Мушкетик Ю.. Яса

сирота, такий шануватиметься, такий не покривдить нi Парасочку, нi тестя
та тещу. Й не нашiптуватимуть лихого його родаки, бо ©х просто в нього
нема , прихилиться до ©хнього, Колисчиного, роду. То нiчого, що не ма
статку, не в ньому щастя.
Вiдмовити Ждана вiд того, на що той намiрився, теж було небезпечно,
можна прогадати в його очах, змалiти до порошинки. Лiпше перебрати той
клопiт на себе, та так, щоб ним i не клопотатись. О, Сидiр гаразд зна
гетьмана. Зна , що робить з тими, хто бодай одним оком загляда в шпарку
до його поко©в. Нема нiчого небезпечнiшого за намагання стати на путi
вседержителям. I вiн надумав: аби зберегти собi зятя, треба його якось
вiдтрутити вiд двору на якийсь час. Вже давно проситься Ждан з поко©в до
стайнi (челядi те в подив), й головний управитель позавчора сказав
старшому конюху, аби забирав свiчкогаса до коней. А в недiлю ©дуть
стайничi аж на далекий Дiн по конi; от з ними Сидiр i спорядить хлопця.
- в мене, Ждане, одна стежка, один хiдник. I пошлю я по ньому вiрного
чоловiка, либонь, i запоможемо запорожцям. Нехай самi запитають в царських
канцелярiях, куди подiвся той ординанс. - Вiн пристояв мить, i мусив
пристояти Ждан. - Тiльки це справа дуже потайна й небезпечна. Дивися, не
виляпай нiкому, бо одсiчуть голови тобi й менi.

* * *

Ждан вернувся з Дону на макотруса й одразу ж по©хав у Седнiв, куди
вiд'©хав на вiдпочинок гетьман. Ходив знайомими вулицями, блукав луками,
де пас корови та конi, й дивний щем поймав серце. I не думав, i не гадав,
що батькiвщина, на якiй, власне, нiчого не ма , може так дiймати до
живого, накликати стiльки споминiв.
Запах рiдно© луки одразу притлумив запахи всiх iнших, нехай i
розкiшних, полiв i лукiв. Кра©на дитячих споминiв, у яку вели рiднi
стежки, була багатшою, нiж всi iншi кра©ни. А вiн таки ж набачився за
останнiй мiсяць кра©в i земель, ©хали степами й лiсами, минали мiста i
села, й пригод ©м лучилося чимало. Напали на них розбiйники, i, може б,
вiн i погинув, якби саме не спав на днi воза. Вже загинули сотник i дво
челядникiв, а Ждан тодi викублився з соломи й не розгубився - дiстав з
сiдельних кобур (сiдло лежало на возi) два пiстолi, з одного випалив у
широку спину розбiйницького отамана, з другого - в низенького, схожого на
тхора розбiйника в кожушанiй жилетцi, одягненiй на голе тiло. Отож вiн
понюхав пороху i врятував гетьманську кореспонденцiю на Дон i подарунки
старшинi, якi везли в чотирьох зашитих мiшках. Його славили i порятованi
ним сердюки з гетьманського обозу, й донцi, яким привезли щедрi гостинцi,
й приохочували лишитись на Дону, i якби щось раптом не поманило Ждана в
рiднi кра© - лишився б. Правдиво хтось сказав: тiльки та земля твоя, на
якiй народився. Там, на Дону, спiвали укра©нським козакам пiсень три рудi
красунi - внучки отамана в абшидi, сивобрового пасiчника, i Ждан спочатку
думав, що вони спiвають йому. А тодi розупевнився. Надто вони були
красивi, й надто самовпевнi i нахабний був сердюцкий пiдссаулець Лещенко,
танцюрист i хват, балакун i спiвун. Три дочки пасiчника лишилися в пам'ятi
як три рудi хмарки. А в Батуринi на нього чела пухкенька, червоненим
Парасочка. За всi © несерйозностi ©© смiхотливо© одачi, та й при деяких ©©
недосконалостях, у не© вистача розуму поцiнувати кохання молодого,
цнотливого козака.
...Босими, в порспах, ногами гоьив вiн оцi ю дорогою на пашу корови.
