Мушкетик Ю.. Яса

Посольська душа трiпотiла, Черняченко аж упрiв, у куточках мiцно стулених
губiв виступила пiна. Прикриваючи долонею обличчя, зглянувся з хорунжим. I
той зрозумiв усе. Пiдвiвся. Ступив до дверей. Одначе кошовий дивився дуже
пильно й помiтив тi позирки.
- Ану, осавуле, сядь на ослiнець, - неголосно мовив i враз гримнув:- Та
не так, мурлом до стiни. Кириле, одстебни пiстолi i шаблю.
Кайдан перевальця пiдiйшов до осавула, але одстiбати зброю полiнувався,
вийняв ножа й обрiзав шабельтас й обидвi кобури. Оська Заволока з переляку
полiз пiд лаву - нiж у Кайдана був у долоню завширшки.
- Виглянь у сiни, - тихо наказав Кайдановi Сiрко. Повiльно, мармулувато
Кайдан посунув до дверей i враз рвучко прочинив ©х. За мить вiн затягнув
до хати сердюка, тримаючи його, неначе шкодливе кошеня, за комiр.
- Принюхувалося.
- Лiзь пiд лаву, - наказав Сiрко. Той шпарко порачкував пiд лаву.
- Сваволиш, пане кошовий, - сказав Черняченко, але не погрозливо, а
неначе вибачався сам. Вiдав: цими словами поряту ться в Батуринi. Адже
сказав ©х, свiдки.
- Двiчi в одну пастку не лазять, - пояснив Сiрко. - А тобi... Шкода, що
ти лежачий. А то докiнчили б цю балачку на шаблях. - I застерiг тих, що
сидiли в кутку та пiд лавою: - Якщо хтось рипнеться за дверi, поруба мо.
Хоч це його й не стосувалося, Черняченко втягнув голову в плечi Вiн
навiть забув про третiй, обов'язковий, пункт сво © мiсi© - подати кошу
списки втiкачiв, аби ©х спiзнали й повернули в кайданах у ма тки. Кiш,
звичайно, на тi реляцi© не зважав, одначе кожна така вiдмова свiдчила б
проти нього i особливо проти кошового. Про це Самойлович доповiдав у
Москву. Списки лишилися в шкiрянiй скриньцi пiд лавою. Сiрко почав
неквапно одягатися. Смолка одягнувся швидко, а Кайдан довго монявся, не
сходилися гаплики на кожусi, й довго не мiг знайти черес. Смолка нервово
переступав з ноги на ногу Сiрко чекав спокiйно.
Вийшли на ганок. У дворi було порожньо, хутiр облягли синi снiги, на
небi горiли кинутi щедрою пригоршнею стиглi зерна зiрок.
Ви©хали з двору. Тут дорога роздiлялася: одна вела на Сiч, друга аж у
гетьманську столицю. Сiрко подумав: цi дороги все вiддаляються.
Що далi конi вiдносили вершникiв вiд хутора, то дужче палахкотiв у
Сiркових грудях гнiв. Вже шкодував, що не вчинив на хуторi швайки. Гримнув
на Смолку, який спробував у нього щось запитати вилаяв Кайдана, бо той
знову вiдставав.
- У тебе й попереднiй кiнь був такий самий салотряс. Де ти ©х береш,
рябопузих?
- Таж рябi дешевшi, - щиро пояснив Кайдан. - ©х нiхто не хоче купувати,
а чим вони гiршi?
Перекуняли, сидячи в тiснiй, нужденнiй корчмi, й погнали далi. Там
зупинилася чумацька валка, й людей було - нiде маковiй зернинi впасти, а
весь двiр заповнили понакриванi шкурами сани.
Ранком були на Сiчi, де Сiрко вчинив розгром канцеляристам (Яковлев з
пiдписарями грали в карти), вибанiтував кухарiв Васюринського куреня за
те, що виливали нечистоти одразу за куренем, пужонув дячка-уставщика, який
зраня устиг хильнути й трапився йому на очi. Аж пiд обiд одiйшов серцем i
сходив до дячка та перепросив, похристосавшись з ним тричi, неначе на
Великдень. В дячка минуло© осенi помер у Ки вi син-бурсак, дячок лишився в
свiтi яко перст i вiдтодi частенько топив горе в горiлцi.



