Мушкетик Ю.. Яса

Хотина мить подумала, а потiм усмiхнулася й знизала плечима:
- Ну й козаки тепер пiшли. Самi вiдсилають дiвчат до матерiв. Лягаючи
спати, Лаврiн поклав бiля себе два пiстолi й ножа. Пiстолi перевiрив,
пiдсипав свiжого пороху. Дверi комiрчини зачинив не зовсiм, залишив
щiлину. Лежав на сiнi, слухав, як засина село. Десь лiниво
перебрiхувалися собаки, десь не знати чого кукурiкнув пiвень, у стрiсi
комiрчини вовтузилися горобцi. Щось ©м заважало спати. У верхньому кутку
щiлини миготiла зеленава зiрка, здавалося, то шипить на ковадлi й порска
окалиною розжарений вухналь. Лаврiн виглянув у дверi - i в корчмi, й на
подвiр'© було тихо. Над хатою червонiв мiсяць, вiн був на ущербi й
скидався на паляницю з вiдтятим окрайцем. I ще кiлька разiв виглядав з
комiрчини Лаврiн, а тодi задумався - знову ж таки про все тутешн : про
жнива, про Хотину, про Захарка - та й незчувся, як задрiмав.
Прокинувся не знати вiд чого. Здалося, що його вкололи чимось тонким i
гострим. Розчумався й зрозумiв, що його вколола не гостра спиця, а голос.
Тонкий голос - скрик. Вiн повторився, i Лаврiн намацав у темрявi ножа та
пiстолi. Ножа заткнув за пояс, пiстолi взяв у руки. Обережно прочинив
дверi й сторопiв. Посеред двору стояв запряжений паровицею вiз. Як же вiн,
Лаврiн, мiцно спав. Мiсяць вже сховався за верби, але зорi густо всипали
небо, ©хнього свiтла вистачало, аби побачити постать, яка припала до
гнуздечки, а також прочиненi дверi кiмнати для про©жджих. Гаятися було
годi. Ступаючи босими ногами по холодному споришу, Лаврiн нечутно
пiдкрався до постатi, яка тримала конi, притулив до спини пiстоля й
сказав:
- Не ворушися. Ворухнешся - вб'ю. Пусти гнуздечки i йди до комори.
Якусь мить тривала тиша, далi дзвенькнули кiльця на гнуздечках, той
опустив руки.
- Йди!
Цiвкою пiстоля чув крiзь жупан, як тремтить зловороже тiло. Пiстолем
вiн запхав козака до комори й засунув у прибой залiзну притику. По тому
швидко пiшов до корчми. Звiдти долiтали глухi удари, скрип i скрики.
Лаврiн знав - нi Хотина, нi ©© скрики не годнi вирватись з ванькирчика.
Вiкна там, як i в iнших кiмнатах, мiцнi, дубовi. Лиховiсники ламали дверi
або намагалися скинути ©х iз завiс. Лаврiн ступив у чорний отвiр дверей. В
цей час знову почувся iржавий скрип, далi - короткий передих, сопiння i
лайка крiзь стиснутi зуби, й знову скрип, i Хотинин лемент за дверима.
- Зрушилися, - мовив запалений задухою голос. - Пiдваж ще раз.
В кiмнатi смердiло прокислим пивом i потом, у вiкно слiпо билася
потривожена муха-дзизуха.
Лаврiн став так, щоб на нього не падало свiтло з вiкна, i голосно
мовив:
- Стiй на мiсцi!
Бiля дверей вуркнуло - вуркнув з несподiванки котрийсь iз нападникiв,
вiдтак упала глуха, сповнена смертельно© загрози тиша.
- Йдiть прiч. Iнакше - стрiлятиму, - гукнув Лаврiн i переступив крок
праворуч. Гаряче повiтря колихнулося бiля самих його грудей. Сокира
ввiгналася в стiну. Лаврiн уже призвича©вся до темряви i стрельнув у одну
з тiней, цiлився трохи вниз. Почувся скрик, стогiн i лайка, якесь
шамрання, якесь вовтузiння i знову скрик, схожий на вовче виття. Лаврiн
присiв у запiллi.
