. Подивився на зелений
пруг, за яким займався схiд, i побачив низку кiнних постатей, що ледь
помiтно ворушилися. Здавалося, то обсiда ться гайвороння. Вершники нависли
над мiстом, розглядали його згори, як близьку здобич. А тодi полетiли,
помчали на обози, що не втовпилися в мiсто, на окремi вози i гарби,
розпорошенi по долинi. Дужий вiтер вiяв з Ладижина, i крику не було чути,
тiльки метлялися бiлi, чорнi, сiрi постатi, вибухало пiд шаблями пiр'я й
летiло барвистими хмарками, сплiталися в клубки тiла - дiти обпадали
матерiв - i татари розтягували ©х. Було видно, як вони чубилися за здобич,
як татарськi ватаги молотили бранцiв по головах нагайками, як ординцi
в'язали ©х у довгi вервечки. Лише в кiлькох мiсцях ©м дали опiр - козаки
боронилися з-за возiв, але ©х швидко зiм'яли. Якийсь велет крутив довкола
себе голоблею, не пiдпускав ворогiв. А вони сунули скопом, хотiли взяти
його живцем, i вже кiлька повзали окарач з потрощеними ребрами, iншi
цiляли арканами й чомусь не могли вцiлити. Та враз козак похитнувся,
мабуть, таки влучили арканом, i зник пiд купою тiл. То було страхiття -
полювали на людей.
Татари вже летiли кiньми далi - вниз, до ворiт, але що робилося там,
Марковi та Лаврiновi за муром не було видно.
Раптом над Ладижином знагла голосно вдарив дзвiн
Святохресто-воздвиженсько© церкви Слободи Ладижинсько©, зойкнули дзвони
соборно© церкви, роздерли на шмаття тишу, а далi невгавно били по нiй, не
пускаючи на землю.



РОЗДIЛ СЬОМИЙ

Вогонь пригасав, згортався в клубок, неначе лис на спання. Та вiн уже
був непотрiбний Сироватцi - кулiш закипiв, а з-за похилих верб по той бiк
болота викотився мiсяць, по кущах, по водi заструменiло свiтло, ясна
дорiжка впала по росянiй травi аж до нiг. Ходи, козаче, по килиму, не
шкодуй - завтра простелеться новий. Та чи простелеться: мiсяць дрiбно
трусився - на дощ. Плеснула риба, розбризкала по плесу зорi, й долинув од
Стрi-ляй-могили тоскний, протяжний крик. Дозорцi кажуть, що то стогне в
тiснiй могилi козак. Сироватка на те не зважав, бо стогне вiн i не в
могилi, хто зна, де йому гiрше.
Сюрчали в травi коники, тахкав у болотi селезень. Сироватка не чув
усього того - звикся з ним, це були буденнi згуки його життя. Тiльки згуки
наглi, несподiванi, що випадали з усталеного ладу, привертали його увагу.
Мокiй кинув на жар кiлька сайгачиних кiзякiв - для диму, од комарiв,
©дкий, але при мний димок залоскотав йому нiздрi, потiм нагнувся до
ями-погрiбця, дiстав звiдти двi в'яленi рибини, обдмухав з усiх бокiв, -
солi не було, зберiгав рибу в попелi, - заходився чистити. Ще раз поглянув
на небо. Золотою пшеницею сiяли зорi, i кривий серп мiсяця вижинав ©х од
обрiю. Тут, у степу, зорi були яснiшi, нiж деiнде, вiн сягав ©х думкою й,
здавалося, мiг дiстати рукою. Вони були такi ж самотнi, як i вiн. Горiв
Волосожар, поблискували Чепiги, на якi нiколи не лягали нiчи© руки, хiба
що божi. Курiвся зоряною iмлою Чумацький Шлях. Тут, у степу, здавалося, що
вiн пролiг зовсiм близько. Одначе звiдки випливав i куди вiв - не вiдав
нiхто.
"А от би дознати, - подумав Сироватка. - Щоб одкрилося те тiльки менi.
I що то розсипане на ньому? Попiл, сiль?.. Якщо це Чумацькiй Шлях -
либонь, сiль..."