РОЗДIЛ ШIСТНАДЦЯТИЙ

Легко орати панське поле. Не те що власне, де нивка куца, як
посполитський вiк: натяга шся на зворотах плуга, насобка шся, начiпля шся
за тини, пеньки та ще, дивись, перекинеш сусiдську межу. А тут гони довгi:
двiчi обiйшов загiнку - i вже обiд, ще тричi - i вже вечiр; пустив воли, й
вони самi йдуть, помахують хвостами, ледь притриму ш за одну чепiгу рукою
плуга, повiсивши на другу шапку, чалапа ш босими, аби не бити взувачки,
ногами по борознi, а нахолонуть пiдошви - вийдеш на стерню i йдеш собi
збоку, знову ж таки притримуючи плуга однi ю рукою. Вiн легкий, полиця
вияснена скибами до блиску, чересло гостре, кра чорнозем, як воду.
Вряди-годи хрусне пiд лемешем бадилина чорнобилю або хитне плуга клубок
торiшнього пирiю.
"Соб, сiрий, соб, шутий".
А небо високе, свiтло-голубе, а сонечко тепле, ще тiльки прозира з-за
обрiю. По першiй загiнцi воно сяде волам на роги... А ось вже i жайвiр
обiзвався десь збоку: "тi-тi-тi-тi, вi-i-i-i". Нi, то не жайвiр, то
витина вiвсянка в кущах при долинi, а жайвiр грудочкою завис угорi,
перемелю крильцями сонячне промiння на порох. Тут ©х безлiч, днають
срiбними струнами небо iз землею. Та й не сам ти в полi, за тобою
тягнеться ще аж шiсть плугiв, як випряжуть у обiд бiля могили, балачок
усяких, жартiв, реготу - на все поле. А то побiжать до болота, надеруть
я ць крячиних i напечуть у жару. Всi ж бо хлопцi молодi, нежонатi, тiльки
Якiв старший, уже одружений, напуска на себе степенностi.
Важко орати панське поле. Важко до болю в серцi. Гони довгi, скиба
важка, вiтер у полi пронизливий i вiльгий... Чужi гони, чужа скиба, чужi
воли, чужi жайвори в небi. Своя нивка, свiй городчик наперед веселять око:
отам буде просо, отам буряки, отут ростимуть висадки. Хочеться кожну
грудочку перем'яти в долонях. Хочеться падкувати бiля сво © землi, бiля
свого господарства. Але катма землi й катма господарства. лише слiпа на
одне око, бсзклуба кобильчина Калитка (орють нею iз сусiдом у супрязi) та
четверо овечок.
Випрягали бiля могили. Зварили кулешi, порозстеляли на макiвцi могили
сiрячини, обiдали. Жартував тiльки Фiлон, на прiзвище Мальований,
по-вуличному Кiбчик. Коли Микола перевзувався, насипав йому в постiл
гарячо© кулешi, i той довго стрибав на однiй нозi. Погнали воли на
водопiй, всi хлопцi йшли позаду, один Фiлон ©хав верхи на шутому,
безрогому воловi. Але вiн отак ©здить i на всiх iнших. I здатний на
всiлякi вигадки. Через те й Кiбчик. Кiбчастий вдачею, задерикуватий - чуб
рудуватий, вихрастий, очi вчiпливi, нiс на кiнчику чи то облупився, чи то
йому хтось утер його чимось твердiшим за кулак. Фiлон не змовчить нiкому й
будь-кому дасть здачi. Вiн невисокого зросту, чiпкий, мiцний, не заплаче
зроду, хоч ти його вбий.
Жартувати не жартували, а гомонiти поважно гомонiли. З могили було
видно далеко наокiл. У бiк пiвденний скiльки не зори - поля й поля, доли i
видолинки, земля пана Замойського, i в схiдний та захiдний також, а в
пiвнiчнiй сторонi текла рiчка Гнилий Тiкич i стояв панський фiльварок.