- Вдруге влучу в голову, - пообiцяв вiн. - Не промахнуся. Загупотiли
кроки, один з нападникiв кинувся у двiр. За ним, стогнучи, лаючись i
погрожуючи, потягся другий. Лаврiн пiшов одразу за ним, аби не дати
лиходiям приготуватися до вiдсiчi.
- Негайно ви©жджайте з двору, - не давав ©м опам'ятатися. - Iнакше
пострiляю.
Одна постать вже чорнiла на возi, друга, зi стогоном i хрипом,
дряпалася на вiз, то був червонолиций. Лаврiн влучив йому в ногу.
- Ти, собако, запам'ята ш нас... - погрожував вiн. - Повiшу за ноги.
Втоплю в багнi... Степане, де ти?
- ©дьте, ©дьте, - наказав Лаврiн. - Степан дожене вас за селом.
Огрiтi ремiнними вiжками, конi захропли, вiз заторохтiв, рушив з мiсця.
У воротях вiн зачепився - пролунав пронизливий зойк, очевидно, пораненому
черконуло ногу. Лаврiн побачив тiльки, як двi кiнськi голови майнули поза
високим тином. Затим випустив Степана й пiшов зачиняти ворота, якi лиходi©
прочинили заздалегiдь. До самого ранку побивалися Улита та Христя й
тремтiла, неначе в пропасницi, Хотина. Лаврiн заспокоював ©х усiх як мiг.
На свiтанку Хотина таки заснула, а Лаврiн почав збиратися в дорогу. Вiн i
так загаявся, та й не випадало йому залишатися далi в цьому мiсцi. Це
розумiв не тiльки вiн, а й Улита та Христя, хоч остання й сказала:
- Iдеш! А як же ми тепер?
- Наймiть на якийсь час козакiв. такi в мiстечку. Звичайно, вони
ледачкуватi, але для сторожi згодяться.
- Я сьогоднi ж заручу Хотину з Харитоном, - по-iншому вирiшила Улита.
"От для кого я вирятував Хотину", - скрушно i навiть з болем подумав
Лаврiн, але iншо© ради скласти не мiг. Вiн вивiв коня, крiпенько його
осiдлав, поправив ронди. Улита щедро спорядила його в дорогу: поклала двi
великi паляницi, два шматки сала, пiввiнка цибулi. Жiнки провели його за
ворота, благословили. Лаврiн оглянувся вже в полi: бiля ворiт чорнiли двi
постатi, схожi на двi чорнi галки. Одна з них махнула на прощання кiнцем
чорно© хустки.

* * *

У кiнцi мiсяця серпня, коли листя на чорнокленах прибрало кольору
темно© вишнi, а степ пожовтiв i задзвенiв сухими бур'янами i вже давно
одцвiвся татарський шабельник - важкi бубки задимiли бiлим пушком, козакам
Тавинсько© залоги прийшла замiна. Вони радо збиралися в дорогу - важка,
небезпечна й пiсна служба на степових чатах гiрша, нiж на водяних
караулах, не власною волею йдуть на не© козаки, й здебiльшого верта ться
©х менше, нiж прибува . А часом ляга трупом i вся залога - коли татари
пiдчаляться зненацька або нападуть у великiй силi. В маленькiй, схожiй на
зимiвник, залозi протриматися довго козакам рiдко коли вда ться. Щоправда,
й татари не часто б'ють на залоги, - вельми невигiдний то промисел, - у
залозi i вал, i частокiл, ще й добряча башта, за одного козака ляга
кiлька, а то й кiльканадцятеро татар. Заживку з них нiякого, в полон же
козаки не здаються. Частiше дозорцi гинули в степу, на курганах i бiля
фiгур, захопленi зненацька.