Отам вони повертали з дороги, корови йшли пастiвником, вiн брiв за ними.
Трава була сива од iнею й холодна, аж обпiкала ноги. Отам, на Крячковiй
могилi, вiн обiдав. Отам, у Лаврентiйовому болотi, ловив шганьми карасiв.
Воду збовтував до чорного: пускав через болото корови - й вони сколочували
©© до дна. Карасики були дрiбнi i чомусь у червоних кривавих плямах. Отут,
понад Рокитянською лукою, бродили найгустiшi тумани, i ©хн бiле полотно
дерлi видимi деркачi. Отам, пiд олешиною, вовки розiрвали Явдошку -
оброняла теля, пiсля того якийсь час пастушкiв супроводжував дiд Реп'яшок
з рушницею. А ото синi Неситiв бiр, туди вони ходилипо малину, хоч i
боялися вовкiв.
Ждан блукав по луках, по полях, вiн мовби прощався з ними, щось йому
пiдказувало серце, а може, воно летiло поперед нього, вказувало йому путь.
Вернувся на панський двiр, i його запросили до столу. Сьогоднi в
гетьмана iменини, й челядь гуляла. У великiй челядницькiй свiтлицi стояли
столи, баби й молодицi подавали страви. За столами сидiло чоловiк сорок.
Сердюки з варти бенкетували в малiй свiтлчцi. Не пили тiльки тi, що стояли
на вартi в покоях, та ще один, який вартував льох. З правого боку вiд
Ждана сидiв Сидiр Колиска, Ждана кортiло розпитати його за Парасочку,
одначе не запитував - соромився. А Колиска й собi не звертав на нього
уваги, дослухався до розмови за столом. Вона спалахувала то тут, то там,
затихала, аж раптом зринули тихi голоси. Ждан почав дослухатися й coбi.
В'язав слово до слова, думку до думки й вив'язав вервечку. В сусiдньому
селi Макишинi, в ма тностях таки ж ©хнього гетьмана, зрiла змова. Колишнi
вольнi козаки, яких останньою полковою ревiзi ю зiписали в пiдсусiдкiв,
збиралися послати в Москву посольство з суплiкою на гетьмана. Та коли б
тiльки цю одну скаргу хотiли внести у високi царевi вуха, а то ж вивiдали
й iншi недишкретностi гетьмана, навiть щось таке про вiйну з турками, й
списали на папiр все. Зiбрали грошi, дво призвiдцiв - козаки Гулько i
Зайченко - лаштувалися в дорогу. Але знайшовся здрайця, козак Сулiя,
виказав ©х. Сердюки запрягли коней у воза з клiткою, в якiй возять
продавати на базар гусей, поклали туди зв'язаного Сулiю, й по©хали в
Микишин, й схопили Гулька та Зайченка. Сулiю взяли з собою для того, аби
показав, де живуть Гулько та Зайченко, а зв'язали, щоб вивiдав усе до
кiнця. Для цього всiх трьох закинули до льоху. Але Гулько та Зайченко цей
пiдступ розгадали й прибили Сулiю трохи не до смертi. Сьогоднi вранцi той
поволiкся додому показувати синцi, якi йому буцiм го намалювали сердюки. А
Гулько та Зайченко чекають на квестiю.
Та звiстка страшенно розтривожила Ждана. Вже йому гетьманськi милостi
в'©лися в ребра, до того ж Гулько був далеким родичем - троюрiдним братом
по матерi. Це з ним пасли вони на Рокитянськiй луцi корови, ловили в
болотi карасi й обiдали на Крячковiй могилi. З не© злiтали вниз,
наслiдуючи степових ча чок... Це ж, мiркував Ждан, вiн уже нiколи не
погомонить з мрiйливим Трохимом Гульком, не почу його скрипки, його
тихого смiху. Й захотiлося йому побачитись з Гульком. Так захотiлося, хоч
i смерть, а мусить побачитись. Може, думав, вдасться чимось допомогти
Гульковi. Все-таки вiн, Ждан, присвiчував гетьмановi.