Фiльварок - по той бiк, на високому березi, серед парку-гаю, окремо замок,
як величав свiй будинок пан, i окремо чорний двiр, далi ще шмат поля, а за
ним лiс, панський-таки ж. Вiтряним званий. До фiльварку ©хати греблею
через високу камiнну браму Село розкинулося по цей бiк, уподовж Гнилого
Тiкичу, на горбках та по долинах одною предовгою i кiлькома коротшими,
поперечними вулицями. Хатки у вишневих садочках, хлiви та обори i городи
здебiльшого до рiчки. А за городами берег, далi рiчка, оступлена зобабiч
високими очеретами. Рiчка широка й гарна, тiльки рибу в нiй людям ловити
заборонено, ©м дозволено ловити вже за греблею, де, перепущена крiзь зуби
двох водяних млинiв, вода тече невеликим швидким потiчком, скаче по корчах
i по каменю. Село мрi в маревi, поблискують проти сонця всi три банi
Микола©всько© церкви, а на шпилi фiльварку, гейби жайвороне крило, трiпоче
стяг з графським гербом. Хоч люди подейкують, що ©хнiй пан Казимир зовсiм
не граф, а тiльки однофамiлець графiв, але хто осмiлиться сказати те
пановi, та й кому до того яке дiло.
- Замок колись був ще бiльший, тiльки дерев'яний, - каже Фiлон,
облизуючи та ховаючи до кишенi дерев'яну ложку-рибку.
- Багато ти зна ш, - недовiрливо кида Якiв на прiзвисько Струль. -
Сто©ть вiн уже лiт сто.
- Сто©ть, та не той, - блиска очима Фiлон, - той згорiв.
- Чого б то вiн згорiв? - облизу й собi ложку Якiв. Губи в нього
тонкi, а очi великi й сумнi, як у старого вола, а чуприна чорна й буйна, i
лице довгасте, сказати б, гордовите, коли б не тi очi.
- Бо... спалили козаки Хмелевi. Налетiли i в одну нiч... Кобзар
розказував. Отой, що на пречисту спiвав на папертi. Вiн у нас обiдав.
Люблять парубки поговорити про Хмеля, про козакiв, про Сiч, тiльки
бояться. Отож i зараз.
- Не бридь дурного, - трохи боязко, а трохи суворо кида Якiв. -
Розказуй тiльки те, що бачив на власнi очi.
- Виходить, кобзар брехав? - прискалю крапчасте, як у кiбчика, око
Фiлон.
- Може, й брехав, - понуро кида Якiв. - Йому що - поплескав язиком, та
й далi.
- А нам?
- Сам зна ш, за що б'ють дурнiв, - звiвся на ноги Якiв i хвицьнув
батогом на вишневому батожилнi. - Нам пора запрягать.
I знову: "Соб, сiрий, соб, шутий, щоб тебе вовки з'©ли. Куди хапа ш, не
нажерешся нiколи". Воли притомилися, та й голоднi, не напаслися, нерiвно
йдуть у борознi (то сiрий попуска , то шутий), треба пiдганяти, мiцнiше
тримати плуга. Вступа в ноги втома, болять руки. Врештi Якiв кладе плуга
лiвою чепiгою донизу, собка до волiв. За ним тягнеться вузенька, неначе
ножем прорiзана, смуга - ©© кра лемiш. Сонце сидiло на самiй макiвцi
могили. Кiнчали оранку ранiше, бо субота. Як ©хали до села, у церквi
бемкав малий, яким дзвонять у пiст, дзвiн.
Звичайно хлопцi пiд'©жджали до греблi з поля, хоч можна пiд'©хати туди
й через куток Ямне, що за греблею. Але вулички там вузькi, покрученi: щоб
не на©хати на чий-небудь плiт, воли доводиться вести на налигачi.
Фiлон поспiшав i через те по©хав через Ямне. Й не вiв воли, а гейкав з
воза. Поспiшав, бо крутилася в головi думка зняти з горища та переглянути
ятiрцi. Либонь, за зиму лозовi кiльця потрiскалися, та й дiрки не
позалатував з осенi. За тi ятiрцi його сварили батько та мати i старший
брат Йосип, бо ставив ©х Фiлон у кiнцi свого городу, в очеретi, де людям
ловити рибу заборонялося. Фiлон на тi прохання i погрози батькiв та Йосипа
не зважав, бо ще не був упiйманим. Ставив i виймав ятiрцi вночi, а як ©х
знайдуть удень, нехай докажуть, що вони його...