Цього разу з шiстдесяти восьми козакiв, що при©хали сюди, в степу
лишилося навiки сiмнадцять. Решта верталася на Сiч. Разом з ними
вiд'©жджав i Сироватка. Все нужденне майно прикопав над Волошкою, кугу
забив, човна затопив у березi. Забрав свого коня на залозi, свiтло-бурого
Савура, й вирушив у путь. Одначе дорога йому лягала не на Запорожжя. Од
козакiв, що при©хали на замiну, дiзнався, що Лаврiна на Сiчi нема , -
по©хав з партi ю, яка пiшла пiд Ладижин, i не вернувся. Козаки оповiли про
тяжкi утарчки пiд Ладижином, страшну налогу турчина, гибiль та полон його
захисникiв. Проте хтось пригадав, що чув од когось, а той ще од когось,
зда ться, од козака Кайдана, нiбито Лаврiн з того пекла вирвався. Але чого
не при©хав у Сiч, козак сказати не мiг. Мокiй весь вечiр просидiв у
самотинi в степу пiд валом форпосту, а тодi вирiшив податися в розшуки
Лаврiна. Й хоч як його розраювали запорожцi, не здався. Сироватка вже коли
щось вимiрковував, од того не одступався й замiрiв сво©х не мiняв.
Шлях йому випав довгий i важкий. Поминувши Дике Поле, ©хав
розруйнованим кра м, сплюндрованим турками й татарами, бiда чигала на
нього звiдусюди, й тiльки Мокi ва сторожкiсть, звичка ходити по краю
небезпеки, вмiння заховатися, а ще, може, нужденнiсть рятували його од
татарського аркана та розбiйницького ножа. Прошбишацьких ватаг по лiсах та
яругах на той час блукало не менше, нiж татарських. Сироватку вжахнув
поруйнований Ладижин, у щирий смуток вкинув вигляд спалених слобiд та сiл.
Бiлiли на згарищах димарi, чорнiли пожухлi сади, сивий попiл замiтав
подвiр'я, застеляв колись веселi вигони, дороги. Сироватцi здавалося, що й
на його душi осiвся той попi". Ще бiльша туга огортала козака вiд того, що
не мiг одшукати бодай найменшого Лаврiнового слiду. Жодно© чутки, жодно©
звiстки. Та й те ще: людей йому стрiчалося мало - ховалися по лiсах та
глинищах, вони здебiльшого самi розшукували сво©х братiв, сестер, батькiв
та дружин. Тiльки й дознав, що всiх, кого турки та татари тут запопали,
гнали на Стiну, а вже там розшеретовували: кого в Стамбул, кого в
Бахчисарай, кого на галери.
Сироватка добувся до Стiни - неподалiк од старовинного мiстечка Сороки,
що по той бiк Днiстра, звiдки турчин розпочинав сво© походи в укра©нськi
та ляськi землi. Сироватчин кiнь пiдбився, погубив пiдкови, розбив копита,
а сам Сироватка стомився тiлом i духом. Одяг його пошарпався й геть
розпалися чоботи. На лiвому трiснув задник i вiдпав закаблук, а на правому
- вся пiдошва, на нозi телiпався тiльки ошматок низько© халявки та того,
що колись було передком. Сiмнадцять лiт проносив чоботи козак, латка
лягала на латку, а поверх тих - ще латка з шевра, хрому, юхти, так що вже
цiлий табун товару слугував його ногам. Мокiй би й зараз сам полагодив
чоботи, але не мав чим - усе прикопав у ямi над Волошкою. хати далi було
нiкуди, Сироватка напитав у посадi бiля Стiни шевця i впросився до нього
на два тижнi. За ремонт чобiт (брався полагодити ©х сам), сякий-такий харч
та корм для Савура мав скосити нежар у долинцi, змолотити пiвтори копи
жита й допомагати по чоботарству. Мокiй сподiвався тим часом по©здити по
ближнiх селах та розпитати про Лаврiна. Якщо не погинув, десь же вiн ма
бути. Бо чого прибився в Ладижин, коли його туди не посилали? Кайдан
розповiдав, що Лаврiн увесь час кудись поривався.