Тихенько вилiз iз-за столу, налив у мiдний пугар дулiвки й вийшов з
свiтлицi. Сутенiло. У дворi стояла гнiтюча задуха, пахло кiзяками,
перепрiлими збо©нами, з-за високого зеленого паркану з гетьманського саду
повiвало сухим, переспiлим запахом липи. Пiдiйшов до великого, на два
входи, цегляного льоху й здивувався, що пригощати нiкого. Сердюк сидiв на
землi i спав, прихилившись спиною до червоно© цегляно© стiни льоху. Однi
дверi були вiдчиненi, в других стримiла притика. Ждан подивував, що вони
не замкненi, i в цю мить щось тоненько кольнуло його в груди, вiдтак само
по собi закалатало серце, а думка заплiталася, наче п'яна. Це ж так просто
- пiдняти притику й тихенько гукнути у вологу темiнь.
- ...Хлопцi, виходьте, - гукав Ждан, запах цвiлi бив йому в носа. Нiхто
не виходив, i вiн покликав удруге i втрет . Нарештi там щось заворушилося,
зачовгали на схiдцях ноги, i з льоху вийшли двi, пропахлi кислими огiрками
та капустою, постатi. Вони озиралися, розгублено витрiщилися на Ждана.
- Трохиме, Василю, сердюк спить, - шепотiв Ждан. - Втiкайте.
В'язнi озиралися, злякано косували на дубову хвiртку в парканi.
- Куди ми втечемо...
- Зi мною, на Сiч, - i аж стрепенувся, бо хоч цю думку носив у собi
вiддавна, але була вона десь далеко, мовби про запас, а тепер спалахнула,
як порох. I з цього вогню, неначе з вибуху порохово© гранати, вигулькнуло
чорновусе обличчя Митрофана й поманило себе збадьорливою усмiшкою.
- Нiкуди нам втiкати.
Не стiльки з слiв, скiльки з Трохимового вигляду Ждан зрозумiв, що вони
не втiкатимуть. Й не осудив ©х. Подумав: у них жiнки, дiти (в Гулька -
четверо), батьки... В цю мить вартовий сердюк голосно вiдригнув i лупнув
очима. В тих очах стояла хмiльна каламуть, думка довго не могла пробитися
крiзь не©. Врештi пробилася, козак утямив усе й спочатку щось забелькотiв,
а далi тоненько заверещав. Ждан стрепенувся, оглянувся по двору, в його
головi знявся рiй думок, але вiн не мiг вхопити жодно©. Утямкував одне:
склалося на лихо, йому треба рятуватися.
- Допоможiть вкинути його в погрiб, - гукнув до Гулька й Лещенка.
Тi монялися, переступали з ноги на ногу, одверталися. А тодi один за
одним шаснули в погрiб. А сердюка, - Ждан не пам'ятав, як те сталося, -
деменув в обличчя, а сам згинцi попiд вiкнами свiтлицi побiг до ворiт, якi
вели з господарчого двору на греблю й далi на дорогу за село.

* * *

Митрофан шукав собi срiбнi пiдкови, щоб були по каблуковi, в мiру тонкi
i щоб посерединi в них була чирвочка. Вона дуже гарно вiдкарбову ться на
снiгу та вологiй землi. Й зовсiм не думав про те, що саме йому не випадало
залишати за собою слiду. Таких пiдкiв не було. Обiйшов усi ятки на
Костянтинiвськiй вулицi, де торгували залiзом i залiзяччям, а пiдiбрати
собi пiдкови не змiг. Ось i остання ятка. Над самими дверима висiла в'язка
кiнських пiдкiв, бiля не© - набiр кiнських залiзних пут, у кутку -
шкворнi, а далi попiд стiнами залiзо для возiв (ободи, ступки, отеси,
пiдгейстери), а також ухналi, скребки, ножi для скобления, бляшки для
наритникiв, кiльця й дзвiночки для дуг, вудила всiх розмiрiв.
Чубатий лiтнiй крамар у круглiй, татарськiй ярмулцi та замицька-ному
чужоземному каптанцi намагався збагнути з вигляду запiзнi-лого покупця, що
йому треба, заяснiв виробленою посмiшкою, та враз стенувся, неначе з
холоду, спохмурнiв i пiшов зачиняти дверi.