Фiлон так задумався, що й незчувся, як воли надали в ходi, а тодi й
зовсiм побiгли. Вiз саме ви©хав на вигiн, дорога до греблi - прямо, а вони
бiгли кудись праворуч, донизу. Воза хитнуло, кинуло, Фiлон вхопився за
полудрабок, i в цю саму мить попереду пролунав тонкий скрик. А вiз уже
зупинився, i воли пили з вiдер, якi стояли бiля криницi. На цямринах
лежало коромисло, а з того боку криницi з-за зрубу виглядало кругле,
перелякане личко.
- Цабе, сiрий, назад, шутий, бодай би ви повиздихали. Воли ж припали до
води, тiльки боками хлипали.
- Бодай би ти краще напо©в ©х, - почулося з-за криницi. - Добрий
хазя©н. Бач, як здухвини позападали.
Фiлон тягнув воли за налигача i бив ©х пужалном по мордах.
- Нехай уже допивають, - пролунав той самий голос, i Фiлон оглянувся.
Дiвчина вже вийшла з-за цямрини, й Фiлон гаразд бачив ©©. Кругле, як
мiсяць, обличчя, розлетистi брови, рiвний носик, туго стуленi губи,
невисокого зросту, ставна й зграбна.
- Витягни ще, - наказала дiвчина.
Фiлон погнав важкий цебер углиб, дiстав води, подоливав у вiдра. I
втупився зором у дiвчину. Вона не вiдводила очей, спокiйно i якось надто
впевнено дивилася на нього. "Чия вона? - розмiрковував Фiлон. - Ткачикiв?
I як ©© звати?" Аж сам здивувався, що не зна достеменно, чия це дiвчина i
яке в не© iм'я. Запитати-б, але язик неначе прилип до пiднебiння. Фiлон аж
розгнiвався, але не знаходив способу запитати в дiвчини iм'я.
- Чию це воду випили воли? - нарештi спромiгся.
- Божу, - вiдказала дiвчина.
Воли стояли, i з ©хнiх морд у вiдра кльокали краплi, а далi почали
смачно хапати спориш, що рiс бiля криницi, вiн аж рипiв пiд ©хнiми губами.
- Ти лiпше набери води та сполосни вiдра, - знову наказала дiвчина.
Iншим разом Фiлон би тiльки засмiявся на таку вимогу, а тепер вiдвiв
убiк воли, уволив волю. Ще й понабирав вiдра. Дiвчина зачепила ©х
коромислом, пiдставила плечi й понесла вгору по вулицi, похитуючи станом у
лад ходi. А Фiлон стояв, роззявивши рота, й дивився ©й вслiд. Стара, сива,
облисiла бараняча шапка з'©хала йому на чоло, руки зiгнули в дугу грушеве
пужално.
З цi © митi Фiдон перестав бути Кiбчиком.
Вiн одiгнав на чорний двiр воли й у тихiй задумi повернувся додому. В
дворi батько - вироблений, переляканий, забитий нуждою чоловiк у сiрiй
свитi й сiрiй шапцi, з-пiд яко© вибилося пасмо сивини, та старший брат
Йосип, високий - у материн рiд, широкий у плечах, мовчакуватий i понурий
парубок, вдвох розбирали загату з очеретяних в'язо.к, якими хата була
обкладена ще на зиму; мати саме зварила вечерю, на стiл подавала Василина,
сестра, молодша на два роки вiд Фiлона - од великодня пiде ©й
шiстнадцятий.
Повечеряли галушками з тертою сiм'яною макухою, повкладалися спати. Всi
покотом, на полу; з лiвого краю Фiлон i Йосип, з правого - мати й
Василина, посерединi батько. Вiн iнодi схропував i прокидався, мацав себе
рукою за голову й одразу ж засинав знову.
Спали всi, тiльки Фiлоновi не спалося. Либонь, чи не вперше в життi. Й
стояло в його пам'ятi кругле личко, й терновi очi гнiвно дивилися на
нього. А може, й не зовсiм гнiвно... Ось тепер вони вже дивилися ласкаво.