Стiна i вся волость поплюндрованi менше, нiж сусiднi. Вони перебували
пiд владою Дорошенка, той тримався спiлки з турчином, i мiсто приступом не
брали. Правда, турчин трохи поруйнував його минулого лiта, коли плюндрував
Кам'янець; розгнiваний вiдважною обороною, наказав вимостити вулицi
Кам'янця iконами та хоругвами й про©хав по них конем до церкви. По тому
наказав брати приступом Стiну, яка ще ранiше здалася на його милiсть.
Хата шевця Омеляна Шкути, сумирного клишоногого чоловiчка в порваному
врейському лейбику, з довгими-предовгими рукавами та пiдiткнутими пiд
мотузяний пасок полами, стояла на самому кiнцi посаду - друга од краю, при
битiй дорозi. Сироватка просився до нього ще й тому, щоб бачити про©жджий
люд: од дороги ©© оступав тiльки низенький, трухлявий тинок. Видно було
з-за тину, видно було й через тин. Господарство в шевця - нужденне, як i
сам швець. Стара хата з перекошеними вiконницями, повiтка, плетений
лiсяний хлiв - увесь Шкутин статок. Пiд повiткою - вiз, коня забрали
татари. У хлiвi - телиця й двi курки. Телиця - надiя всi © родини. А
родина величенька: стара мати, жiнка, четверо дiтей, найстаршiй дiвчинцi -
дванадцять рокiв. Вони ховали рябу телицю за просяною соломою й вельми
потерпали, аби ©© не забрали татари. Щоправда, ©хнiй гетьман - ханiв
приятель - обiцяв усiм мирне й негибiльне життя, одначе вельми ненадiйною
була та обiцянка. Мiський уряд, до якого зверталися зi скаргами на татар
стiнчани та околишнi селяни, тримався ©хньо© сторони, проте нiчим не мiг
зарадити. Старости тiльки вдавали, що розшукують кривднbкiв. Не завжди
допомагали навiть турецькi охороннi ярлики. Отож швець та його жiнка (як i
всi iншi люди) покладалися на свiй сховок, а не на стоптане копитами
татарських коней право.
Мокiй допомагав шевцевi, а також навiдувався в Стiну, тинявся по
базару, розшукував тих, хто обороняв Ладижин i хто його оступав, найпаче -
запорожцiв. Але ©х у цьому кра© не стрiчалося. А тим часом приглядався до
мiських порядкiв, до ворожого вiйська - знадобиться, коли повернеться на
Сiч. Про©жджають татари. Гордовитi, поважнi - адже пiд копитами ©хнiх
коней чужа скорена земля. Чимось не схожi на татар - конi високi, й на
декому укра©нськi кожухи. Несамохiть стиска ться серце, щось напружу ться
в грудях. Проходять яничари - веселi, напiдпитку. Горланять пiсень,
обiймаються за плечi, наче укра©нськi парубки. Може, серед них й
укра©нцi... Себто нема . Це вже не серби, не болгари, не поляки, не
росiяни, не укра©нцi, не молдавани, а турки. Всi разом - турки. Хоч i не
зовсiм турки. Але ©м вселили в серце Туреччину. Людина з чужою
батькiвщиною в серцi - це вже не людина. Нехай якою вона не буде грiзною.
Так само, як i людина, котра пiдкорила собi iншу людину. То - потороча,
злодiй, вона гада , що залиша ться сама собою, а насправдi розчиня ться в
iнших, завойованих, обiкрадених нею, людях. Ще пильнiше приглядався
Сироватка до свого люду. Сам худий i нужденний, дивувався змiнам, якi
бачив у них. Неначе це були зовсiм iншi люди. Тi й не тi. Куди подiлися
горда постава, смiливий блиск очей, веселий смiх. Кудись iшли, щось
робили. Те ж саме, що й ранiше. Он з млина ©де дядько, на возi рiвненько,
гузир до гузиря, складенi мiшки, на мiшках маха рученятами дiвчинка,
позаду спира ться на ключицю молодиця. Везуть мливо. Всi вони... везуть
сво -чуже мливо. Все нiби так, як i колись, але й не так. Так, бо ж таки
не пiдданцi, а союзники. В грамотах написано: рiвнi, збратанi гетьманом та
султаном в одну сiм'ю. Мають рiвнi права, можуть займати високi уряди.
