Страница:
Бершадсько© брами, вулицю,, заднi натискали, переднi - стримували натовп.
Те, що вони дивилися тiльки вперед i пiд ноги, налякало мiщан.
- Вони лишають нас, а самi втiкають, - закричав хтось з середини
натовпу тонким голосом.
Йому вiдповiв старий, у прим'ятiй сукнянiй шапцi козак, з тих, що
прокладали кiннотi дорогу:
- Вони ©дуть захищати тво життя, дурню.
Те, що козаки були без торокiв, саквiв, трохи заспоко©ло, але зродило
iншу тривогу: чи вiдiб'ють супостата? Часом перший бiй важить найбiльше -
наляканий ворог може одступити назовсiм.
- Дивися, й нашi там, - гукнув до Марка Лаврiн. Вiн рвонувся, щоб
пробитися до сво©х, та одразу й укляк, бо ж збагнув: що може вдiяти пiший,
та ще й майже голiруч. хнi конi лишилися далеко, та й не протолочаться
вони крiзь натовп. Заледве вирвалися з людського виру, пробiгли з пiвсотнi
сажнiв вузькою вуличкою й, тримаючись за яблуньку, вилiзли на тин, з тину
- на хлiв й знову побачили горб, а на ньому синi та червонi намети й
татарву бiля них. Козацька кiннота просувалася по вибалках, вiд ворога ©©
приховували пагорби.
Гарно ©хали козаки, Лаврiн аж замилувався ними, на мент забувши про те,
заради чого ©х несли туди конi.
- Кайдан, Кайдан ондечки, - чомусь пошепки мовив Нога ць. Справдi,
узвозом, трохи збоку од iнших, мчав Кайданiв важкий кiнь з бiлою плямою на
животi. Дорога бралася вгору, конi ухоркалися, переходили на рись, а то й
на крок. Однак переднi вершники вже сягнули половини гори, сховалися за
лiском, що посiв схил зж до верху.
Лаврiн i Марко не бачили, звiдки козаки заскочили басурманiв, - якийсь
час вершникiв зовсiм не було видно, - а тiльки заметушилися й стали кудись
пропадати турки i татари - неначе провалювалися пiд землю. А ще за хвилю
поселеному прузi горба промчав козак, вiн вимахував шаблею, i хоч звiдси
вона здавалася срiбною соломиною, одначе з-пiд не© падали зрубанi бунчуки.
А потiм i сам якось дивно хитнувся на правий бiк, повалився на землю. З
горба сипонули татари, вони втiкали вниз, у хащi, козаки стрiляли з коней,
iншi спiшувалися й теж котилися по схилу навздогiнцi. Падали пiдрубанi
намети, осiдали, мов дивовижнi птицi, до землi. Оддалеку все це скидалося
на гру, на iграшковий бiй, який показують у вертепi, де турки й татари
падають, як снопи, а козаки гуляють на баских конях. Сюди, в мiсто, не
долiтав запах кровi й не вiдчувалося ма ва крил смертi, серце ловило
звитягу та перемогу, наливалося радiстю й хоробрiстю.
- От шкода, що нам не вдалося, - сказав Марко й торкнувся гiлки з
яблуками-зеленцями.
З бою козаки верталися на змилених конях, розгарячiлi, розпашiлi.
Попереду на сiрому в яблуках дончаковi ©хав полковник Мурашко, на його
худому, з випнутими вилицями обличчi застигла гримаса болю. Вiн загубив
шапку, чи ©© збили в сутичцi, чорне крило чуба спадало на чоло, по скронi
стiкала тоненька цiвочка кровi. За ним везли сiм захоплених у ворога
прапорiв, далi гнали полон - кiлька десяткiв туркiв та татар, що були
змушенi бiгти, аби не наколотися на наставленi iззаду списи. Вони
скидалися на овечу отару. Тiльки дво йшло збоку, лiтнiй турок в панчi та
зовсiм молодий татарин у дорогому вбраннi. Татарин дивився вiдверто
ворожим поглядом чорних, як морок, очей, голову тримав високо, мовби йшов
не в полонi, а сам гнав полоном усiх цих людей.
Ладижчан опанувала радiсть. Вона була п'янка без вина, а багатi мiщани,
шинкарi викотили з пiдвалiв бочки з оковитою, вибили днища: пийте, козаки,
нашi заступники, крiпiть побiду мiцним трунком.
Сiчовикiв здоровив штофом наказний полковник Мурашко. Високий, худий,
вузькоплечий, ходив помiж запорожцiв, був з усiма запанiбрата. Очi йому
блищали, лiва щока сiпалася, й права рука нервово стискала штофа, поки не
посипалися скалки. Мурашка пiдносила звитяга й гнiтила вiдвiчальнiсть: з
усiх гетьманських полкiв тiльки його лишився на Правобережжi, вiн один
стримував могутню навалу ворога. Посланий гетьманом на розвiдний промисел,
тепер не мав од нього нiякого ордонанса й мусив чинити все на власний
розмисел. Ну, звичайно ж, десь там, пiд Черкасами, гетьман i боярин кують
побiдного меча, плетуть хитрi сiтi, аби одразу виловити все велике i мале
риб'я. Готувалися ж до вiйни i на вiйну йшли. I царське велiння було -
перейняти ворога. Вражий турчин веде вiйну поза будь-якими законами,
палить мiста i села, бере в полон малi дiти. Мурашкова душа горiла
ненавистю.
Просто з майдану пiшов до надворiтньо© брами, де тримали полонених.
Вирiшив дознати, для кого ставили намети: для калги-солтана, для хана чи
самого султана, скiльки в султана вiйська й куди воно йде. Серед полонених
було дво значних: один - мурза Iсма©л - трохи пом'ятий i посiчений у бою,
в нього на щоцi, нижче вуха, висiв клапоть шкiри, й скрапувала на
свiтло-жовтий бухарський шовк темно-вишнева кров, права рука висiла, як
плiть, - про другого ж поки що достеменно нiчого не знали, одначе всi
казали, що то ханський син. Надто розкiшний одяг, золота звiзда на чалмi,
два перснi ка лiвiй руцi - татарин роду високого й мусить знати багато.
Козацтво гуляло, клялося мiщанам заступити Ладижин од самого шайтана.
Мiщани не шкодували солодких медiв i солодких слiв.
- Ти, полковнику, входищ в гiсторiю, - белькотiв Мурашковi п'яний
осавул з бiльмами на очах. - Я сам впишу тебе в не©.
Мурашко трохи бридився п'яного, але слухав.
Славно пили захисники Ладижина.
Одначе похмiлля було гiрке. Ранком по мiсту поповзли чутки, що вчора
увечерi на суворiй квестi© хмiльний полковник Мурашко обухом сокири забив
ханського сина. Той не хотiв давати о собi жодного виводу, обiзвав Мурашка
коростявим собакою, мерзенним рабом; погрожуючи великою карою, наказував
скоритись, поки не пiзно, зустрiти падишаха на колiнах та просити
прощення. Мурашко в запалi сягнув його обухом сокири. А вранцi хмiль
розвiявся, прийшов тверезий розмисел, страх, i полковник порiшив утекти з
мiста. Сховався в замкових палатах, нiкого до себе не пускав, вимiрковував
шлях до втечi. То молився, то проклинав долю, що закинула його сюди.
Порожня палата - тiльки камiнна лава та дубова скриня - вiдлунювала його
кроки, i Мурашко щулився, немов з холоду, до болю стискав сплетенi за
спиною в мiцний замок руки. У вiкна-бiйницi було видно Буг, татарськi
дозори на горбi, табуни коней, що паслися на долинi. З цього боку iнкурсiй
можна було не боятися, але й до втечi звiдси шлях був негожий. Схлюпувала,
мов схлипувала, у темному кам'яному колодязi вода, чмокала простудними
губами й вимагала жертви. Казали, що колишнiй комендант фортецi чинив у
цiй залi допити, трупи кидали в колодязь, i Буг нiс ©х до моря.