Фiлоновi стало трохи соромно. Звичайно, вiн вже думав про дiвчат, i навiть
не так, як зараз, а трохи й грiховно, проте тiльки тодi, коли спав сам пiд
пiддашшям комiрчини або в полi бiля товару. Думати про дiвчат, та щe
грiховно, бiля сво © рiднi стидався. А зараз думав, тiльки в тих думках не
було й дрiбки нецноти, вiн думав про незнайому дiвчину як про сестру...
нi, трохи не так, як про сестру, але й iнакше, нiж думав ранiше про
дiвчат. Не йшла вона з мислi, й не мiг заснути до пiвночi.
Наступного ранку Фiлон устав услiд за матiр'ю. Вмився, розчесав
непокiрного рудуватого чуба й звернувся до матерi.
- Я, мамо, взую Йосиповi рантовi чоботи та одягну його шапку. Хочу пiти
до церкви.
Мати здивувалася (ранiше Фiлон ходив до церкви тiльки на великi свята
та сповiдатися, й то пiсля материних вичитувань), трохи повагалася й
дозволила взяти шапку та чоботи.
- Тiльки ж дивися не помицькай.
Йосипу вже двадцять другий рiк, немолодий парубок, треба й сватiв
засилати, й батьки стягнулися йому на парубоцьку одежу. От тiльки з ким
побратися, куди вести молоду? Податися б у прийми (Йосип згоден на те),
так усi багатшi одиначки, навiть дзюби, розхапують проворнiшi. Доведеться,
мабуть, прорубувати в коморi вiкно й робити з не© кiмнату. А куди запхати
злиднi, того вже не зна нiхто. Ще тiльки сiють, а збiжжя в кадiбцевi на
денцi (мати охкають бiля кадiбця). Але й те сьогоднi Фiлоновi не в клопiт,
як не вельми воно йо:iу в клопiт i в iншi днi.
У церквi людей певнiсiнько, не протовпитись (церквиця маленька), й
стоять вони на схiдцях бiля притворiв, дiвчата i парубки розташувалися
кiлькома гуртиками просто на травi пiд вишнями та грушами, хлопцi
попiдстеляли свити, повсiдалися зручно, дiвчата поприсiдали, як сороки на
лозi, - аби не зазеленити в молоду траву бiлi та жовтi плахти й сорочки.
Фiлон обiйшов довкола церкви, але кругловидо© дiвчини не побачив. Тодi
вiн пропхався у правi бiчнi дверi, правда, не далеко, та й служба вже
закiнчувалася, пiп вiв казання. Наказував, щоб молодшi слухалися старших i
щоб чоловiки не били жiнок. Жiнки побожно хрестилися, деякi чоловiки та©ли
в куточках очей глузи. Фiлон випхався з церкви й став недалеко вiд ворiт
пiд грушею. Бемкнув дзвiн, люди повалили з церкви. Гуртами й поодинцi,
гомонiли неголосно. Ось уже й слiпа старчиха Секлета подибала з
дочкою-поводиркою додому... Кругловидо© дiвчини вiн так i не побачив.
Недовго роздумуючи, Фiлон попрямував на Загату, де вона жила. Пройшов
порожнiми вуличками, наполохав курей, що висипали з чийогось двору на
вулицю, буцнув кулаком у лоба чи сь рябе теля, прип'яте до тину, нiкого не
зустрiв (усi саме снiдали) й подався в береги. Вiн не хотiв iти додому, бо
доведеться оддати Йосиповi шапку та чоботи, а Фiлон сподiвався побачити
дiвчину на веснянках, як називали в них у селi дiвочi та парубочi гулянки
за дня.
Сидiв вiн на пеньковi довго, вiдгонив бузиновою гiлкою комарiв.
Потьохкував сонно соловейко - виспiвався за нiч, трiщала, наче коник у
стернi, очеретянка. Пiд очеретом сплескувала риба, ловила комашню.
Фiлон не помилився. Коли пiдiйшов до криницi, де вчора заздрiв дiвчину,
парубки та дiвчата вже зiбралися на вигонi. Парубки статечно стояли бiля
тину, тримали в зубах люльки (здебiльшого порожнi), дiвчата, розбившись на
два гурти, грали в жельмана. В святкових строях, здебiльшого заплетенi в
дрiбушечки або в двi коси, заквiтчанi барвiнком та сухими васильками. I
тiльки одна голiвка не заквiтчана, i тiльки в однi © дiвчини волосся
заплетене в одну товсту-претовстючу, чорну, як нiч, косу. То була... вона.