Сироватцi бачились половi© iз позолоченими рогами, котрi ступали по
дорозi. Великi, як гори. I вiз був теж великий, колеса крутилися в зорянiй
iмлi, й сяйний порох осiдав на узбiччi. Гойдалася дубова мазниця, скрипiли
колеса. Воли ремигали на ходу. I йшов бiля них козак Сироватка,
погейкував. Батiжком помахував тiльки так, для годиться. I був такий
великий, такий дужий, що почував: не страшнi йому нiякi супостати. Всiх
мiг перемолоти колесами в порох. Зоряна дорога простелилася в безмежжя,
вiльна дорога, на якiй його не могли перестрiти нi турок, нi татарин, нi
лях. Нехай сiдають, вiн пiдвезе всiх, тiльки добром...
Повiяв сухий донський вiтер, зашелестiв в'язовник, i Сироватка
пробудився. Не мав нiколи полових, власне, нiяких - скрушно зiтхнув. А ще
зiтхнув, бо прочахла кулеша. Довелося пiдiгрiвати на жару. Сироватка
повечеряв, дiстав люльку. Смачна вона була пiсля кулешi. Та ще козаки
привезли доброго тютюну. Тiльки чого не при©хав Лаврiн? Адже, казали.
Сiрко спорядив його з ними. Десь вiдстав дорогою. Може, заявиться завтра
або позавтра? Сироватка вiдчув, як йому тепло кольнуло бiля серця, та
одразу там нiби проструменiв холодок. Кольнула надiя, прострумснiла
холодком невiра. Що йому, молодому, далекий, малознаний дядько. Коли там,
на Сiчi, товариство, веселi грища, музики, змаги. А тут - порожнiй степ,
болото, тiсна куга-землянка. Оковита - в копанцi, товариство - бурий
степовий ведмiдь, що живе в балцi по той бiк Волошки, музики - два
жовтобрюхи, триаршиннi змi©, котрi пересвистуються щовечора край болота.
Та ще безноса, з бiлим од пташиного послiду тiм'ям, кам'яна баба на
невисокiй, що ©© ледве можна добачити, могилi по той бiк болiтця. Замiсть
носа у баби дiрка, i коли вi кримчак, звiдти лине посвист. Баба
темно-бура, посiчена дощами, злизана вiтрами - людська подоба, а може,
кпин з не©. Сироватка хотiв ©© перекинути й прикопати - пожалiв. Отаке
його товариство!
- Зате й не сто©ть нiхто над головою. Нема нi осавула, нi хорунжого...
Сам собi гетьман!
Сироватка помiтив, що розмовля вголос, замовк. Вiн часто розмовляв сам
iз собою. А ще - зi степом, iз зорями, з жовтобрюхами. Навiть iз
сiроманцями. Вiн не боявся ©х. Сiроманцi та рисi часто приходили до куги,
але не чiпали нiчого. Й вiн не чiпав ©х. Мабуть, вони вiдчували його
безбоязнiсть i силу й жодного разу не посягнули на козаче життя. Влiтку
вони зникали назовсiм, взимку навiдувалися часто. Вийде ранком Сироватка
iз землянки, а снiг довкола помережаний вовчими лапами, i погаслi
головешки люто розгребанi. Майне понад болотом сiра тiнь. Сироватка
закладе у рота кiлечком пальця, рiзоне свистом по осоках i очеретах... А
наступно© ночi спалить пiвжменi пороху й порозвiшу вузлики по бур'янах
довкола бурдюга. Кiлька днiв, доки порох не вивiтриться, сiроманцi
обходять бурдюг стороною. Сироватка не боявся навiть того, що сидить у
болотi. Це - Сироватчине болото, то, виходило, й дiдько - його. Нечистий
звик до Сироватки, а Сироватка до того, що той сидить у його болотi. Мокiй
нiколи його не бачив, але знав - вiн маленький, худенький, з гостренькою
мордою й хитренькими очицями. Не злими, а таки хитренькими. Це не з тих
чортиськ, з бугая завбiльшки, з iклами и копитищами, що сидять у кручiях,
в опарях, з яких i взимку димить пара, по плавнях та на лиманах. Серед
чортiв, як i серед худобини, рiзнi: той - громак, той - салотряс, а й
уземки-шевляги та патики. Правда, кiлька разiв i Сироватчин болотяний
учиняв над ним жарти, якось поповодив у степу на одному мiсцi, iншим
припадком украв човна, але на бiльше не важився, бо Сироватка знав такi
замовлення, що, вдайся до них, самого дiдька покорчило б. Але вiн до
страшних заклять не вдавався про всяк випадок - краще жити в мирi навiть i
з рогатим. Справжню дружбу Мокiй водить з мишкою. Щоправда, це не така
мишка, якi бiгають у хатi. З вигляду вона, як ласка. Чорна смужка на
спинi, довга, вузька мордочка. Створiння чисте, делiкатне й розумне. Вона
погляда на нього, неначе щось зна . А й зна . Вiн кладе ©й крихти, сипле
пшiнце. Навiть у найлютiший голод. Удiля вiд сво©х припасiв усiм, кому
може. I синицям, i мишцi, й посмiтюсi. Сироватка не любить тiльки людей.
