Мушкетик Ю.. Яса

Хмельниченко, кона десь у турецькiй темницi. Либонь, султан трима його,
аби ще раз випустити в слушний час, тодi вiн погойда над Хмельниченковою
головою славетною корогвою його батька - може, й прибiжить хтось
заслiплений на те ма во! Але для Укра©ни досить i цих чотирьох. Всi овулом
гублять те, що здобув батько Хмiль. Вп'ялися зубами, немов пси в паляницю,
кожен прагне захопити чимбiльше, кожного змага жадоба влади i жадоба
багатства. Самойлович, Дорошенко, а донедавна Тетеря, Суховi нко - добра
не було i нема од жодного. Якби могли, сонце роздерли б i розтягли по
шматку всяк у свою кишеню, всяк у свою скриню. Кожного пiдпира чиясь
рука. Чи©х тiльки пiдкiв не вкарбувалося в укра©нський чорнозем. Кують тi
пiдкови i в Стамбулi, i в Варшавi, i в Бахчисара©. А мусили б же нерозумнi
гетьмани дiйти мiж собою яко©сь згоди. Обрати з-помiж себе одного. За
давньою козацькою регулою. Щоб мiг обiпертися на обидва днiпровi береги.
Посеред усього цього кривавого розору, неначе острiвець посеред спiнено©
рiки, сто©ть Запорозька Сiч, але не просто сто©ть, довкола не© чи не в
першу чергу закручуються грiзнi смерчi, вона перейма ться звитягою i
борiннями тих, хто обiця народу волю i Укра©нi злуку. А на нiй, у ©©
серцi, - вiн, божою волею кошовий Вiйська Запорозького. Колись
невгамовний, рвiйний, нестримний, а нинi оступлений важкими думами,
сумнiвами, з темною осмутою в душi. Прожив бурхливе, сповнене пристрастей
життя, десятки разiв руйнувалися в порох його надi©, впадав у вiдчай, в
чорну меланхолiю i знову пiдносився душею i ставав на герць з долею i
ворогами. То вже сутнiсть його вдачi - пориватися кудись, до ледве видимо©
таловини на обрi©, прорубуватись через нетрища. I хоч з роками в його душi
свiтло© барви ставало все менше й менше, а темно© бiльше й бiльше, не
складав рук. I нинi клопотався тим же: як припинити братовбивчу вiйну, як
привести до спiлки гетьманiв?
Вже стiльки разiв Сiрко домагався, аби скликати в долинi Росави раду,
яка б i порiшила, кому володiти булавою. На тi Сiрковi поклики не
вiдгукнувся жоден гетьман. Наймогутнiший, Самойлович, запiкся помстою.
Залив золотом вуха, заткав парчею очi, не чу й не бачить, що погибель iде
всьому кра вi. Що турок i татарин сьогоднi мiцнi та бойнi стодужо. Що
замiрились на весь свiт. Два роки тому Магомет з великою вигодою закiнчив
вiйну з Венецi ю. Два роки тому погромив Польшу. По дорозi, вистеленiй
iконами, в'©хав у Кам'янець-Подiльський, приступив до Львова, який,
правда, зумiв вiдкупитися вiсiмдесятьма тисячами фимок, а вся Польща
щороку сплачу султановi по двадцять двi тисячi золотих. Свого афекту
турки там не погамували. Найласiший для них край - Укра©на. Вони пiдуть
уже цього лiта. Водою i сушею. Отож ©х треба перестрiти на водi й на сушi.
На Днiпрi та на старих шляхах: Муравському, Чорному, Кучманському. Хто ж
заступить тi шляхи? Гiрко, ой гiрко думати, але куди подiнешся од тих дум.
що колись смiливий i духом сильний муж Дорошенко ввiйшов у спiлку з
сатанином турчином. Що перед його заплющеними очима татари виловлюють i
засилають у вiчну басурманську неволю православний люд. Християнською
кров'ю, немов живою монетою, купля собi Дорошенко у басурманського цiсаря
милiсть.
Кошовий помiтив, що мислить словами листа, якого кiлька днiв тому
послав у Чигирин.