Мурашко розумiв - убi нних буде багато. "Треба прорубуватися на волю".
Чорним кажаном майнула думка: гетьман може й не прийти на виручку. Що йому
той маленький, ще й чужий - правобiчний - Ладижин у його великiй вiйнi.
Кинув ©х , як принаду... I чека , поки турки скупляться геть-чисто всi
бiля мiста, й тодi вiн ударить. Але поi;а вдарить, турки можуть скурати
мiсто. I ханенка йому не подарують. Тягнутимуть жили iз живого. Кров
холонула вiд то© думки.
Серед запорожцiв теж пройшло збурення, однi вимагали йти з гетьманцями,
iншi - лишитися в Ладижинi. В гетьмана вони i не вiрили. Ходили од двору
до двору по сво©х Гiостоях-консистенцiях, вже Доходило до сварки й
кулакiв. Хилилося на те, що пан Сава дасть усiм вольний розмисел: хто хоче
- нехай лиша ться, хто не хоче - йде.
Лаврiновi довелося вперше виважувати в серцi власну долю. Хоч який
малий мав досвiд, але й вiн пiдказував: йдеться до важко© бойно© потреби.
Й буде це бiй ластiвки з вороном.
Одначе й ластiвцi не випада втiкати з-пiд сво © стрiхи... А потiм до
тих думок долучилася думка про Килiяну, тiльки й вона була немов стулена з
двох: залишиться в мiстi - буде ближче до Килiяни (хоч яка то близькiсть,
коли помiж ним i нею - вороги), але може погинути; вернеться на Запорожжя,
а чужинцi тим часом посядуть все Подiлля...
Вiн почував, то не може виважити сам. Спробував порадитися з богом, але
бог мовчав. Марко ж стояв на одному: ©хати з гетьманцями. Й саме тодi,
коли Марко вже майже переважив на свою думку, Лаврiновi спом'янувся
кошовий, запальний i правдивий ватаг.
"Як би ти вчинив, батьку?" - запитав i став мислено перед його очi.
"Це наша земля..."
"Козацьке Поле - теж наша земля".
"Тут жiнки, дiти... Ви ©ли хлiб, гостинно краяний господарями. Ви
при©хали яко ©хнi захисники. Нас у Сiчi теж нiхто не неволить. Покладемо
оружжя й опинимось всi в неволi".
Лаврiн мислив не гарячим од страху розумом, а холодним, ставши перед
людиною, яку поважав i по якiй мiряв сво© вчинки. Отож при©дуть вони, й
кошовий запита : "Ну, як там було?" Й що вiн скаже? "Була втеча. Не я один
утiк, а й такий-то, й такий..." - "А Кайдан, а Кремiнь, а Шабалда?.."
Може, нiчого того й не запита Сiрко, проте подума про Лаврiна погано. Як
же тодi матиметься вiн, Лаврiн? Вiн так гарно розмузикував бiля кошового
про звитягу i честь. Не появиться кошовому на очi зовсiм? Захова ться десь
до осенi й при©де на Брусiв хутiр?
Але то - негаразд. Ницо й гидко.
- Я нiкуди не по©ду, - стрiпнувши чубом, сказав Лаврiн Марковi, що вже
лаштувався в дорогу.
Марко якусь мить тримав у руках тороки, вiдтак кинув пiд кущ.
- Погинемо обо , як собаки!
Одначе з Ладижина не ви©хав нiхто. Мiщани не випустили гетьманцiв.
Озбро на варта стала бiля обох брам, зустрiла козакiв чорними цiвками
рушниць.
- Як зробив, так i одбувай, - гукали ладижинцi Мурашку. - Хто тебе
неволив лишати живота татарського царевича? Ми не хочемо розплачуватися
сво©ми шкурами за тво безумство. А з бокiв лементували жiнки, обзивали
козакiв боягузами i ланцями. Мiщани стояли, як стiна. Так стоятимуть вони
i в бою. м вiдступати нiкуди. Тут ©хнi жiнки, ©хнi дiти, ©хня вiтцiвщина.
Людина вельми сильна вiтцiвщиною.
Гетьманцi мусили повернути назад, чекати разом з усiма, яким боком
повернеться до них круговерть долi. Десь по обiдi радились динокупно в
ратушi - ладижинськнй уряд, Мурашко, переяславський полковник Войца
Сербии, ротмiстр Анастас Дмитрi в, полковник Сава, донський осаул
Амбросiй. Вирiшили взяти оборону Й стояти, доки не пiдiйде на помiч
Самойлович. Не полишить гетьманi на загибель двi тисячi сво©х козакiв, не
оддасть на криваве розтерзання християнське мiсто й увесь край. Ачей,
запевняв Самойлович ©х у тому, обiцявся на радi в Переяславi прийняти в
оборону всi полки, якi схилили пiд його булаву прапори. Гетьман i во вода
чекають пiдмоги, аби дати генеральну битву.
Ладижинцi спорядили за Днiпро посланцiв, наказали ©м боршiй вести на
помiч гетьманське вiйсько, розказати там, як легко збили козаки передовi
ворожi залоги, якi певнi ладижинцi перемоги.
Мурашко знову злетiв духом: ходив по валах, по фортецi, оглядав мiсто
на оборону, вимахував замашною палицею-сажнем, замашно лаявся; од нього не
одставав Анастас Дмитрi в - во©н хоробрий i досвiдчений, сповнений яко©сь
важко© рiшучостi й вiри. Колишнiй лисянський мешканець, одружений на
лисянськiй мiщанцi, Дмитрi в був грек родом, перейняв тутешнi мову й
звича©, доскочив у вiйську Самойловича ротмiстрського чину. Невеликий,
чорнявий, верткий, крутився, мов чорна дзига, заглядав у всi щiлини, лазив
по таких закомаринах, де вже й павутина перетлiла. Вилазив для ладижинцiв
невтiшнi вiстi, сумний докiр: мiсто кепсько приготоване до оборони.
Та це, либонь, вони знали й самi. Щоправда, вал мали мiцний. Засiяний
просом та очеретом, вiн нiде не осунувся, але рiв був не очищений i в
кiлькох мiсцях засипаний смiттям. Потрухла покрiвля в фортецi, посипалися
обломи й тераси, обвалився тайник. З вигляду - фортеця грiзна, мурована на
скелi: двi круглi вежi i одна квадратова - найвища, чорнi бiйницi, червонi
зубцi понад муром, але скiльки вона вмiстить людей, та й чи довго всидиш у
нiй без провiанту. В мiстi - всього одна гармата, та й та поламана, хоч
пороху чимало й шроту корит тридцять, мали кiлька затинних пищалей, з
десяток шмаговниць, три дев'ятиствольнi ожиги, в достатку рушниць i
мушкетiв.
Мурашко лаявся чорно, наказав вигнати всiх мiщан розчищати рiв та
ремонтувати палiсад; козаки теж побрали до рук лопати та кайла i полiзли
на вал. Пiдправляли укоси, плели тури з лози та набивали ©х глиною. В
одному мiсцi виявилися трухлявi палi, й Мурашко наказав розвалити крайню
вiд валу хату - ©© розiбрали. Жовта курява стояла на тому мiсцi, тягли
новеньке дерево на вал; жалiбно, тонко голосила господиня й проклинала
полковника та козакiв, а чоловiк сидiв мовчки на дровiтнi й дивився в
землю. Запорожцi, яко великi мастаки на всiлякi вiйськовi мудрацi©,
готували на оборону пiдступи до валу. На щастя, ворог поки що стояв
далеченько i велико© перешкоди в тому захисникам не чинив. Сипонула було
татарська команда, але ©© вiдiгнали рушничним вогнем. Власне, загроза
штурму падала з пiвночi, од поля, з пiвдня мiсто взагалi було неприступне:
драглистi бабла за Сiльницею стояли тому на завадi, iз заходу - Буг, зi
сходу - Сiльниця, там лише зачистили вал, аби вiн спадав просто в воду. На
полi ж за Барською брамою копали концi, розкидали "часник" для калiчення
коней, старi колеса, верхiвки дерев, стромляли в землю шпицi та рогачки.