Та сама дiвчина. I вiн уже знав, чия вона. Впiзнав по породi. Здогадався.
Грищенкова, Ткачикова по-вуличному, ©© батьки були ткачами, ткали вдома на
верстатi панам рядна та лiжники. Диво дивне , пiвночi не мiг згадати, а це
побачив - i враз згадав. Ще вiн згадав, що в дiвчини тро чи четверо
братiв, хлопцi - як лути, всi дужi, чорнявi, з важкими кулаками, старший
уже, зда ться, одружений. Такi як перестрiнуть... Але за вiщо його
перестрiвати? А за те... Загатчани завше ворогували з сiльськими
парубками, й ходити вечорами загатськими вулицями було небезпечно. Удень
не зачепить нiхто. Проте й до гурту його не вiзьмуть. Фiлон так i
стовбичив бiля криничного зрубу, викликаючи подив у парубкiв та дiвчат, аж
поки одна з них, задихана, червонощока, пробiгаючи мимо, не зупинилася та
не запитала:
- Ти щось загубив? Шука ш чого?
Либонь, у Фiлона був розгублений вигляд.
- Учорашнього дня.
- Упав у криницю.
- Дiстану. - I вже трохи iнакше: - Та то я вчора вельми отiй дiвчинi
вiдро потовк, хотiв запитати, чи не били мати ©©. Як ©© звати?
- Лукино, - гукнула дiвчина. - Тебе мати не била?
- А цебто за вiщо?
- Оцей парубок каже - за нього.
- Отако©, - засоромилася Лукина. - Нехай за нього когось iншого б'ють.
Вiн учора волами в криницю в'©хав. Ледве встиг ухопити одного вола за
хвiст.
Дiвчата й хлопцi засмiялися. Фiлон блиснув очима, насунув на очi шапку
й пiшов прiч. Гнiвався на парубкiв i дiвчат, гнiвався на Лукину й... не
мiг розгнiватись. Дiвчина запала йому в серце ще глибше.
Увечерi вкладався спати пiд пiддашшям комори. Мати казала: ще холодно,
але вiн не послухався, послався на задуху в хатi. Ледве в хатi погасло
свiтло, встав. Вiн знав, що з недiлi на понедiлок челядь на колодках не
гуля , - розганяють осавули, завтра ж на роботу, хiба що нишком, але
сподiвався, що на Загатi хоча б дiвчата зберуться. Куток глухий i далекий,
та й там де сховатися. Йшов берегами, вузькою стежкою, яка то
наближалася до само© води, та пiдбiгала до городiв, перечiплялася через
корчi, пiрнала пiд гiлля, яке збивало йому шапку. Мiсяць срiблив воду на
рiчцi, очерет темнiв з того боку чорною смуюю, бiля панських мiсткiв хтось
проплив на човнi - либонь, сторож. Бриль на його головi теж видавався
срiбним. Верби та вiльхи важко занурилися в сво© сни, iiльки осокорина
тихо шелестiла без вiтру. Фiлон поминув греблю, крутою стежкою вишкрьобав
нагору. Ось i криниця, де вiн побачив дiвчину. А ото вуличка, що веде до
Ткачикiв. Iшов i серце йому витьохкувало й забивалося в сторожкiй напрузi.
Ось i Ткачикове обiйстя. Лiсяний хлiв понад самою вуличкою, - в стрiху
вросла верба, - тин i перелаз, хата в глибинi двору. Велика, стара,
розсядиста хата. Там стоять верстати, на них б'ють лiжники Лукининi батько
та мати - Саватiй i Онишка Грищенки. Ткачики - буцiмто й заможнiшi од
iнших, але яка то заможнiсть, коли землi десятина, а хлопцiв тро . "Вона
ходить через цей перелаз". Гаряча хвиля обiйняла Фiлона. I в цю мить вiн
ледве не налетiв на постать, яка темнiла бiля присiшка хлiва, що похилився
на вулицю.
- Тю...
- На свого батька тюкай. - Парубок був миршавий, сонливий, але на сво©й
вулицi й через те бадьорився.