Не те що не любить, а не довiря ©м. За вiк так i не навчився
розпiзнавати, чого од кого можна сподiватися. Зобиджали вони його увесь
вiк: i в панському селi Драбинiвцi, i на рибальських гардах, i скрiзь,
куди тiльки закидала доля. Найчастiше зобиджали багатi, а бiднi не
заступалися. Може,, що самi слабосилi? Й несе вiн на людей оскаргу, й не
кортить йому бачити ©х, впускати будь-кого у власну душу. А хочеться
доторкнутися душею до неба, до звiзд. До оцього куща лозового. До
в'язовника, на якому дво гнiздечок. Як стане Мокi вi геть сумно, як
скруха зiжмака серце, наче порожнiй капшук, прихилиться вiн до куща, i
той пригорне його. Сього нiхто не побачить i через те не позаздрить.
Сироватка врiс у цi лози, у цей степ, у цi ковили й очерети, пропах
ними наскрiзь, був ©хньою часткою, а вони - його. Вiн любив степ. Сво ю
безбережнiстю, безмiрнiстю степ навiвав думки про волю, а неволi зазнав
стiльки, що не мiг розвiяти навiть по цих просторах. Спочатку нiс свою
самотнiсть, як покуту й як погорду: погину - хто пожалi , ви там укупi, а
я сам; а далi оббувся, обзвича©вся й не мислив себе поза цi ю могилою та
бурдюгом. Одвик од людей, од ©хньо© мови, навiть трохи губився в гуртi, не
знав, де стати, яке сказати слово.
Його серце не налилося од самоти нi холоднiстю, нi ненавистю. Й не
тому, що знав про життя бiльше, нiж iншi, а через те, що жадав вiд нього
дуже мало й нiколи не збирався вiдняти бодай якусь мiзерiю в iнших. Тут, у
степу, звик обходитися найменшою малiстю, i якщо доля посилала на якусь
крихту бiльше, дякував, але на ще одну крихту не посягав. Десь там, на
Сiчi, братчики п'ють оковиту й навiть нагрiте заморське вино з перцем й
смалять турецькi тютюни, ну й на здоров'я ©м. При©де на Сiч - i вiн теж
перехилить келишок-другий (i дай боже, аби ще й на дурницю) й полежить на
печi на кухарськiй половинi - погрi намерзлi в степу костi. Може, про
життя Сироватка знав навiть менше, нiж iншi сiчовi товаришi. А от про степ
- бiльше. Знав, як викочу ться з м'яких ковил сонце в жаданнi освiтити
всiх однаково (i не його вина, що одним пiд його промiнням тепло, iншим-
холодно), знав, як розтiка ться по степу холодний вiтер i теж не однаково
дошкуля всiм. Бог вiдмiряв i тепло, й холод на всiх людей, вiн гадав, що
вони й користатимуть тим рiвно, але серед людей виявилося чимало надто
спритних, а то й пiдступних, i обдурили бога. Нехай вiн з ними й
розбира ться сам, а Сироватка перед ним увесь на виднотi. Як перед
Сироваткою степ. От про степ Сироватка знав дуже багато. Бачив вiн i лютi
бурi, коли руда пiщуга застилала увесь виднокiл, коли вiтер виривав з
корiнням ковилу й типчак, бачив снiговi бурани, якi запаковували степ, аж
оленi не могли пробити в ньому стежки, бачив, як гризе з голоду синю кригу
вовк i як пiдкрада ться до бiлих курiпок червона лисиця. Одного разу
голодна лисиця напала на орла, й той злетiв з нею в повiтря. I довго над
Мокi вою головою вихрив червоно-бурий клубок, а тодi червоне одiрвалося од