- Щасливо добувся? - запитав, шкиргонувши важким засувом.
- Мовби щасливо. Нашi запорозькi кугути мандрувати не люблять, радi
випхнути за сiчовi ворота будь-кого й на дорогу припасiв не шкодують. Так
що не схуд.
- Ще схуднеш, - похмуро пообiцяв крамар. - Прив'язали ви мене до свого
воза. Ще й брата мого в Батуринi. А в нього шестеро... Як пуцьвiрки.
- А що б вони ©ли, тi шестеро, якби не гетьман? - буркнув Митрофан. - I
чим би торгував ти?
- Я оце стою тут i мовби душу свою продаю, - зiзнався крамар. -
Вiдпустiть ви ©© на покаяння.
- З тiлом чи без тiла? - Й бачив, як тiпнувся крамар, як вiн злякався,
та й у самого душа зiщулилася й затремтiла, сполохана чорною думкою: "А
хто вiдпустить мою?"



РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИЙ

Пан Казимир iз сво©м гостем, двоюрiдним братом Владиславом, сидiли в
садку в збудованiй у схiдному стилi альтанцi, пили густий i холодний -
просто з льоху - грушевий узвар, розмовляли. Пан Владислав при©хав
третього дня. Це був пухкий, м'який, череватенький панок рокiв сорока, з
сивуватим чубом, який вився на скронях, чималим, у червоних прожилках
носом, тонким голосом i вишуканими манерами. Любив поговорити про речi
високi, про римських цезарiв, походи Александра Македонського, хоч сам був
людиною цiлковито цивiльною i посiдав уряд скарбника Луцького магiстрату.
- Лиха це рiч... старiсть, - мовив пан Владислав, у очах якого ча©лася
сумна думка, i вiдсьорбнув з великого пузатого кухля. - Дуже лиха.
- Ти начебто не такий вже й старий, - заперечив пан Казимир.
- Маю на мислi не кволiсть i хвороби тiла - iнше.
- Що ж саме? - запитав Казимир i посмiхнувся. - Чим вона тебе ляка ?
- Не ляка , а смутить. Молодiсть - вона щира й безбережна. Може
пожертвувати життям задля яко©сь мети або заради когось iншого. А старiсть
- зроду-вiку. Та й не в самiй жертовностi суть.
- А в чому? - знову посмiхнувся Казимир, якого тiшила ця розмова, як,
бува , тiшить людину гарна оповiдка.
- В тому, що вона не вiрить у щось таке, заради чого можна принести
жертву.
- А для чого ©© приносити, - сказав Казимир. - Викинь всi цi дурницi з
голови й живи. Живи, поки можеш. Поки можеш випити й з'©сти. Кохати
дiвчат...
- А що ти назива ш коханням? Отих сво©х...
- Бiлогрудих лебiдок...
- Так вони ж, мабуть, бридують тобою?
- Нехай спробують, - ощирив у посмiшцi зуби Казимир. - Та й чого ©м
бридувати? Я ще того... при здоров'©. I живуть вони лiпше од iнших хлопок.
В полi не працюють.
- Якщо це життя, - промимрив Владислав i пухкою бiлою рукою роздушив
комара, тiльки червона пляма лишилася на щоцi. - До речi, а де тво© Ядвiга
i Адам?
Казимир поморщився на Владиславову нетактовнiсть.
- У Краковi. Де ж iще? Адам у колегiумi...
- А Ядвiга?
- Я ©й не забороняю жити, як вона хоче. Тiльки сюди ©й потикатися зась.
- Казимир пiдвiвся. - Ходiмо звiдси, поки нас не з'©ли комарi. Отаке кляте
мiсце, гарне й кляте: все лiто тнуть.
Брати пiдвелися й дорiжкою пiшли до палацу. По дорозi зустрiли дiвчат,
якi йшли з шиттям, ©м дозволялося вишивати в саду, в дальнiм його кутку,
там була вкопана для них широка лава. Дiвчата вiдступили в траву,
пропускаючи панiв.
- Що то за дiвчина, чорнява i кругловида? - запитав Владислав. - Позаду
всiх стояла.