Полковник полковнику пише по-нашому листи i реляцi©, а вище - тiльки
по-турецьки. Не зрозумiють! Того, що написано, i тих, що написали. I до
татар треба писати по-турецьки. У школах тi самi дяки навчають тих самих
наук. Але мусять казати дiтям, що вони завдячують турецькому султановi.
Отож всi роблять те, що хочуть... тiльки на турецький кшталт. Лише
банкетують по-сво му. П'ють оковиту, п'ють меди, якi гiрчать, п'ють
ромелiйськi вина. Першу чарку - за славну Туреччину, а вже по тому можна
випити й за щось iнше, сво . I навiть упитися. А чого ж, це добре, коли
якийсь козак уп' ться. Може щось виляпати. Тих, якi п'ють, не страшно.
Страшно тих, якi сидять по кутках i думають сво . Ти ©м кiлок на головi
теши, а вони думають. Можуть до чогось додуматися. Хоча б до сорому, до
того, ким були i ким стали. Пригадують дiдiвську славу, дiдiвську
гордiсть, пригадають, чи© вони дiти i внуки. Стережiться тих, якi думають!
I стережуться. Переодягненi вивiдники так i шастають по мiсту. Отака вона
- Стiна. Це вже не Стiна, а дiрка в Стiнi. Дiрка в серцi люду
християнського, укра©нського, через яку пливуть чужi накази, чужi вiстi,
чужi звича©, чужi вiйська. Хотiв Дорошенко скористатися мiжусобицями трьох
держав, скупити всi землi, хотiв вигородити людовi обору, .а вигородив
тюрму. I тепер кара ться, бушу у власних покоях, а за покоями - зась. А
був же валечний муж, ще й онук давнього гетьмана, Михайла Дорошенка. Той
теж шукав викруту i дружби, але вже з iншим паном - польським королем. I
допинався з шляхтичами рiвних прав, i таки доп'яв, але тiльки собi, а
посполитi як орали панам землю до нього, так само орали ©© й при ньому.
Петро Дорофiйович не зважив на лихий досвiд дiда. I он у що перекинулася
його спiлка з невiрними - подану знизу вгору руку приймають, але того, хто
©© простер, поруч iз собою не садовлять. Бо поганин, то таки поганин. Вiн
мiрку , що сто©ть вище за всiх iнших людей. Навiть татари з улусiв
вважають себе благороднiшими од гяурiв-християн. А може, шепоче собi
Сироватка, бiда бiду якось перебуде.
Цього року осiнь забарилася, лiтн тепло трималося довго, а потiм пiшов
дощ, i в один день свiт перемiнився, стало холодно, сади, лiси осмутнiли,
i осмутнiла вся земля, а з нею i людська душа.
За пiвтора тижня Сироватка не тiльки викосив долину, зцяпав на точку,
просто неба, жито, а й виплiв новий тинок, переставив ворота та насукав
Шкутi дратви до кiнця року. А тодi сiв за сво© чоботи.
Вiн устиг полагодити тiльки правий, бо зi Стiни прийшло дво понурих
городових козакiв з одноруким сердитим хорунжим i повели його з собою.
Вони не казали, за вiщо зацуркували Мокiя ("Там довiда шся, - похмуро
кинув хорунжий, поправляючи правицею перев'язь до шаблi), а вiн не
поривався iз розпитами - для чого наперед знати те, чого, може, краще не
знати зовсiм. Вирiшив за лiпше поцiкавитися, як хорунжий дiста з надiлкiв
однi ю рукою шаблю, але той так бликнув на Мокiя водянисто-синiми очима,
що йому зацiпило. У фортецi козаки запитали хорунжого, куди подiти цього
миршавого цапа, вкинути до гурту чи одвести в графськi поко©, i хорунжий
наказав замкнути Сироватку в Графськiй вежi.