До вечора пустили воду в рiв. Хотiли ще укрiпити бастiони, - ©х було два,
обидва од поля, - одначе не встигли.
По валу ходив протопоп з двома дяками, кропив на перемогу святою водою
вал, частокiл i тури, кропив козакiв, закликаючи ©х на хоробрiсть, а в
самого сiпалася лiва щока i неспокiйно бiгали очi, ©х то приковував, то
одштовхував ворожий табiр. Молитву вiн скiнчив поспiшливо, подався кропити
мури фортецi, якi здавалися йому надiйнiшими.
Настала нiч, а на ранок попiд мiстом вже густо скакали татарськi
роз'©зди. Вороже вiйсько облягло Ладижин з усiх бокiв. Стояли на горах i
долах, за Бугом i за Сiльницею, й не було ©м лiчби, на зеленому прузi
горба знову забовванiли схожi на вежi намети, дикi ногайцi приступили
зовсiм близько. З валу було видно ©хнi обличчя, й одяг, i зброю, вони
купилися на вiддалi рушничного пострiлу, щось гукали, махали важкими
залiзними й кизиловими булавами. Козаки й мiщани стояли на валу, татари й
турки - перед валом, вони галасували, оборонцi мовчали, приголомшенi
силою, котру вздрiли перед собою. Частокiл на валу сягав гостряками
обооонцям по плечi - стрiляти з-за нього лiпше, нiж через бiйницi, й
скидати з драбин ворогiв палицями, й стинати бичами та шаблями. Проте й
ворогу такий частокiл доступнiший, хоча вiн на дуже великiй висотi й мiцно
вгрунтований в землю.
- Багатенько поганського люду зiбрав султан проти мене, - мовив Кайдан.
- Начуваний про мо© доблестi.
Нiхто не засмiявся. Тисячi нещадних очей - ©х не видно, тiльки чорнi
вирви на плямах облич, вони пропiкали до кiсток. Страшно отак зблизька
дивитися на лютого ьорога, який жада тво © погибелi, тво © муки i якого
не зласкавлять нiякi сили свiту. Здрига в страховi душа, моторошна
вiдвага налива ©©, рука сама тягнеться до шаблi. А десь за спиною
бринять, нсьаче з холоду, чи©сь губи: "Що то буде. Ой, що воно буде - така
сила!" Й козак лячно огляда ться назад, аби не зустрiтися очима з т'г.i,
хто шепоче сi моторошнi слова. кiсток. Страшно
Над мiстом повисло безгомiння, й ворожi крики долiтали до найдальших
вуличок. Широченна долина була запруджена вiйськом, а воно сунуло й
сунуло, сипалося з-за гори, мов комашня, й тут же на очах тi комашини
виростали в жукiв, далi - в горобцiв, ще далi - в крукiв, аж поки не
сягали людського зросту. Були там чорнi гиптяни, сiрiйцi в бiлому
вбраннi, араби на гарячих конях, румелiйцi, греки, арнаути й безлiч iнших
куплiпих грiшми або приневолених мечем. Йшли пiхотинцi з рушницями та
алебардами, ©хали вершники на конях по мастях, i довгi вимпели звивалися
пат, ©хнiми головами, як зеленi змi©, та волочилися по землi, миготiли
бунчуки, прапори, кричали верблюди, турки били в причепленi до горбiв
бубни й кричали теж; зовсiм близько, майже попiд самим ровом, промчали
вершники, що мали дикий, пекельницькпй вигляд - i кiнь, i людина обвiшанi
лев'ячими й патерячими шкурами, а на шоломi, на плечах, на списi - орлинi
та совинi крила. Содом i Гоморра, вселенський потоп на маленьке мiстечко
Ладижин. Ще попiд лiсом ставили гамети, ще вiйсько безщадно сунуло в усi
боки, займало горби й пагорби, а тут i там, просто на очах в обложених,
почали рости бурти землi, ©х насипали команди, либонь ще ранiше призначенi
на те. Сливе й котки, й мотуззя було заготоване заздалегiдь, вйокаючи,
тюлюлюкаючи, шестериками, восьмериками устяж турки потягли на бастiони
гармати. Козаки нарахували вiсiмдесят гармат i мортир.
Крута година настала для Ладижина. Не було в мiстi гармат, щоб ударити
по бастiонах, - на розкатах стояли колоди. Турки ту хитрiсгь розгадали,
кинули до фортецi стрiлою цидулу знущальну. Страх i смуток обiйняли
оборонцiв, котрi стояли на валу. А коли на землю опустилася нiч i вся
долина запалала вогнями - тисячi багать, тисячi кострищ, коли загорiлася
Слобода Ладижинська, тривога налила серця вiдча м по вiнця.
Проте дерево згоря , мiдь плавиться, криця гарту ться. Чимало душ та
нiч вигартувала до одчайно© рiшучостi. До самого ранку палив на валу
люльку полковник Сава. Анастас Дмитрi в за нiч перегомонiв з усiма сво©ми
козаками. Кiлька чоловiк одправив у фортецю, буцiм мурувати якийсь пролом,
насправдi ж спроваджував боягузiв. Мурашко розплановував, скiльки куди
поставити козакiв, де напасти набо© й оборонне спорядження - колоди,
казани для смоли, барила та вiдра, камiння. Сотники i десяцькi роздавали
торби з кулями та порохом.
Коли турки почали облягати мiсто, Лаврiн i Марко стояли на валу бiля
лiвого бастiону. Трималися за руки, як малi дiти, самi не помiчаючи того.
Вони навiть сво© торби з набоями повiсили на один, вбитий у палю, цвях.
Лаврiн дивився на туркiв i татар з цiкавiстю, перемiшаною зi страхом.
Вперше бачив ворогiв так близько.
- Будемо разом, - прошепотiв Марко. - Скрiзь. Присягаюся смертним часом
- не полишу тебе нi в якiй бiдi.
Його обличчя пашiло вогнем; гарячою, пронизливою довiрою i жертовнiстю
горiло серце.
- Я люблю тебе, як брата. В мене нема бiльше нiкого. Давно тобi хотiв
сказати це, тiльки стидався.
Лаврiн знiяковiв вiд тих слiв, i хоч його серце не оплавилося такою
мiрою (надто грiзною була година, не можна себе вельми рознiжувати),
одначе йому теж затеплiло в грудях - нарештi товариш признався в iстиннiй
любовi й побратимствi.
- Присягаюсь! - прошепотiв, дивлячись на охоплену полум'ям баню церкви,
довкола яко© згоряли на лету голуби. Й щось трiпотiло, гopiло в його душi:
адже зовсiм недавно слухали з Килiяною у цiй церквi службу й удвох
засвiчували одну свiчку, щоб прилiпити ©© на вершечку дуба.
I Лазрiн, i Марко вiрили, що довiку, до останньо© смертно© хвилi будуть
разом, вiддадуть один за одного життя. Прекрасна мить, тiльки дуже
коротка.
Думка про Килiяну не полишала Лаврiна. Шкодував, що не мав про неi
нiяко© згадки, окрiм недозрiлого калинового кетяга. Тихо вивiльнив, руку,
дiстав з кишенi зiв'ялу гiлку, обiрвав з не© твердi калиновi ягоди й
всипав у кисет. Зав'язав кисет i поклав знову до кишенi. Тепер його могли
в нього взяти лише пiсля смертi.
- Якщо зi мною щось станеться - одвезеш Килiянi кисета, вiн у мене
осьдечки, - приклав до грудей руку.. - Скажеш ©й...
А що може сказати товариш за нього, мертвого, не знав. Через те й
замовк.