- Сподобалася? - реготнув Казимир. - Можу поступитися на нiч.
- Та нi. Я про те: надто вона змарнiла, i повно суму в ©© очах. Навiть
не суму, а туги. Тако©... ну, безпросвiтно©.
- Все ти щось вигаду ш, - невдоволено мовив Казимир. - Дiвка як дiвка.
Звичайна хлопка, як усi iншi.
Вони пiднялися по сходах на ганок. При дверях, обiпершись плечем на
одвiрок, схрестивши на грудях руки, стояв Ян. Його чорнi очi були
непроникливi, здавалося, вони не пропускають свiтла, воно од них
вiдбива ться. Але коли ковзнув поглядом по братах, Владиславу здалося, що
перед його очима провели лезом бритви.
- Дивний якийсь цей хлопець, - сказав Владислав, коли вони почали
пiднiматися сходами на другий поверх. - Менi зда ться, вiн може людину
вбити.
Казимир засмiявся хрипкуватим смiхом. В тому смiховi вiдчувалися i
досада, й радiсть, i нiби аж величання.
- Все тобi щось зда ться. Але цього разу ти вгадав. Уб' й не
здригнеться. Варто менi тiльки кивнути пальцем. Владислав знизав плечима:
- Дивна вiдданiсть.
Сухорляве, довгасте обличчя Казимира ожило, очi засвiтилися.
- О, то незвичайна iсторiя. Хочеш - розкажу. Нiкому не розповiдав, а
тобi розкажу. Може, ти тодi... Ну, перемiниш свою скептичну фiлософiю на
iншу, оптимiстичнiшу. Сiдай у фотель. А я ось сюди. Не люблю м'яких
стiльцiв. Так от, слухай. Цей хлопець, Ян, дiстався менi в спадок вiд
тата. Проте я також трошки причетний до тi © iсторi©. Менi вже було
шiстнадцять лiт, i батько брав мене на тi лови. Як ти зна ш, у нас два
ма точки на Брацлавщинi: Пiски i Кчине. Так от, чверть вiку тому в тих
мiсцях гасав чи, як кажуть холопи, гуляв бандит Чапля з ватагою. Часом не
чув? О, треба сказати правду, зацний бойчак, хоч i хлоп, ще й невловимий.
Якi тiльки засiдки не робили на нього, якi тенета не розкидали - проривав
i вислизав. Не було од нього спасу не тiльки мо му татусевi, а всiм
довколишнiм панам. I тодi татусь дiзнався, що в Чаплi син. Син, якому
рiк. Ага, я забув тобi сказати, що жiнка Чаплшiа теж ховалася в лiсi, а
синка вiддали далеким родичам. Тато й влаштував там засiдку. Сказав так:
колись хтось iз них двох та прийде. Два мiсяцi сильце стояло порожн . А
тодi впiймалася пташка. Знадлива була, я вже ©© пам'ятаю. Ну-от... Привiз
татусь ©© в замок разом з дитиною i почав торгуватися. Торгувалися i
торгувалися. Довго торгувалися. Любила його, того розбiйника, стерва,
дуже. Та врештi виказала Чаплин сховок. Схопили Чаплю, але половина його
ватаги вирвалася й подалася в iнше мiсце. Залишилася в тому ж лiсi, й не
могли ©© знайти. Заздалегiдь приготувала собi той другий сховок. Почали
тепер торгуватися з Чаплею. Торгувалися-торгувалися й виторгували всiх до
одного.
- Я не все зрозумiв, - на мить перебив Владислав, перемiнившись на
обличчi. - Про отi торги. Який же товар? У не© - дитина, у вас - куля або
шворка на шию? Так? А далi...
- Чекай ти! - махнув рукою Казимир. - А як шворка, то що? Тiльки
трошки, було, посинi ... Ну-от... i збив мене з розповiдi. Ага. Оце той
самий хлопець. Бач, який чорний.
- Вiн лишився сам?
- Його матiр татусь подарував одному пановi з Варшави. А Яна виховували
ось тут, у фiльварку. До п'ятнадцяти лiт. А потiм я вiддав його до вiйська
на вишкiл i наказав навчити грамоти.
- I парубок не зна , хто вiн?