Графською козаки назвали вежу, мабуть, через те, що перед цим там
тримали якогось графа, насправдi ж це була звичайна порохова вежа з
високими глухими стiнами о шести гранях, важкими залiзними дверима й
кам'яною пiдлогою. На пiдлозi, ближче до захiдного кута, стояло велике
дерев'яне лiжко та ослiнець, либонь, попереднiй в'язень був значним
вельможею, бо на дошках лежали сiнник, ряднина й навiть полотняне
простирадло. Справжня шляхетська постiль. Сироватка повалився на не© й
проспав до пiзнього ранку наступного дня. Вранцi у вежу прийшли хорунжий
та дво козакiв, уже iншi, не тi, що вели Мокiя од шевця, а з ними високий
одноокий татарин у бобровiй шапцi та купецькому, отороченому лисицею
каптанi.
Хорунжий запитав Сироватку, чий вiн вивiдник та ким надiсланий, порадив
казати щиру правду та показав товстого, вже добряче обхвицьканого
ремiнного канчука. Сироватка сидiв на лiжку, чухав нога об ногу i в такому
щирому подивi клiпав на хорунжого рiденькими повiками, що, здавалося, у те
клiпання, а заодно i в його повiсть повiрив би й камiнний iдол. Проте, на
сво лихо. Сироватка двiчi сказав не водне, кого шука : один раз -
сестринця, вдруге - сина. Окрiм того, тi побачили, що в доносi дано про
нього неправильний вивiд - Сироватку мали за значну птицю. Тепер же
небораку поклали на долiвку, хорунжий сiв на голову, один козак на ноги, а
другий почав випитувати з нього правду канчуком. Козак бив i за кожним
разом хекав, неначе рубав дрова, i спльовував через раз убiк. Сироватка
божився, що нi з чим не та©ться, й божiння його було щире Вiн прикликав у
свiдки стiльки святих - либонь, у баштi стояло ©х стовписько, й, може,
через те хорунжий попустив йому голову, а козак стьобав не боляче, тiльки
голосно хекав. Прецiнь басурманин християнським святим вiри не йняв,
забрав у козака нагайку i чотири рази вчистив Сироватку по худiй спинi
так, аж той несамовито зайойкав i спом'янув бога басурманського, одначе
вже так, що тому, мабуть, i в носi закрутило. За п'ятим разом татарин,
котрий бив, стиснувши рiдкi й великi, як у лошака, зуби, промахнувся (у
вежi стояла пiвтемрява) й вшкварив по руках козака, що тримав Сироватку за
ноги, той заверещав i випустив Мокiя. Козак хотiв за©хати татариновi в
зуби, й той кинув нагая i вибiг з вежi. За ним пiшли хорунжий i обидва
козаки. А Мокiй, постогнуючи, вилiз на лiжко й вмостився там. Спину йому
пекло вогнем, вiн обережно перекинувся на правий бiк, притулився до стiни
й чипiв.