Правда, не вельми зважають на тi листи гетьмани. Солодощi влади
забивають ©м солоний пах кровi, котра димить перед очима. Думки про
багатство потьмарюють розум. Це ж нинi так просто: написав цидулу
вiнценосному можновладцю - й ма ш за пазухою одразу кiлька хуторiв, а то й
сiл. Так повелося од Виговського, перейшло на Брюховецького, на Юрася
Хмельницького, на Многогрiшного й ще на багатьох не менше грiшних перед
богом i власним народом. Через те й повстав проти них Сiрко, проти хоромiв
i кармазинiв, проти можновладства й зажерливостi, яким нема кiнця-краю.
Гетьманам у клопiт тiльки золотi дукати та власнi високi уряди. А хто
стане в оборону краю, те ©м байдуже. Сiч сьогоднi злиденна й убога.
Той-таки Самойлович розставив по всiх дорогах варту, й вона не да
хлiбного та порохового перепускiв. Хоче, щоб запорожцi прийшли до нього з
поклоном. Сiч - то поважна сила. Нею сподiва ться здолати сво©х
супротивникiв. А iншi гетьмани теж шлють на Запорожжя посольства. Кожен
хоче якимось робом привернути сiчовикiв на свою руку.
Честолюбство гетьманiв - незборна завада до злуки. Кошовий подумав, що
колись вiн i сам плекав честолюбивi замiри, одначе той трунок мав iнший
смак i iншу мiцнiсть. Зараз уже не може й вiдгадати, що вело тодi: буйний
хмiль молодостi чи слiпа й невтримна во нна звитяга, котра була прихильна
йому? Бажання покласти кiнець руйнацi© вiтчизни, стулити ©© якось докупи i
захистити од супостатiв! Булава кошового - та чара, якою спив трунку до
знемоги. Мала ту особливiсть - давала пити не зверху, а з дна. Й вiдчути
тягар одвiту за всiх, марницю та нетривкiсть найповажнiших повелiнь на
землi. Пощо йому отi похиленi голови на радi! Поневаж один прикрий погляд
може стримiти в серцi, як стрiла. Влада - це нiж, який весь час доводиться
нести вiстрям до серця. Вона забира сон i вклада в голову думки, вiд
яких скипа ться мозок. Вельми нелегко одвiяти iстину вiд неiстини, правду
вiд олжi. Вiн же не ма права помилятися. Бо коли бог покличе до себе,
спита за все. Це вже буде, мабуть, небавом... А може, той честолюбний
вогонь притрусив порох лiт? То дина пристрасть, яка не згаса , а
розгоря ться з роками й заступа чад кохання, вогонь звитяги, просте щастя
мудростi в пiзнаннi. Тодi, принаймнi у власних помислах, людина
пiднiма ться над коханцями, над звитяжцями, над мудрецями. Ста
пiдступною, хитрою, боягузливою i жорстокою. Вона не вiрить нiкому, бо
сама набира сили на кровi iнших. Таким людям почина здаватися, що просто
так i жити нiчого. Вiчна облуда дужого, вiтрило i кiтва корабля людського
життя. Поки людина молода - вiтрило, з роками - кiтва.
"Яка сила штовха того хлопця? - зненацька, несподiвано навiть для
себе, перестрибнув думкою. - Що привело сюди Симеона?"
Та, власне, це вже зараз нiчого не важило. Мало вагу тiльки те, що
Симеон принiс з собою: для нього, Сiрка, для всього коша. Для Укра©ни.
Вiн, кошовий Запорозько© Сiчi, подав царевичу руку помочi, схилив голову
пiд ма во його благенько© непевно© короговки. Й цим навертав на себе сто
лих. На що сподiвався? Чого допинав? Привести прибiглеця Симеона до корони
й знайти в тому вигоду собi? Марниця. Хотiв вiдплатити за наругу, вкинути
власних недругiв у переляк, у гнiв, боротися, скiльки стане сили, i
погинути, спричинивши неприятелям якомога бiльше зла?