- Звичайно. Я йому сказав, що вiн син бiдного безземельного шляхтича й
що його батько загинув у вiйнi з Хмельницьким.
- I вiн забув рiдну мову? Казимир зареготав.
- Та вiн i не знав ©©. - I враз його обличчя стало серйозне. - А що вже
вiрний менi. В огонь i воду за мною i поперед мене.
- Так, це важливо, що сво © мови не зна , - промовив Владислав. - Не
зна рiдно© мови, то вже, вважай, пес, а не людина. Гавка , як навчили.
Яничар.
- Щось подiбне.
Владислав довго потирав пухкою рукою пiдборiддя.
- Поганий чоловiк був твiй татусь, а мiй дядько.
- Це ж як поганий?
- Не можу сказати й як. Дуже.
Обличчя пана Казимира поблiдло, вiн схопився з стiльця й вдарив кулаком
по мармуровому столику. Кутики його губiв затремтiли. Одначе стримався.
- дь звiдси.
- Звичайно, по©ду. Я й сам не хочу жити в такому домi.
- внух, - таки гукнув навздогiн Казимир.
За хвилину до ганку, де чорнiло вибасуване в споришi кiнськими копктами
тирло, пiд'©хала карета. Казимир стояв бiля вiкна, лiвою рукою тримався за
довгу порть ру з китицями. На мить в його очах спалахнули лихi вогники,
але вiн не дав ©м розгорiтися у вогонь помсти. Довго стояв, роздумував.
Вже карета зникла за ворiтьми, вже вiддаленiв стукiт копит, а вiн все
стояв прихилившись до лутки вiкна.
Якась думка звивалася на днi його серця - серед гнiву й злоби, серед
глуму i насмiху над невдатним двоюрiдним братом. Раптом вона випливла
нагору. Казимир плеснув у долонi. Неначе з-пiд землi вродився козачок у
червоних чобiтках.
- Лукину, вишивальницю.
Лукина увiйшла й зупинилася бiля дверей. Пан обвiв ©© постать гострим
поглядом. В першу мить йому здалося, що ©© очi займають все обличчя. Такi
були великi й зболенi. "Тьху ти..." - вилаявся про себе пан. I подумав, що
з цi ю дiвкою йому й поталанило, i не поталанило. Була вона дуже цнотлива,
вiдлюдькувата i якась... гордовита. А чим вже ©й гордувати в ©© становищi?
Пiдступитися ж до не© вдалося тiльки за допомогою вина. Вона впивалася до
нестями й тодi нагороджувала любощами, не вiдомими Казимировi ранiше.
Тiльки зо два рази прошепотiла якесь iнше, не його iм'я. А по тому ставала
знову як горiх серед колючого гiлля. I кiлька разiв пановi спогадувався
ножик iз скiска. Було смiшно, а трохи й лячно. I все ж... щось у цiй
дiвчинi. Була б вона шляхтянкою... Просто якби вiн був молодший i зумiв
закохати ©© в себе. Незвичайними розповiдями, хоробрiстю, чоловiчою силою,
нiжнiстю, подарунками. Про таке вiн колись мрiяв. I такого йому не
стрiлося. Спочатку вiйна, та й був живий татусь, вiн сидiв у цьому ма тку.
- Чого ти така, неначе тебе ведуть на страту, - гарикнув Казимир, бо ж
згадав, що саме Владислав помiтив осмуту цi © дiвчини.
Лукининi губи смикнулися, з темно-вишневих стали бiлими, а з куточкiв
очей скотилися двi сльози.
- Я... я в тяжi, - прошелестiла вона. Пан наморщив високе чоло.
- Ну й бiда менi з цими дiвками, - спробував повернути все на жарт. -
Ледве з якою пересплю, уже й понесла. - I осмiхнувся погордливо, хижо. Хоч
насправдi це була четверта дiвчина, яка завагiтнiла вiд нього. Стояв,
роздумував, що робити. Вiдправити в Пiски чи Козине? Так Пiски зовсiм
маленьке сiльце, а в Козиному вже тро чукикають байстрят. Треба видавати
замiж. Тут, у селi.
- Ти пiдеш замiж? - запитав голосом, що не викликав заперечення. - За
кого б ти хотiла вийти замiж?