- Та це я... кобилу шукаю, - Фiлон показав недогнуздка, завбачливо,
саме про такий випадок захованого пiд свитою. - Ти не бачив? Гнiда кобила,
слiпа на одне око.
- Не бачив. Кажеш, слiпа? Через те вона й заблудила, - поважно вiдказав
парубiйко.
- Може, запитати хлопцiв та дiвчат; вони десь гуляють? - хитрував
Фiлон.
- Iнодi збираються, але сьогоднi нема нiкого. Й тодi Фiлон рушив
направцi.
- Ткачикова Лукина на колодки виходить?
- Мати ©© не пуска .
- А вона... з кимось гуля ?
- Нащо тобi? - насторожився парубiйко.
- Та так... Просив запитати один хлопець, - знову хитрував Фiлон. - Ке
ось закуримо, та я й пiду, - дiстав припасеного на цей-таки випадок
мiцного тютюну. Сипонув у жменю щедро, ледве собi лишилося на пiвлюльки. -
Так гуля з кимось Лукина?
- Кажу ж, мати не пуска ©© на колодки. Та й... - зам'явся хлопець, -
горда вона. А чим там гордитися? й кращi дiвчата, - хвальковито сказав
сопливий парубiйко. Фiлоновi од тих слiв затанцювало в грудях, i вiн так
кресонув кресалом, аж iскри бризнули навсiбiч.
- Обережно, хлiва пiдпалимо, - сказав парубiйко. Трут загорiвся,
потягло щипливим димком, парубки запалили люльки й розiйшлися.
Прийшов Фiлон додому, лiг пiд коморою на соломi, укрився старим
кожухом, й одразу з темно©, подзьобано© поодинокими зорями пiтьми випливло
до нього знадливе, трохи суворе личко. Й знову вiн крутився до пiвночi, не
мiг заснути.
Й од того вечора почав учащати на Загату. То буцiм верта ться з поля,
то шука телицю, то йде з пiдсакою побовтатись у ковбанях (хоч ятiрцi вже
стояли в очеретi). Й таки перестрiв одного разу Лукину. Несла од рiчки
воду на коромислi, пiднiмалася звивистою стежкою вгору. Вiн заступив
стежку.
- Чорнобрива, дай напитися.
- Вода не питна, несу на золиво, - спокiйно вiдказала вона, а сама чи
не вперше пильно подивилася на парубка. В лихiй одежинi, рудий, але...
чимось i вабливий. Очi смiливi, проте не нахабнi, обличчя вiдкрите. Фiлон
упiймав той погляд, спаленiв i розгубився. Та за хвильку оговтався й
напустив на себе нахабства.
- Тодi дай поцiлувати.
- Овва, - взялася обома руками в боки дiвчина, а вiдра гойдалися на
плечi.
Вiн спритно зняв вiдра i поставив додолу.
- Оддай, - тихо сказала вона.
- Я ©х потiм тобi вiднесу. Можу однести хоч за Ляхiвськi гори.
- Коли це потiм?
- Як... надивлюся на тебе.
- Дивися. За це грошей не беру.
- Ти пробач, - сказав Фiлон i знову подивував сам собi, адже рiдко коли
перепрошував, хiба що батька-матiр. - Пробач, що заступив дорогу. Але
iнакше з тобою погомонiти не можна. На колодки ти не ходиш...
- А ти ходиш? Сюди, до нас?
- Ну, не зовсiм на колодки. Вашi парубки...
- Дивися, щоб вони не впiймали тебе. - Вiн уловив у ©© очах щире
занепоко ння i зрадiв.
- Не упiймають. А якщо впiймають... У мене теж кулаки .
- Там мати чекають, - занепоко©лася Лукина й пiдiбрала вiдра на
коромисло.
- Завтра недiля. Вийди сюди перед вечором, - попросив Фiлон.
- Не знаю... Завтра я ©ду в мiсто на базар.
- З ким?
- Iз Зiнькою.
I зникла за хвiрткою.
Фiлон прийшов додому й одразу до батька:
- Тату, я завтра одвезу на базар того осокора спиляного.
- Чого це тобi заманулося його везти? - здивувався батько.
- Так струхлявi . Поки нема iншо© роботи.