- Не кажи лихого. Цур йому. Може, я погину перший. А дасть бог - обо
залишимося живi.
А десь на вiстрi думки вертiлося, що тепер i Лаврiн не побачить
Килiяни. Вiн жахнувся, гостро осудив себе й зрозумiв: подумав так тiльки
через те, що Лаврiн не захотiв ви©хати з мiста й вони обо залишились тут.
З сiльницького болота на фортечну вежу тягнув лелека. Спочатку лелеки
були сполошилися, кружеляли над мiстом, як бiле горе, як страх, але швидко
обзвича©лися й вже торували стару путь од вежi до болота. Марко провiв
птаха тужливим, заздрiсним поглядом, зiтхнув:
- Вiн полетить, коли схоче. Йому що.
- Про що шепочетесь, Яремо та Хомо? - помiтив ©хню товчiю Кайдан.
Вiн називав ©х Яремою та Хомою по пiснi, котру спiвали слiпi лiрники.
Що Ярема та Хома - немов рiднi браття,
Побралися за рученьки та й пiшли по шмаття...
- Хто з нас Ярема, а хто Хома? - запитав Марко.
- Нема одмiни, - одказав Кайдан, вдивляючись у пiтьму, що облягала
долину.
Одначе сам одмiну знав добре. Вiн немало дивував ©хнiй дружбi, а також
тому, що Лаврiн завше iз захватом дивиться на Марка й не бачить
хитровинки, котра прича©лася в Ногайцевi. Дрiбна та хитрiсть й захована
глибоко. Марко вдачi весело©, але й ту веселiсть часом користа свiдомо. I
жарт його не йде вище приступця, на котрому сто©ть хтось можнiший i
владнiший. Його жарт ма мiрку, а вiдтак не раз - розрахунок. Терло ©х з
Лаврiном життя обох, але обтерло не на одне.
Й саме через те Кайдановi не сподобалось ©хн та мниче шепотiння окрай
небезпеки. Проте допитуватися не став. Шаблею, душею i тiлом вiдданий
товариству, Кайдан нiкого, навiть бога, нiколи не обтяжував нiякими
проханнями та розпитуваннями. Нiколи нiкому не докучав i сам не любив
клопiтливих докучливих людей. Хоч всi обов'язки сповняв рвiйно i
покластися на нього можна було в усьому.
* * *
Нiч проминула в тривозi. На валу горiли смолоскипи, дозорцi мiняли ©х -
остерiгалися нiчного нападу. З валу було чути, як у ворожому таборi
перегукуються вартовi, бiля багать ворушилися волохатi, побiльшенi темiнню
постатi.
Дво попiв з протопопами служили в Успенськiй церквi заутреню. Протопоп
був блiдий як смерть, голос йому зривався, й молитва згоряла на пошерхлих
устах. Страшно стало козакам то© молитви, здавалося, що й святi одвертають
сво© лики, дивляться сумно й приречено. Тодi полковник Сава вийняв шаблю й
пiдiйшов не до протопопа, а до молодого попа, котрому ляк не спотворив
виду.
- Благословiть, отче, стати на супостата в оборону свято© тройцi й
матерi-вiтчизни.
- Благословляю, - сказав пiп. - I йду разом з вами. Тут же, бiля
церкви, козаки одягали чистi сорочки, оглядали зброю, прощали один одному
грiхи. Ще звечора кожнiй сотнi було призначено мiсце: мiське ополчення теж
розбили на сотнi та десятки, бiля церкви лишали збройний резерв.
Темнi лицями, купою стояли в церковному саду пiд грушею старцi, стиха
про щось радилися. Потягнулися вервечкою до ворiт, чогось загаласували,
вернулися назад, лишивши бiля ворiт двох слiпцiв, що стукали патерицями i
розгублено крутили головами.
...Iз-за зелено© щiтки лiсу викотилося червоне сонце, турки й татари
попадали ниць, творили молитву перемоги. Одразу по молитвi почали метати в
мiсто ядра, що летiли зi свистом, тягнули за собою димнi хвости. Оборонцi
вiд них втрат майже не мали - жiнки й дiти ховалися по льохах, козакiв на
валу захищав частокiл, але грiзний гарматний гуркiт немов притлумив щось у
серцях.
А тодi з пiвнiчного боку вимчала хмара татарсько© кiнноти, полетiла на
Ладижин. Конi витягували худi морди, стелилися в швидкому бiгу, здавалося,
вершники сподiваються розiгнати ©х до такого шалу, що перелетять вал. Та
ось переднi почали летiти шкереберть, орда стала забирати праворуч, татари
виметнули тьму стрiл. На кожну тятиву було почеплено ©х по кiлька, вершник
одпускав завертку й, вже не оглядаючись, гнав коня прiч. На деяких стрiлах
метлялося палаюче клоччя. Нападники намагалися пiдпалити мiсто i залякати
оборонцiв.
Але ще до того, як татари одпустили тятиви, гугняво, з жалiбним
проголосом заграли на бастiонах труби, й козаки попадали на вал. Чорна
туча стрiл промчала над головами, немало ©х ввiткнулося в частокiл. Одну з
них Кайдан перерубав на льоту шаблею. Тi козаки, котрi стояли бiля
частоколу, вдарили з рушниць та гакiвниць, i кiлька десяткiв татар
повалилося з коней. Чимало падало ©х на "часниках" та рогатках... Декотрi
намагались повзти, ©х добивали з мушкетiв влучнi стрiльцi. Лаврiн теж
стрiляв з фузi©, цiлячись у татарина, що сховався за вбитим конем. По
ньому стрiляло одразу кiлька чоловiк, було видно, як вiд куль здрига труп
чорного коня. Врештi татарин не витримав, пiдхопився й помчав до сво©х.
Лаврiн стрельнув - осiчка. Поруч стрельнув ще хтось, i враз татарин
крутнувся на мiсцi, зiрвав з себе волохатого, вовною нагору, кожуха, -
мабуть, уже в смертельнiм туманi, - впав.
Бiльше кiннота до валу не пiдступала. Турки копали шанцi. Плели лозовi
кошi, обкручували ©х насмиканими з городiв зеленими коноплями та льоном,
обливали смолою, знову льоном, знову смолою, ставили на гарби. Декотрi
кошi насипали землею, декотрi закидали зеленим гiллям i травою. Спочатку
вони посунули ©х тiльки лiвим кра м, понад Бугом. Козаки довго не могли
втямити, чого вони ©х туди пруть, та ще так щiльно, стiною, аж поки гарби
не зупинилися за два сажнi од рову. В рiв густо посипалася земля. Турки
перекривали рiв, хотiли одвести воду. Козаки одкрили рушничну стрiльбу,
але кулi липли в смолу. Спробували кидати запалене клоччя, проте воно не
долiтало. Загорiлась одна гарба, але турки штовхнули ©© в рiв i ще швидше
замелькали лопати. Запорожцi казали, що треба робити гранати, принесли
порох, смолу, клоччя, проте було пiзно - рiв було загачено. Вода спадала
просто на очах, втiкала У Сiльницю. А турки тим часом почали приступ всiма
гарбами.
Це був перший пiший приступ: важкий, повiльний, навальний. Турки котили
гарби й спiвали суру з корану, за ©хнiми спинами ревли труби, й гримали
гармати, й ревла татарва на конях.
Козаки й мiщани мовчали, готувалися до оборони. Котили на вал колоди,
грiли смолу в чорних, прокопчених казанах, п'ятнадцятеро запорожцiв
укручували смолою та клоччям начиненi порохом та сiркою гранати. Замурзанi
в смолу та порох, були схожi на чортiв, котрi повилазили з пекла.
Поскидавши кунтушi, у виломи частоколу ставали дужi козаки брали в руки
гранати. Гарби хилиталися на копцях та рогачках, часом перекидалися,
сунули помалу, п'ядь за п'яддю, турки втомилися ©х перти, декотрi
вигулькували й тодi падали, пiдтятi кулями. Червоно гримали гармати,
Те, що вони дивилися тiльки вперед i пiд ноги, налякало мiщан.