- Той... не вiзьме мене.
Пан зареготав. Наче трощив горiхи голими руками.
- Накажу - вiзьме. Та й без наказу. За кого б ти хотiла пiти?
- За Фiлона.
- За якого Фiлона? - А сам поморщився, бо пригадав, що саме це iм'я
шепотiла Лукина в п'янiй гарячцi кохання.
- За Фiлона Мальованого... - i знову затнулася. - Але вiн, мабуть, не
схоче.
- Нехай спробу . Та й кажу ж, ще сам прибiжить. Зна ш Лимарiв хутiр?
- Отого, що згорiв у хатi?
Лукина гаразд знала хутiр козака-полiсовщика Лимаря. Вiн був вольний
козак, бездiтний, i коли померла дружина, порядкував сам, сам i пiч топив
- та й згорiв разом з хатою. А все iнше лишилося: двi комори, клуня, хлiв
лiсяний i хлiв рублений, саж, погреби, великий сад.
- Знаю, - прошелестiла сухими губами. - Лимар був вольний.
- Ага, був. Я купив обiйстя. - (Збрехав i не моргнув оком, просто всю
Лимареву землю i хутiр прирiзали до панського поля). - Дарую тобi його i
ще п'ять десятин землi. Хату збуду те самi.
Казимир аж запишався власною щедрiстю. Ще жоднiй покритцi, навiть
жодному найзапопадливiшому слузi не давав такого дарунка. Сам не знав, як
це сталося. Либонь, вчинив так, бо й досi кипiв у думках проти Владислава,
який би зроду-вiку не проявив тако© великодушностi й щедростi. А ось
вiн... хоче - дару обiйстя, а хоче - викачають намазану дьогтем дiвку в
пiр'© i вивезуть у гнойовому возi за село.
- Рада? - помолодiло блиснув очима.
- Рада, - тихо мовила Лукина й ледь вклонилася пановi, але в очах ©©
ро©лася якась неспокiйна думка.
- Останнi два рушники можеш залишити собi. Пов'яжеш ними старостiв.
Старшим старостою буде сам осавул Лизько. - По тих словах повернувся й
вийшов, сподiваючись, що вже нiколи нi в серцi, нi в пам'ятi не зрине
спогад про Лукину, як не зринають вони про всiх iнших покинутих ним
покриток...

* * *

Осавул Лизько зайшов у двiр Мальованих попереду овечок, що бiгли з пашi
й збивали куряву, i вже тут передихнув, зняв шапку. В нього на тiм'©
блиснула лисина, вiн витер шапкою спершу ©©, а далi обличчя й розгладив
вуса. Вiн бачив, що Фiлон пiшов у береги, але не завернув його, вирiшивши,
що краще спочатку побалакати з його батьками.
- Драстуйте вам у хату, з п'ятницею будьте здоровi, - мовив Лизько
нечувано ласкавим голосом, одразу ступаючи до покутя. Лизько - високий,
худорлявий, трохи сутулий у плечах, з широким, неначе праник, обличчям i
непри мними очима. Колись, кажуть, тi очi були й добрi, й ласкавi -
звичайнi людськi очi, але за роки осавульства все тепло з них вивiялося,
осталися попiл i сажа. Текля i Василина саме ставили на лежанцi опару.
Оникiй i Йосип довечерювали солоною таранею з галушками (Фiлон повечеряв
ранiше). Всi посхоплювалися, занiмiли.
А Лизько, сповнений самоповаги й добродiйства, яке мав учинити, сiв на
лавi, поклав бiля себе шапку й сказав:
- Тiсна, тiсна у вас хата, але скоро тут попросторiша .
- То ж яким побитом? - обережно запитав Оникiй, витираючи долонею
рiденькi вусики.
- А таким-от, що треба вам женити сина.
- Самi про те клопочемось, та... - Оникiй скрушно ударився в поли.
Лизько всмiхнувся й крутнув вуса.
- Принiс я, Оникiю, в твою хату велику радiсть. З пансько© ласки йду до
тебе в старости.
- Ой, - вхопилася за сухi груди Текля. - Василина ж мала ще. Лизько
вдоволено засмiявся.