- Кому зараз треба в мiстi дрова, - заперечив батько. - Цiна низька.
- Якраз i не низька. Тодi, як навезуть усi, вони i впадуть у цiнi.
Таки вмовив. Повантажили звечора на воза окоренки, а рано-вранцi й
ви©хав з двору.
Вийшло на батькове. Та ще вiн поспiшав, аби не випередила його Лукина,
аби дiждатися ©© за мiстом, - продав за безцiнь. Хотiв купити Лукинi бодай
стрiчку, але грошей наторгував так мало, що не одважився.
Дожидався дiвчини в сторонi вiд дороги пiд грушками, так, щоб i дорогу
було видно, й щоб нiхто з односельцiв його не впiзнав. Коли дiвчата -
мiцна, ставна Лукина й висока, як лозина, Зiнька - появилися, Фiлон
вйокнув на Калитку, ви©хав на дорогу й наздогнав ©х.
- Сiдайте, хто з товаром, - запросив мовби жартiвливо. Лукина ледь
помiтно зашарiлася, а Зiнька здивовано вигнула безбарвнi брови:
- Звiдки такий вощик?
У не© безбарвнi не тiльки брови, а й волосся, проте на виду непогана:
маленький носик, невеликi, чiтко окресленi губки, лагiдна усмiшк?.
- Спасибi, - сказала Лукина й поклала на воза чоботи та невеликий
клуночок.
Зiнька поклала й свою поклажу, обiперлася об полудрабок, щоб скочити на
воза, запитала, показуючи на кобилу:
- А вона не впаде?
- Вона таких вас пiвкопи на гору звезе, - одбувся жартом Фiлон, а сам
знiяковiв, як не нiяковiв зроду. Стало йому соромно й за драбинчатого
старого воза з неошинованнми колесами, й за безклубу Калитку, яка махала
обтьопаним, неначе квач, хвостом i йшла, низько опустивши голову, i за те,
що вiз немилосердно скрипiв.
- Но, гнiда, - смикнув мотузянi вiжки Фiлон, i кобила раптом дуже
кумедно кинула задом.
Дiвчата засмiялися, а з ними и Фiлон.
- Отаке стерво, ще й лукаве та хитре... Задере голову, i© тодi не
одягнеш хомута. Або розставить на пастiвнику ноги, спута ш, i ходить, наче
не путана.
- У нас була кобила, що за псом ганялася, - сказала Зiнька. - Вищирить
зуби й бiжить за ним.
Заговорили за конi, за корови, за овечки, з якими химерами бувають i
якi вони розумнi та хитрi. Фiлон озвича©вся й почав дiвчатам показуваги,
ях хрока Терсщенкiв кнур i як осавул Лнзько пiдскаку в сiдлi, коли ©де
на поле.
Дiвчата заливалися смiхом, аж хилилися на воза.
Кобила тюпала, похиливши голову, з-пiд розбитих копит порскала курява.
Фiлон помiтив, що вiд дуги одв'язався повiд, тягнеться в пилюцi, намотав
на люшню мотузянi, з порваними сталками вiжки, побiг, прив'язав повiд до
стертого залiзного кiльця на дузi. Вйокнув на кобилу, але вона навiть
голови не пiдвела.
- Ех, конi, конi, - зненацька сумно зiтхнув Фiлон. - Колись були
конi... Бо воля була в людей. Воля на них ©здила.
- Яка це воля ©здила на тих конях? - запитала Зiнька. - У яких людей?
- У таких, як ми.
- Тодi люди були не такi, - суворо мовила Лукииа.
- Якi ще не такi? - не погодилася Зiнька.
- Вольнi духом. I гордi. Правду Фiлон каже.
- А батюшка сказав, так богом велено: одним робити, другим
володарювати. Зате на тому свiтi...
- Не велено те богом. Колись усi люди були вольнi, - перебив Фiлон.
- Виходить, батюшка брешуть?
- Ну... не кажуть всi © правди. Приховують, - мовила Лукина. - Вони теж
бояться. Дiдуньо оно розказували, як за Хмельницького все сталося. Усiх
панiв повиганяли, а котрих побили.
- Так i сто©ть усе тс перед очима, - сказав Фiлон.
- Тебе ж тодi й па свiтi не було.