бурого й довго падало в бiлий снiг. Умiв вiн i сам непомiтно пiдкрастися
до звiра, умiв виплести з кiнського волосу сильце, що його не порве й
дрохва, з одного погляду визнача - свiжi перепелинi яйця чи насидки, вiн
забира те, що, вважа , належить йому, але зайвого не чiпа i намага ться
не ставати на путi нi звiротi, нi птахам, нi пота мним силам. I бачить
вiн, як прокльову ться iз землi тюльпан, як зацвiтають козельцi й
первоцвiт i як зацвiта ковила - вона нiжна й ласкава (нiкчемний
остюкуватий бур'ян, якщо дивитися хазяйським оком), нiжнiшого за не©,
зда ться, нема нiчого в свiтi, вона дружить iз вiтром, вигина ться,
стелиться, гойда ться, наче жива, а пучки старо© стримлять, як обтiпане
батiжжя. Все на землi почина ться нiжно, а кiнча ться отако! Степ нiколи
не бува однаковий, вiн мiня ться на очах: зараз вiн жовто-бiлий, за
тиждень стане лiлово-синiй, далi - темно-брунатний. Вiн мiня ться
щогодини, а то й щохвилини; набiгла хмарка, освiтило сонце - ранкове,
полуденне, вечiрн - кожна квiточка, кожна травинка зна свiй час i
поспiша вхопити сво . Вранцi трави i квiти стоять обнизанi холодними
росами, та ось виглянуло сонце, й вони засвiтилися, заграли, засяяли, з
холодних стали теплими, з похмурих - веселими. Щоправда, Сироватка не
зна , що вся ця краса i в ньому, в кожнiй його жилочцi, в кожнiй
волосиночцi, либонь, те зна його душа, але не призна ться, а сам вiн зна
лишень, яко© трави цього лiта буде бiльше i яка смаковитiша коням, а яка
краща на пiдпал. Ще вiн здогаду ться: життя безконечне в оцих ковилах i
квiтах, вони народженi богом i чомусь полишенi на власну волю й
пiдкоряються якомусь одному великому законовi, в який входить i вiн, бо
залежить вiд оцих злив i трав, звiрiв i риб, а вони вiд нього.
Вiн пiшов у цю самотину, бо тяжко стало зносити товариство - з його
гонором, буйними бенкетами, грищами. Це не був виклик якимось вищим силам,
вiн не ставав з ними на герць, та й не одважився б стати. Просто нiчого
йому так не кортiло останнiм часом, як залишитись наодинцi, для нього
тягарем було будь-яке товариство, чужi радощi й навiть бiди. Бажання
самоти й повело його в степ, до Слiпо©. Тут йому було добре, тут нiщо не
неволило його думку, не гнiтило душу, а постiйне вiдчуття небезпеки
поставило ©© на якийсь iнший, вищий, трохи жертовний пруг i надало життю
нового смислу. В ньому, почував, починало, хоч i помалу, оживати i щось
старе. То не була спрага радощiв життя (власне, вiн нiколи й не оддавав
себе у схиму) чи самокатування, що прогавив ©х, а просто радiв з того, що
потроху вертався думками до людей, ©хнiх клопотiв. Правда, йому все менше
й менше хотiлося вертатися на кiш, мислилося iнше життя, десь на слободi,
при землi; десь там i кри ться отой вищий смисл, задля якого людина
приходить у цей свiт. Вiн почував неяснiсть сво © думки й невiдповiднiсть
нового бажання тому, у що врiс i що донедавна вважав дино праведним.