- Треба слухати вухами. Не сватом прийду, а в старости.
В хатi запала насторожена тиша.
- Кого ж це менi сватають? - обережно запитав Йосип.
- Не тобi, а Фiлоновi.
Всi, хто був у хатi, спантеличено поглядали одне на одного. Лизько
потiшився переляком господарiв, суворо сказав:
- Василино, вийди з хати. - I, коли за дiвчиною зачинилися дверi,
поважно мовив: - Будемо сватати Грищенкову Лукину.
- Ткачикову? - перепитав Йосип.
- Ткачикову.
- Це ту... покритку, - йойкнула Текля й заплакала. - За вiщо нам, за
вiщо нам такий страм i така кара?
- Ану вмовкни, - гарикнув осавул. - Добра менi кара. Пан за нею одда
Лимарiв хутiр i ще п'ять десятин землi!
I знову в хатi запала тиша, але вже iнша, надiйнiша, свiтлiша.
- А це... не жарти? - обережно мовив Оникiй.
- Я оце прийшов би жартувать, - обурився Лизько. Йосип, що сидiв iз
розтуленим ротом, мовив:
- А-ж не вiриться. Коли б оце менi... Оникiй теж стрепенувся:
- А може, нехай свата ться Йосип. Вiн старший.
- Сказано - Фiлон.
- Фiлон так i Фiлон, - одразу здався Оникiй - Воно справдi, Текле, дiло
трохи таке... Але ж цiлий Лимарiв хутiр. - Звiдки будете ©© сватати?
Осавул знизав плечима.
- З дому, вона вже вдома.
Текля перестала голосити й, було видно, погодилася в душi на таке. Хоч,
звичайно, було ©й i кривдно: сподiвалася, що поодружуються сини нехай i не
на найкращих дiвчатах, нехай i не на красунях, але на чистих, не з
панських поко©в. Та що робити. Добре, хоч таке. Добре... якщо добре. Вона
перша й сполошилася:
- А якщо Фiлон не захоче?
- Як-то не захоче, - здивувався осавул. - Пан наказав. Кличте хлопця.
Йосип пiшов i по якомусь часовi вернувся з Фiлоном. Було видно, не
втерпiв, дорогою все йому розказав. Бо Фiлон не привiтався з осавулом, не
зняв шапки, а став у порозi й прорiк:
- Я женитися ще не буду. Його лице дивно мiнилося.
- Як це ще не будеш? - не зрозумiв осавул.
- А так. А на Лукинi - то й нiколи. I зцiпив зуби, аж потемнiли вилицi
з молоденьким, лише кiлька разiв потятим бритвою пушком.
Осавул спантеличився. На таке вiн не сподiвався.
- Та ти зна ш... ти зна ш, що мелеш, - мовив навiть не погрозливо, а
злякано. - Та тобi... Та тебе...
- Скажiть пановi: я не одружуся на Лукинi, хоч убийте.
- А коли б на мене... - сказав Йосип.
- От i женися, - витиснув крiзь зуби Фiлон.
- Сину, змирися, - просив батько.
- Ми його змирнмо канчуками, - погрозливо мовив Лизько.
- Я все одно на Лукинi не одружуся, - сказав Фiлон, i така була в його
голосi затятiсть, так яро палали його очi, що осавул взявся за шапку. Його
провiв на вулицю Теклин плач.
- ...Як це не хоче одружуватися? - здивувався на Лнзькову оповiдь пан
Казимир. - Приведiть його сюди.
Дво гайдукiв привели Фiлона. За пановою спиною стояв Ян.
- Чому це ти не хочеш одружуватися на такiй гарнiй дiвцi? - здивовано й
мовби м'яко запитав пан.
- Бо... не люблю ©©, - одказав Фiлон. - Стояв на блискучiй пiдлозi,
широко розставивши ноги в стоптаних постолах, i стояв мiцно. I сам був
мiцний - шия бронзова, лице смагляве, вiдкрите. Це дратувало пана.
- Але я велю. Фiлон мовчав.
- Утямив?
- Над нами, пане, ще бог, а вiн менi не велить, - сказав Фiлон, не
опускаючи очей.