- Вони лишають нас, а самi втiкають, - закричав хтось з середини
натовпу тонким голосом.
Йому вiдповiв старий, у прим'ятiй сукнянiй шапцi козак, з тих, що
прокладали кiннотi дорогу:
- Вони ©дуть захищати тво життя, дурню.
Те, що козаки були без торокiв, саквiв, трохи заспоко©ло, але зродило
iншу тривогу: чи вiдiб'ють супостата? Часом перший бiй важить найбiльше -
наляканий ворог може одступити назовсiм.
- Дивися, й нашi там, - гукнув до Марка Лаврiн. Вiн рвонувся, щоб
пробитися до сво©х, та одразу й укляк, бо ж збагнув: що може вдiяти пiший,
та ще й майже голiруч. хнi конi лишилися далеко, та й не протолочаться
вони крiзь натовп. Заледве вирвалися з людського виру, пробiгли з пiвсотнi
сажнiв вузькою вуличкою й, тримаючись за яблуньку, вилiзли на тин, з тину
- на хлiв й знову побачили горб, а на ньому синi та червонi намети й
татарву бiля них. Козацька кiннота просувалася по вибалках, вiд ворога ©©
приховували пагорби.
Гарно ©хали козаки, Лаврiн аж замилувався ними, на мент забувши про те,
заради чого ©х несли туди конi.
- Кайдан, Кайдан ондечки, - чомусь пошепки мовив Нога ць. Справдi,
узвозом, трохи збоку од iнших, мчав Кайданiв важкий кiнь з бiлою плямою на
животi. Дорога бралася вгору, конi ухоркалися, переходили на рись, а то й
на крок. Однак переднi вершники вже сягнули половини гори, сховалися за
лiском, що посiв схил зж до верху.
Лаврiн i Марко не бачили, звiдки козаки заскочили басурманiв, - якийсь
час вершникiв зовсiм не було видно, - а тiльки заметушилися й стали кудись
пропадати турки i татари - неначе провалювалися пiд землю. А ще за хвилю
поселеному прузi горба промчав козак, вiн вимахував шаблею, i хоч звiдси
вона здавалася срiбною соломиною, одначе з-пiд не© падали зрубанi бунчуки.
А потiм i сам якось дивно хитнувся на правий бiк, повалився на землю. З
горба сипонули татари, вони втiкали вниз, у хащi, козаки стрiляли з коней,
iншi спiшувалися й теж котилися по схилу навздогiнцi. Падали пiдрубанi
намети, осiдали, мов дивовижнi птицi, до землi. Оддалеку все це скидалося
на гру, на iграшковий бiй, який показують у вертепi, де турки й татари
падають, як снопи, а козаки гуляють на баских конях. Сюди, в мiсто, не
долiтав запах кровi й не вiдчувалося ма ва крил смертi, серце ловило
звитягу та перемогу, наливалося радiстю й хоробрiстю.
- От шкода, що нам не вдалося, - сказав Марко й торкнувся гiлки з
яблуками-зеленцями.
З бою козаки верталися на змилених конях, розгарячiлi, розпашiлi.
Попереду на сiрому в яблуках дончаковi ©хав полковник Мурашко, на його
худому, з випнутими вилицями обличчi застигла гримаса болю. Вiн загубив
шапку, чи ©© збили в сутичцi, чорне крило чуба спадало на чоло, по скронi
стiкала тоненька цiвочка кровi. За ним везли сiм захоплених у ворога
прапорiв, далi гнали полон - кiлька десяткiв туркiв та татар, що були
змушенi бiгти, аби не наколотися на наставленi iззаду списи. Вони
скидалися на овечу отару. Тiльки дво йшло збоку, лiтнiй турок в панчi та
зовсiм молодий татарин у дорогому вбраннi. Татарин дивився вiдверто
ворожим поглядом чорних, як морок, очей, голову тримав високо, мовби йшов
не в полонi, а сам гнав полоном усiх цих людей.
Ладижчан опанувала радiсть. Вона була п'янка без вина, а багатi мiщани,
шинкарi викотили з пiдвалiв бочки з оковитою, вибили днища: пийте, козаки,
нашi заступники, крiпiть побiду мiцним трунком.
Сiчовикiв здоровив штофом наказний полковник Мурашко. Високий, худий,
вузькоплечий, ходив помiж запорожцiв, був з усiма запанiбрата. Очi йому
блищали, лiва щока сiпалася, й права рука нервово стискала штофа, поки не
посипалися скалки. Мурашка пiдносила звитяга й гнiтила вiдвiчальнiсть: з
усiх гетьманських полкiв тiльки його лишився на Правобережжi, вiн один
стримував могутню навалу ворога. Посланий гетьманом на розвiдний промисел,
тепер не мав од нього нiякого ордонанса й мусив чинити все на власний
розмисел. Ну, звичайно ж, десь там, пiд Черкасами, гетьман i боярин кують
побiдного меча, плетуть хитрi сiтi, аби одразу виловити все велике i мале
риб'я. Готувалися ж до вiйни i на вiйну йшли. I царське велiння було -
перейняти ворога. Вражий турчин веде вiйну поза будь-якими законами,
палить мiста i села, бере в полон малi дiти. Мурашкова душа горiла
ненавистю.
Просто з майдану пiшов до надворiтньо© брами, де тримали полонених.
Вирiшив дознати, для кого ставили намети: для калги-солтана, для хана чи
самого султана, скiльки в султана вiйська й куди воно йде. Серед полонених
було дво значних: один - мурза Iсма©л - трохи пом'ятий i посiчений у бою,
в нього на щоцi, нижче вуха, висiв клапоть шкiри, й скрапувала на
свiтло-жовтий бухарський шовк темно-вишнева кров, права рука висiла, як
плiть, - про другого ж поки що достеменно нiчого не знали, одначе всi
казали, що то ханський син. Надто розкiшний одяг, золота звiзда на чалмi,
два перснi ка лiвiй руцi - татарин роду високого й мусить знати багато.
Козацтво гуляло, клялося мiщанам заступити Ладижин од самого шайтана.
Мiщани не шкодували солодких медiв i солодких слiв.
- Ти, полковнику, входищ в гiсторiю, - белькотiв Мурашковi п'яний
осавул з бiльмами на очах. - Я сам впишу тебе в не©.
Мурашко трохи бридився п'яного, але слухав.
Славно пили захисники Ладижина.
Одначе похмiлля було гiрке. Ранком по мiсту поповзли чутки, що вчора
увечерi на суворiй квестi© хмiльний полковник Мурашко обухом сокири забив
ханського сина. Той не хотiв давати о собi жодного виводу, обiзвав Мурашка
коростявим собакою, мерзенним рабом; погрожуючи великою карою, наказував
скоритись, поки не пiзно, зустрiти падишаха на колiнах та просити
прощення. Мурашко в запалi сягнув його обухом сокири. А вранцi хмiль
розвiявся, прийшов тверезий розмисел, страх, i полковник порiшив утекти з
мiста. Сховався в замкових палатах, нiкого до себе не пускав, вимiрковував
шлях до втечi. То молився, то проклинав долю, що закинула його сюди.
Порожня палата - тiльки камiнна лава та дубова скриня - вiдлунювала його
кроки, i Мурашко щулився, немов з холоду, до болю стискав сплетенi за
спиною в мiцний замок руки. У вiкна-бiйницi було видно Буг, татарськi
дозори на горбi, табуни коней, що паслися на долинi. З цього боку iнкурсiй
можна було не боятися, але й до втечi звiдси шлях був негожий. Схлюпувала,
мов схлипувала, у темному кам'яному колодязi вода, чмокала простудними
губами й вимагала жертви. Казали, що колишнiй комендант фортецi чинив у
цiй залi допити, трупи кидали в колодязь, i Буг нiс ©х до моря.