Так лежав три днi. Злазив до цебра з водою бiля дверей та раз на день,
вранцi, до щербатого корця з ячмiнною затiркою, ©© приносив зодягнений у
замицьканий, що аж вилискував, кунтуш потютькуватий козак, з глибоким, що
робив з одного пiдборiддя дво , шрамом, i ставив бiля порога. Либонь, вiн
правив обов'язки тюремника. Сидячи навпочiпки з того боку дверей, чекав,
коли Сироватка по©сть, раз по раз заглядав у щiлину. Перша, що зринула в
Сироватчинiй головi, думка була: повалити тюремника, вдарити його корцем
або дерев'яним вiдром по головi й тiкати. Проте поки що не важився на
таке: хтозна, що там далi, в дворi. То бiльше, порохова вежа - не крайня,
скочиш, а там гурт сторожi. Шукати ж шляхiв до втечi треба було конче. В
цьому впевнився другого дня, пiсля того, як його одвiдав хорунжий, вже
сам, без лихого почту. Вiн сiв на ослiнчик i сказав, що не ма проти
Сироватки нiякого зла й взагалi той йому без дiла, одначе татари його не
випустять. Вони вважають, що Сироватка - запорозький старшина, кожен
запорожець для них - пекельний ворог, та ще потай пробрався до ©хнього
стану. Ким же може Сироватка бути, як не вивiдником! Нинi старшого
татарина покликали в Бершадь, вiн вернеться за кiлька днiв i вчинить новi
спитки. Отож, якщо запорожець хоче уникнути катiвських мук, нехай
зiзна ться у всьому йому, хорунжому. Мокiй знову одказав, що зiзнаватися
йому нема в чому, й попросив хорунжого, аби той його вiдпустив. Хорунжий
сказав, що того не може: у нього тут жiнка й дiти, всi вони в одвiтi за
Сироватку перед татарином. Вiн виявився зовсiм не злим i не лютим, просто
в нього ще з лiта болiли зуби й мусив ревно справляти службу. Мокi вi
вдалося погомонiти з ним ладком, розпитати про недавню чорну турецьку
налогу i особливо про полон, який гнали татари та турки. Хорунжий сказав,
що стовписько тут стояло страшенне, одначе всiх запорожцiв тримали окремо,
в пiдземеллi замку, i вiн ©х усiх бачив.
- А не було помiж ними такого... з високим чолом, з чубом хвилястим,
гордовитого вигляду, - отерпаючи душею, запитав Мокiй.
- Всi вони гордi, поки не накинуть ©м на шию аркана, - розважливо
одказав хорунжий.
Сироватка перерахував усi Лаврiновi прикмети, але не бачив такого
козака хорунжий.
- А може, вiн переодягнувся в чуже, може, не зiзнався, що запорожець i
його завдали в iншу валку? - з надi ю подивився в сiре, горбоносе обличчя
хорунжого Сироватка.
- Може, - погодився той, але одразу й заперечив: - Тiльки навряд.
Пересiвали ©х на десять сит... Вивiдцiв пiдсилали.
Далi вiн розказав, що Сироватку виказав швець, бо вельми потерпав за
телицю, боявся, що ©© заберуть. Шевцевi пообiцяли не чiпати телицю й
оддали Сироватчиного коня - татари по зубах полiчили йому роки.
Сироватка подумав, що вчинив дурницю: розказав шевцевi, хто вiн i
звiдки ©де. А той ще й побiльшив його в чинi. Швець здавався йому вельми
сумирним чоловiком, засмиканим нуждою та наляканим турками й татарами. Й
дiти його зайшли з Сироваткою в приязнь, надто старший хлопчик-бiлявець,
який допомагав сукати дратву, знайшов пiдошву на правий чобiт i нащепав з
березово© цурки цвяхiв. Ще Сироватка подумав, що iнодi нужда, прилякана
лихом, обiйма ться з пiдлотою й разом важаться на злi вчинки.
- Це ж i ти, добродiю, басурманам служиш, - спробував закинути гака.
- Пани нашi служать, то й ми, - хорунжий одводив очi.
- Пани полiзуть в ополонку...
- I ми, - погодився хорунжий. - А куди подiнешся! Увесь рiд тут. Дiтей
- як маку.
- Нащо ж наплодив стiльки? Ще ж молодий.
- А хiба я знаю? Кров у мене така.
"Яка там у тобi кров", - подумав Мокiй, але вголос не сказав.
Хорунжий був справдi сумирний i, може, навiть добрий чоловiк, во нну
службу сцравляв, бо за не© платили грошi. Звикся з неволею, шляхiв на волю
не бачив i не шукав.
- Ми християни, - шукав приступу Сироватка.
- Всi кругом християни.
- Не всi. Кому ти служиш?
- Полковнику Прудирусу.
- А полковник?
- Гетьману.
- А гетьман?
- Ну, гетьман...
- Султану. - Запорозький вольний дух на мить пiднiс Сироватку, й вiн не
мiг стриматися. - А мав би рiднiй землi. Вона нам мати. Слугувати чужiй
матерi - останн дiло.