Насамперед все те залежало тепер не стiльки од нього, скiльки од Лаврiна,
од тi © розмови, яка незабаром сплине помiж них. Вiн боявся ©© ще й через
те, що не знав, який тепер Лаврiн. Думалося, що хлопець мiцно прирiс до
Запорожжя й од нього його не одiрвати. А в тому ж, либонь, немало був
винуватий сам. Найперше оцим сидiнням бiля Волошки, яко© йому й тепер
шкода покидати. Бо таки оцi роки були чи не найсправжнiшими в його життi.
Тут вiн знайшов для себе щось значне, немарне. Тут вiн, маленький i
сiренький, як горобчик, переборов страх i набрався вiдваги, тут зрозумiв
себе i свiт. Козаки часом питають: не здичавiв, Мокiю, з нудьги та
самотини? А чого дичавiти? Коли все довкола живе, диха , гомонить. А згори
дивляться тисячi очей. Кожного iз колишнiх порубаних побратимiв, батьковi
та материнi. Мавринi... Мавринi - ото посеред неба. Через не©, мабуть, i
покута, й життя отут. Чи й не через не©... Через пана Казана. Чи то пак
Казановського.
Онисько Казан перемiнився на Казановського, коли розбагатiв на
броварствi. Грошi йшли до грошей, статок до статку: спочатку купив Дранi
Хутори, далi став володарем сiльця Драбинiвки, а по тому цiлого мiстечка
Карасi. Жив у палацi, ©здив у ридванi, а вечорами катався по широченному
ставу на мальованому пiд лебедя човнi. Правдивiше сказати, пахолки тягали
човна довгими мотузками од берега до берега. Казановський бридував
холопами, не хотiв, щоб веслярi сидiли в одному човнi з ним. Од них
смердiло стайнею.
Смердiло, либонь, нею все минуле Казановського, й, аби забити той дух,
одступився од благочестя й перебiг у католицтво. Йому видалося мало й
того, наказав викопати на драбинiвському кладовищi батьковi та материнi
кiстки, вимити i теж висвятити в католики. Так став уродзоним католиком i
шляхтичем. дине, чим не бридував з хлопства, так це працею хлопiв i
©хньою землею. Умiв вiн примусити хлопiв працювати, умiв забрати в них
останн , що мали. Щоправда, в самого Сироватки й забирати було нiчого, але
через нього й спричинилося лихо iншiй людинi. А почалося все з дрiбно© i
навiть весело© пригоди.
Послала його мати на хутiр де двоюрiдно© тiтки косити сiно. Косили
далеко, на Гнилiй луцi, край лiсу.Мокiй косив, тiтка гребла скошене
ранiше. Були вони тiльки вдвох, тiтка ще молода, - та й яка вона йому
тiтка, сьома вода на вчорашньому киселi, - ©й рокiв тридцять п'ять, а на
вигляд то й двадцять п'ять, гiнка й вродлива, чорноброва, дебела станом i
грудаста, вдовувала третiй рiк - чоловiк по©хав зимою в хуру й не
вернувся. Дiтей у них не було. Тiтка - вiльна козачка, ще ©© батько
викупився в пана. Може, через те така весела й жартiвлива, бо вiльна й
сама собi господиня. Й пройняла сво©ми жартами Мокiя до серця. Вiн i не
одмагався, тiльки посмiхався нiяково, а вона його раз по раз запитувала,
чого це вiн так запарубкувався, чи не хоче нiяка дiвка за нього йти, чи
такий несмiливий. "Ти, Мокiю, може, ще й не пристоював нi з якою пiд
вербою?" - реготалася.
"Не пристоював", - одказував правду, а самому чомусь ставало на серцi
тривожно. На лiсовiй галявинi вони були однi-однiсiнькi. Лiс позаду й
попереду, десь там за кущами попiд мокрим лугом дорога, по якiй про©хали