Мурашко розумiв - убi нних буде багато. "Треба прорубуватися на волю".
Чорним кажаном майнула думка: гетьман може й не прийти на виручку. Що йому
той маленький, ще й чужий - правобiчний - Ладижин у його великiй вiйнi.
Кинув ©х , як принаду... I чека , поки турки скупляться геть-чисто всi
бiля мiста, й тодi вiн ударить. Але поi;а вдарить, турки можуть скурати
мiсто. I ханенка йому не подарують. Тягнутимуть жили iз живого. Кров
холонула вiд то© думки.
Серед запорожцiв теж пройшло збурення, однi вимагали йти з гетьманцями,
iншi - лишитися в Ладижинi. В гетьмана вони i не вiрили. Ходили од двору
до двору по сво©х Гiостоях-консистенцiях, вже Доходило до сварки й
кулакiв. Хилилося на те, що пан Сава дасть усiм вольний розмисел: хто хоче
- нехай лиша ться, хто не хоче - йде.
Лаврiновi довелося вперше виважувати в серцi власну долю. Хоч який
малий мав досвiд, але й вiн пiдказував: йдеться до важко© бойно© потреби.
Й буде це бiй ластiвки з вороном.
Одначе й ластiвцi не випада втiкати з-пiд сво © стрiхи... А потiм до
тих думок долучилася думка про Килiяну, тiльки й вона була немов стулена з
двох: залишиться в мiстi - буде ближче до Килiяни (хоч яка то близькiсть,
коли помiж ним i нею - вороги), але може погинути; вернеться на Запорожжя,
а чужинцi тим часом посядуть все Подiлля...
Вiн почував, то не може виважити сам. Спробував порадитися з богом, але
бог мовчав. Марко ж стояв на одному: ©хати з гетьманцями. Й саме тодi,
коли Марко вже майже переважив на свою думку, Лаврiновi спом'янувся
кошовий, запальний i правдивий ватаг.
"Як би ти вчинив, батьку?" - запитав i став мислено перед його очi.
"Це наша земля..."
"Козацьке Поле - теж наша земля".
"Тут жiнки, дiти... Ви ©ли хлiб, гостинно краяний господарями. Ви
при©хали яко ©хнi захисники. Нас у Сiчi теж нiхто не неволить. Покладемо
оружжя й опинимось всi в неволi".
Лаврiн мислив не гарячим од страху розумом, а холодним, ставши перед
людиною, яку поважав i по якiй мiряв сво© вчинки. Отож при©дуть вони, й
кошовий запита : "Ну, як там було?" Й що вiн скаже? "Була втеча. Не я один
утiк, а й такий-то, й такий..." - "А Кайдан, а Кремiнь, а Шабалда?.."
Може, нiчого того й не запита Сiрко, проте подума про Лаврiна погано. Як
же тодi матиметься вiн, Лаврiн? Вiн так гарно розмузикував бiля кошового
про звитягу i честь. Не появиться кошовому на очi зовсiм? Захова ться десь
до осенi й при©де на Брусiв хутiр?
Але то - негаразд. Ницо й гидко.
- Я нiкуди не по©ду, - стрiпнувши чубом, сказав Лаврiн Марковi, що вже
лаштувався в дорогу.
Марко якусь мить тримав у руках тороки, вiдтак кинув пiд кущ.
- Погинемо обо , як собаки!
Одначе з Ладижина не ви©хав нiхто. Мiщани не випустили гетьманцiв.
Озбро на варта стала бiля обох брам, зустрiла козакiв чорними цiвками
рушниць.
- Як зробив, так i одбувай, - гукали ладижинцi Мурашку. - Хто тебе
неволив лишати живота татарського царевича? Ми не хочемо розплачуватися
сво©ми шкурами за тво безумство. А з бокiв лементували жiнки, обзивали
козакiв боягузами i ланцями. Мiщани стояли, як стiна. Так стоятимуть вони
i в бою. м вiдступати нiкуди. Тут ©хнi жiнки, ©хнi дiти, ©хня вiтцiвщина.
Людина вельми сильна вiтцiвщиною.
Гетьманцi мусили повернути назад, чекати разом з усiма, яким боком
повернеться до них круговерть долi. Десь по обiдi радились динокупно в
ратушi - ладижинськнй уряд, Мурашко, переяславський полковник Войца
Сербии, ротмiстр Анастас Дмитрi в, полковник Сава, донський осаул
Амбросiй. Вирiшили взяти оборону Й стояти, доки не пiдiйде на помiч
Самойлович. Не полишить гетьманi на загибель двi тисячi сво©х козакiв, не
оддасть на криваве розтерзання християнське мiсто й увесь край. Ачей,
запевняв Самойлович ©х у тому, обiцявся на радi в Переяславi прийняти в
оборону всi полки, якi схилили пiд його булаву прапори. Гетьман i во вода
чекають пiдмоги, аби дати генеральну битву.
Ладижинцi спорядили за Днiпро посланцiв, наказали ©м боршiй вести на
помiч гетьманське вiйсько, розказати там, як легко збили козаки передовi
ворожi залоги, якi певнi ладижинцi перемоги.
Мурашко знову злетiв духом: ходив по валах, по фортецi, оглядав мiсто
на оборону, вимахував замашною палицею-сажнем, замашно лаявся; од нього не
одставав Анастас Дмитрi в - во©н хоробрий i досвiдчений, сповнений яко©сь
важко© рiшучостi й вiри. Колишнiй лисянський мешканець, одружений на
лисянськiй мiщанцi, Дмитрi в був грек родом, перейняв тутешнi мову й
звича©, доскочив у вiйську Самойловича ротмiстрського чину. Невеликий,
чорнявий, верткий, крутився, мов чорна дзига, заглядав у всi щiлини, лазив
по таких закомаринах, де вже й павутина перетлiла. Вилазив для ладижинцiв
невтiшнi вiстi, сумний докiр: мiсто кепсько приготоване до оборони.
Та це, либонь, вони знали й самi. Щоправда, вал мали мiцний. Засiяний
просом та очеретом, вiн нiде не осунувся, але рiв був не очищений i в
кiлькох мiсцях засипаний смiттям. Потрухла покрiвля в фортецi, посипалися
обломи й тераси, обвалився тайник. З вигляду - фортеця грiзна, мурована на
скелi: двi круглi вежi i одна квадратова - найвища, чорнi бiйницi, червонi
зубцi понад муром, але скiльки вона вмiстить людей, та й чи довго всидиш у
нiй без провiанту. В мiстi - всього одна гармата, та й та поламана, хоч
пороху чимало й шроту корит тридцять, мали кiлька затинних пищалей, з
десяток шмаговниць, три дев'ятиствольнi ожиги, в достатку рушниць i
мушкетiв.
Мурашко лаявся чорно, наказав вигнати всiх мiщан розчищати рiв та
ремонтувати палiсад; козаки теж побрали до рук лопати та кайла i полiзли
на вал. Пiдправляли укоси, плели тури з лози та набивали ©х глиною. В
одному мiсцi виявилися трухлявi палi, й Мурашко наказав розвалити крайню
вiд валу хату - ©© розiбрали. Жовта курява стояла на тому мiсцi, тягли
новеньке дерево на вал; жалiбно, тонко голосила господиня й проклинала
полковника та козакiв, а чоловiк сидiв мовчки на дровiтнi й дивився в
землю. Запорожцi, яко великi мастаки на всiлякi вiйськовi мудрацi©,
готували на оборону пiдступи до валу. На щастя, ворог поки що стояв
далеченько i велико© перешкоди в тому захисникам не чинив. Сипонула було
татарська команда, але ©© вiдiгнали рушничним вогнем. Власне, загроза
штурму падала з пiвночi, од поля, з пiвдня мiсто взагалi було неприступне:
драглистi бабла за Сiльницею стояли тому на завадi, iз заходу - Буг, зi
сходу - Сiльниця, там лише зачистили вал, аби вiн спадав просто в воду. На
полi ж за Барською брамою копали концi, розкидали "часник" для калiчення
коней, старi колеса, верхiвки дерев, стромляли в землю шпицi та рогачки.