- Ми люди маленькi, - не знати до чого приплiв хорунжий.
- Правильно. Тi, хто найвище, й служать найревнiше та найпiдлiше. Бо
мають за це ласий шмат.
- Ти таки, мабуть, справдi запорожець? - сказав хорунжий.
- Який я, к лихiй годинi, запорожець! Хiба вам повилазило? - схаменувся
Сироватка. - Сестринця шукаю.
- Такi, як ти, жилавi. Очi в тебе лагiднi, але лукавi. Одначе викруту
тобi нема , - сказав розсудливо, мовби йшлося про когось третього, а не
про Сироватку. - Наче й не схожий ти на значного козака. Проте хто його
зна . Хiба у вас не бува такого: нужда в кабарзi та кармазинi пиша ться,
а достаток свiтить голим тiлом. Може, ти сам кошовий чи який значковий...
Хорунжий пострахом Сироватцi душу не ламав, одначе на прощання сказав,
що чека його важка квестiя. А вирватися звiдси, мовив уже од дверей,
подзвонюючи кулаком дино© руки по важких металевих штабах, не вдавалося з
простого люду нiкому. Кажуть, утiк лише один, лiт п'ять тому, але був вiн
характерник, бо щез, мов здимiв, не лишилося пiсля нього нi пролому, нi
пiдкопу, нi жодно© мiтки.
Сироватцi здалося, хорунжий йому на щось натяка . А може, той кепкував.
Либонь, на те не схоже. Мокi вi його слова застряли в головi. Одначе
вирватися звiдси справдi можна було, тiльки перекинувшись у птаха. Та й то
не в гайстра чи журавля, а в синицю чи горобця. Дверi в баштi такi, що ©х
не проломити й металевим тараном, долiвка - камiнна, та й, мабуть, стiни
сягають у землю на сажень, вгорi дво вузьких, довгих вiконечок, у якi не
пролiзе й кiт. Обо - аж пiд стелею, одне з пiвнiчного, друге зi схiдного
боку. Вранцi, тiльки-но сходило сонце, воно заглядало в схiдне
вiконечко-прорiз, освiтлювало шматок стелi й крайок стiни, а тодi щезало
на всенький день,свiтило iншим, у веселi, не в'язничнi вiкна. Башту ж до
вечора окутував брудно-сiрий морок. Вiн розвiювався ще на мент, коли сонце
торкалося вечiрнього пруга, тодi воно заглядало в прорiз у стiнi з
пiвнiчного боку й знову лизало променями дошки стелi. Здавалося, воно
заглядало для того, щоб привiтати в'язня й попрощатися з ним, нагадати про
свiт, просторi луки, зеленi лiси - поятрити душу волею, по якiй
мандрувала. Може, то навмисне хтось наказав прорiзати вiконця саме в тих
стiнах?
Так чи так, але сонце заглядало до Сироватки двiчi на день, вiталося й
прощалося, освiтлювало тiльки горiшню частину стiн та стелю. Вона була
вистелена важкими дошками, котрi з роками позсихалися й потрiскалися,
чорнiли затьоками й бiлiли грибковими плямами. Найбiльше затьокiв i плям -
з пiвнiчно© сторони, серед них немало свiжих - недавно йшли дощi. Коли б
дiстатися до стелi... - думав Сироватка. Але до не© - три чи чотири сажнi.
Нi, той в'язень, що втiк, мабуть, справдi був характерником. Намалював
коня або птаха та й ви©хав чи вилетiв на ньому крiзь стiну, як козак
Мамай. Або ж продав душу нечистому, й той вицупив його за чуприну в одну з
отих двох дiрок.
Сироватка на характерництвi не знався й нечистому душi не продавав.
Проте очей од стелi не одводив, вона манила його й вабила; дивився на не©,
i йому ткалися думки про волю. Мокiй нiколи не хоронив надi©, нехай би
вона була маленька, як макове зерно. Звичайно, розумiв i те - становище
його злецьке. Краще, якби справдi мав якусь провину. Найважче заперечити