До вечора пустили воду в рiв. Хотiли ще укрiпити бастiони, - ©х було два,
обидва од поля, - одначе не встигли.
По валу ходив протопоп з двома дяками, кропив на перемогу святою водою
вал, частокiл i тури, кропив козакiв, закликаючи ©х на хоробрiсть, а в
самого сiпалася лiва щока i неспокiйно бiгали очi, ©х то приковував, то
одштовхував ворожий табiр. Молитву вiн скiнчив поспiшливо, подався кропити
мури фортецi, якi здавалися йому надiйнiшими.
Настала нiч, а на ранок попiд мiстом вже густо скакали татарськi
роз'©зди. Вороже вiйсько облягло Ладижин з усiх бокiв. Стояли на горах i
долах, за Бугом i за Сiльницею, й не було ©м лiчби, на зеленому прузi
горба знову забовванiли схожi на вежi намети, дикi ногайцi приступили
зовсiм близько. З валу було видно ©хнi обличчя, й одяг, i зброю, вони
купилися на вiддалi рушничного пострiлу, щось гукали, махали важкими
залiзними й кизиловими булавами. Козаки й мiщани стояли на валу, татари й
турки - перед валом, вони галасували, оборонцi мовчали, приголомшенi
силою, котру вздрiли перед собою. Частокiл на валу сягав гостряками
обооонцям по плечi - стрiляти з-за нього лiпше, нiж через бiйницi, й
скидати з драбин ворогiв палицями, й стинати бичами та шаблями. Проте й
ворогу такий частокiл доступнiший, хоча вiн на дуже великiй висотi й мiцно
вгрунтований в землю.
- Багатенько поганського люду зiбрав султан проти мене, - мовив Кайдан.
- Начуваний про мо© доблестi.
Нiхто не засмiявся. Тисячi нещадних очей - ©х не видно, тiльки чорнi
вирви на плямах облич, вони пропiкали до кiсток. Страшно отак зблизька
дивитися на лютого ьорога, який жада тво © погибелi, тво © муки i якого
не зласкавлять нiякi сили свiту. Здрига в страховi душа, моторошна
вiдвага налива ©©, рука сама тягнеться до шаблi. А десь за спиною
бринять, нсьаче з холоду, чи©сь губи: "Що то буде. Ой, що воно буде - така
сила!" Й козак лячно огляда ться назад, аби не зустрiтися очима з т'г.i,
хто шепоче сi моторошнi слова. кiсток. Страшно
Над мiстом повисло безгомiння, й ворожi крики долiтали до найдальших
вуличок. Широченна долина була запруджена вiйськом, а воно сунуло й
сунуло, сипалося з-за гори, мов комашня, й тут же на очах тi комашини
виростали в жукiв, далi - в горобцiв, ще далi - в крукiв, аж поки не
сягали людського зросту. Були там чорнi гиптяни, сiрiйцi в бiлому
вбраннi, араби на гарячих конях, румелiйцi, греки, арнаути й безлiч iнших
куплiпих грiшми або приневолених мечем. Йшли пiхотинцi з рушницями та
алебардами, ©хали вершники на конях по мастях, i довгi вимпели звивалися
пат, ©хнiми головами, як зеленi змi©, та волочилися по землi, миготiли
бунчуки, прапори, кричали верблюди, турки били в причепленi до горбiв
бубни й кричали теж; зовсiм близько, майже попiд самим ровом, промчали
вершники, що мали дикий, пекельницькпй вигляд - i кiнь, i людина обвiшанi
лев'ячими й патерячими шкурами, а на шоломi, на плечах, на списi - орлинi
та совинi крила. Содом i Гоморра, вселенський потоп на маленьке мiстечко
Ладижин. Ще попiд лiсом ставили гамети, ще вiйсько безщадно сунуло в усi
боки, займало горби й пагорби, а тут i там, просто на очах в обложених,
почали рости бурти землi, ©х насипали команди, либонь ще ранiше призначенi
на те. Сливе й котки, й мотуззя було заготоване заздалегiдь, вйокаючи,
тюлюлюкаючи, шестериками, восьмериками устяж турки потягли на бастiони
гармати. Козаки нарахували вiсiмдесят гармат i мортир.
Крута година настала для Ладижина. Не було в мiстi гармат, щоб ударити
по бастiонах, - на розкатах стояли колоди. Турки ту хитрiсгь розгадали,
кинули до фортецi стрiлою цидулу знущальну. Страх i смуток обiйняли
оборонцiв, котрi стояли на валу. А коли на землю опустилася нiч i вся
долина запалала вогнями - тисячi багать, тисячi кострищ, коли загорiлася
Слобода Ладижинська, тривога налила серця вiдча м по вiнця.
Проте дерево згоря , мiдь плавиться, криця гарту ться. Чимало душ та
нiч вигартувала до одчайно© рiшучостi. До самого ранку палив на валу
люльку полковник Сава. Анастас Дмитрi в за нiч перегомонiв з усiма сво©ми
козаками. Кiлька чоловiк одправив у фортецю, буцiм мурувати якийсь пролом,
насправдi ж спроваджував боягузiв. Мурашко розплановував, скiльки куди
поставити козакiв, де напасти набо© й оборонне спорядження - колоди,
казани для смоли, барила та вiдра, камiння. Сотники i десяцькi роздавали
торби з кулями та порохом.
Коли турки почали облягати мiсто, Лаврiн i Марко стояли на валу бiля
лiвого бастiону. Трималися за руки, як малi дiти, самi не помiчаючи того.
Вони навiть сво© торби з набоями повiсили на один, вбитий у палю, цвях.
Лаврiн дивився на туркiв i татар з цiкавiстю, перемiшаною зi страхом.
Вперше бачив ворогiв так близько.
- Будемо разом, - прошепотiв Марко. - Скрiзь. Присягаюся смертним часом
- не полишу тебе нi в якiй бiдi.
Його обличчя пашiло вогнем; гарячою, пронизливою довiрою i жертовнiстю
горiло серце.
- Я люблю тебе, як брата. В мене нема бiльше нiкого. Давно тобi хотiв
сказати це, тiльки стидався.
Лаврiн знiяковiв вiд тих слiв, i хоч його серце не оплавилося такою
мiрою (надто грiзною була година, не можна себе вельми рознiжувати),
одначе йому теж затеплiло в грудях - нарештi товариш признався в iстиннiй
любовi й побратимствi.
- Присягаюсь! - прошепотiв, дивлячись на охоплену полум'ям баню церкви,
довкола яко© згоряли на лету голуби. Й щось трiпотiло, гopiло в його душi:
адже зовсiм недавно слухали з Килiяною у цiй церквi службу й удвох
засвiчували одну свiчку, щоб прилiпити ©© на вершечку дуба.
I Лазрiн, i Марко вiрили, що довiку, до останньо© смертно© хвилi будуть
разом, вiддадуть один за одного життя. Прекрасна мить, тiльки дуже
коротка.
Думка про Килiяну не полишала Лаврiна. Шкодував, що не мав про неi
нiяко© згадки, окрiм недозрiлого калинового кетяга. Тихо вивiльнив, руку,
дiстав з кишенi зiв'ялу гiлку, обiрвав з не© твердi калиновi ягоди й
всипав у кисет. Зав'язав кисет i поклав знову до кишенi. Тепер його могли
в нього взяти лише пiсля смертi.
- Якщо зi мною щось станеться - одвезеш Килiянi кисета, вiн у мене
осьдечки, - приклав до грудей руку.. - Скажеш ©й...
А що може сказати товариш за нього, мертвого, не знав. Через те й
замовк.
- Не кажи лихого. Цур йому. Може, я погину перший. А дасть бог - обо
залишимося живi.
А десь на вiстрi думки вертiлося, що тепер i Лаврiн не побачить
Килiяни. Вiн жахнувся, гостро осудив себе й зрозумiв: подумав так тiльки
через те, що Лаврiн не захотiв ви©хати з мiста й вони обо залишились тут.
З сiльницького болота на фортечну вежу тягнув лелека. Спочатку лелеки
були сполошилися, кружеляли над мiстом, як бiле горе, як страх, але швидко
обзвича©лися й вже торували стару путь од вежi до болота. Марко провiв
птаха тужливим, заздрiсним поглядом, зiтхнув:
- Вiн полетить, коли схоче. Йому що.
- Про що шепочетесь, Яремо та Хомо? - помiтив ©хню товчiю Кайдан.
Вiн називав ©х Яремою та Хомою по пiснi, котру спiвали слiпi лiрники.
Що Ярема та Хома - немов рiднi браття,
Побралися за рученьки та й пiшли по шмаття...
- Хто з нас Ярема, а хто Хома? - запитав Марко.
- Нема одмiни, - одказав Кайдан, вдивляючись у пiтьму, що облягала
долину.
Одначе сам одмiну знав добре. Вiн немало дивував ©хнiй дружбi, а також
тому, що Лаврiн завше iз захватом дивиться на Марка й не бачить
хитровинки, котра прича©лася в Ногайцевi. Дрiбна та хитрiсть й захована
глибоко. Марко вдачi весело©, але й ту веселiсть часом користа свiдомо. I
жарт його не йде вище приступця, на котрому сто©ть хтось можнiший i
владнiший. Його жарт ма мiрку, а вiдтак не раз - розрахунок. Терло ©х з
Лаврiном життя обох, але обтерло не на одне.
Й саме через те Кайдановi не сподобалось ©хн та мниче шепотiння окрай
небезпеки. Проте допитуватися не став. Шаблею, душею i тiлом вiдданий
товариству, Кайдан нiкого, навiть бога, нiколи не обтяжував нiякими
проханнями та розпитуваннями. Нiколи нiкому не докучав i сам не любив
клопiтливих докучливих людей. Хоч всi обов'язки сповняв рвiйно i
покластися на нього можна було в усьому.
* * *
Нiч проминула в тривозi. На валу горiли смолоскипи, дозорцi мiняли ©х -
остерiгалися нiчного нападу. З валу було чути, як у ворожому таборi
перегукуються вартовi, бiля багать ворушилися волохатi, побiльшенi темiнню
постатi.
Дво попiв з протопопами служили в Успенськiй церквi заутреню. Протопоп
був блiдий як смерть, голос йому зривався, й молитва згоряла на пошерхлих
устах. Страшно стало козакам то© молитви, здавалося, що й святi одвертають
сво© лики, дивляться сумно й приречено. Тодi полковник Сава вийняв шаблю й
пiдiйшов не до протопопа, а до молодого попа, котрому ляк не спотворив
виду.
- Благословiть, отче, стати на супостата в оборону свято© тройцi й
матерi-вiтчизни.
- Благословляю, - сказав пiп. - I йду разом з вами. Тут же, бiля
церкви, козаки одягали чистi сорочки, оглядали зброю, прощали один одному
грiхи. Ще звечора кожнiй сотнi було призначено мiсце: мiське ополчення теж
розбили на сотнi та десятки, бiля церкви лишали збройний резерв.
Темнi лицями, купою стояли в церковному саду пiд грушею старцi, стиха
про щось радилися. Потягнулися вервечкою до ворiт, чогось загаласували,
вернулися назад, лишивши бiля ворiт двох слiпцiв, що стукали патерицями i
розгублено крутили головами.
...Iз-за зелено© щiтки лiсу викотилося червоне сонце, турки й татари
попадали ниць, творили молитву перемоги. Одразу по молитвi почали метати в
мiсто ядра, що летiли зi свистом, тягнули за собою димнi хвости. Оборонцi
вiд них втрат майже не мали - жiнки й дiти ховалися по льохах, козакiв на
валу захищав частокiл, але грiзний гарматний гуркiт немов притлумив щось у
серцях.
А тодi з пiвнiчного боку вимчала хмара татарсько© кiнноти, полетiла на
Ладижин. Конi витягували худi морди, стелилися в швидкому бiгу, здавалося,
вершники сподiваються розiгнати ©х до такого шалу, що перелетять вал. Та
ось переднi почали летiти шкереберть, орда стала забирати праворуч, татари
виметнули тьму стрiл. На кожну тятиву було почеплено ©х по кiлька, вершник
одпускав завертку й, вже не оглядаючись, гнав коня прiч. На деяких стрiлах
метлялося палаюче клоччя. Нападники намагалися пiдпалити мiсто i залякати
оборонцiв.
Але ще до того, як татари одпустили тятиви, гугняво, з жалiбним
проголосом заграли на бастiонах труби, й козаки попадали на вал. Чорна
туча стрiл промчала над головами, немало ©х ввiткнулося в частокiл. Одну з
них Кайдан перерубав на льоту шаблею. Тi козаки, котрi стояли бiля
частоколу, вдарили з рушниць та гакiвниць, i кiлька десяткiв татар
повалилося з коней. Чимало падало ©х на "часниках" та рогатках... Декотрi
намагались повзти, ©х добивали з мушкетiв влучнi стрiльцi. Лаврiн теж
стрiляв з фузi©, цiлячись у татарина, що сховався за вбитим конем. По
ньому стрiляло одразу кiлька чоловiк, було видно, як вiд куль здрига труп
чорного коня. Врештi татарин не витримав, пiдхопився й помчав до сво©х.
Лаврiн стрельнув - осiчка. Поруч стрельнув ще хтось, i враз татарин
крутнувся на мiсцi, зiрвав з себе волохатого, вовною нагору, кожуха, -
мабуть, уже в смертельнiм туманi, - впав.
Бiльше кiннота до валу не пiдступала. Турки копали шанцi. Плели лозовi
кошi, обкручували ©х насмиканими з городiв зеленими коноплями та льоном,
обливали смолою, знову льоном, знову смолою, ставили на гарби. Декотрi
кошi насипали землею, декотрi закидали зеленим гiллям i травою. Спочатку
вони посунули ©х тiльки лiвим кра м, понад Бугом. Козаки довго не могли
втямити, чого вони ©х туди пруть, та ще так щiльно, стiною, аж поки гарби
не зупинилися за два сажнi од рову. В рiв густо посипалася земля. Турки
перекривали рiв, хотiли одвести воду. Козаки одкрили рушничну стрiльбу,
але кулi липли в смолу. Спробували кидати запалене клоччя, проте воно не
долiтало. Загорiлась одна гарба, але турки штовхнули ©© в рiв i ще швидше
замелькали лопати. Запорожцi казали, що треба робити гранати, принесли
порох, смолу, клоччя, проте було пiзно - рiв було загачено. Вода спадала
просто на очах, втiкала У Сiльницю. А турки тим часом почали приступ всiма
гарбами.
Це був перший пiший приступ: важкий, повiльний, навальний. Турки котили
гарби й спiвали суру з корану, за ©хнiми спинами ревли труби, й гримали
гармати, й ревла татарва на конях.
Козаки й мiщани мовчали, готувалися до оборони. Котили на вал колоди,
грiли смолу в чорних, прокопчених казанах, п'ятнадцятеро запорожцiв
укручували смолою та клоччям начиненi порохом та сiркою гранати. Замурзанi
в смолу та порох, були схожi на чортiв, котрi повилазили з пекла.
Поскидавши кунтушi, у виломи частоколу ставали дужi козаки брали в руки
гранати. Гарби хилиталися на копцях та рогачках, часом перекидалися,
сунули помалу, п'ядь за п'яддю, турки втомилися ©х перти, декотрi
вигулькували й тодi падали, пiдтятi кулями. Червоно гримали гармати,