Гiрко зiзнаватися, але така злорадна краплина в тому замiрi була. Вiн
збагнув це не тодi, а тепер, вичитуючи листи, в яких за погрозою
вiдчувалася перестрашенiсть.
Одначе то лише краплина. Задля не© мав право важити тiльки власним
життям, але не вигодами всього товариства, яке гетьманськi посли
намагаються зневiрити й посварити зi сво©м кошовим.
Отаман помiтив, що вже змага ться з днем, неначе з диким звiром, якого
гучки ще не пiдняли з лiгва. Пружним рухом вiдкинув лiжника й почав
одягатися. В хатцi було холодно, з рота кошовому йшла пара.
Лаврiн уже не стогнав, а спав солодко, по-дитячому пахкаючи великими
губами, присипаними темно-русим вусом. Грубий подiльський рябчак сповз з
нього на до-лiвку, джура пiдтискував босi ноги, намагався сховати ©х, але
не було куди. Сiрко ще раз поглянув на Лаврiна, i раптом його серце
заплеснула хвиля жалю та нiжностi. "Що вiн знав у життi? - подумаз. - I що
його чека ? Гарячий кiнь, степ, вiдвага?.. Це поки молодий..." Кошовий
пiдняв рябчака, тихенько вкрив Лаврiна. Хутко вийшов.
У сiнях на кленовiм стовпцевi стояло дерев'яне вiдро з водою i великий
мiдний питун, але Сiрко не захотiв умиватися бiля хати, пiшов до рiчки.
Нiч ще тiльки вiдступала, а ранок наступав - тугий i пружний, уже вмитий.
Помiж низових куренiв, якi стояли не рядочком, як .верхнi - тi творять
вузькi рiвнi вулицi, - а врозкид, ще й пообростали за роки прикомiрками,
прибудовами, через хвiртку в палiсадi вийшов на берег Скарбно©. Ранки на
Сiчi забарнi, вони довго виплуганюються з очеретiв, блукають у туманi по
затоках та прогноях, не швидко розганяють iмлу, але цей, що наставав нинi,
линув, неначе на дужих крилах. Смiливо викочувалось iз сiрих верболозiв
велике, червоне сонце, над водою, що вже перемiнила темнi зимовi барви на
теплiшi, м'якшi - веснянi, пiднiмалася легенька пара. Власне, тiльки
кольорами й рiзнилася весна од зими, що минула. Зима була сирiтська, з
дощами та сльотами, - скотину не загонили в теплi стiйла, - переступила у
весну, нiхто й не помiтив, коли це сталося. На весняного Миколу прилетiв
перший бузько i принiс iз собою весну. Кошовий приглянувся i побачив на
верболозинi довгi нiжнi сережки. Ще вчора ©х не було. Гостро пахтiв кущ
бузку. Звiдки вiн тут узявся, хто його посадив? Посадив хтось з козакiв i
не признався. Бруньки ще тiльки набубнявiли, але запаморочливо-гiркий,
клейкий запах аж дурманив голову. I Сiрко подумав: скiльки то принад несе
весна! Неймовiрно гарна вже сама по собi оця пора - березень перехиля ться
в квiтень. Тiльки треба вмiти побачити те. Колись вiн того не бачив. А
зараз вловлю кожен порух весни. Пахне очерет, пахне верба, i вода також
пахне. Сiчовi рiчки понабухали, одначе не вийшли з берегiв, як завжди.
Коли тануть снiги i рiчки виходять з берегiв, вони затоплюють плавнi, й
тодi тiльки острiвцi, а то й верхiвки дерев виглядають з сиво© каламутi.
Тодi озеро Свиняче Море ста справдi морем, а Пiдпiльна - найбiльшою
днiпровою протокою, й пiдпира увесь правий берег, все Козацьке Поле. А
нинi повенi майже не було, вода вже вiдступала, залишивши на пiску
маленький змiюнець напливу. Свiтанок iшов з плавнiв. З очеретiв, з
верболозiв пливли сивi пасма туманiв, просвiтленi сонцем, вони, здавалося,
димiли, одне чимале пасмо зачепилося за вежу - й нi руш, неначе там його
прип'яли вiжками. Синьо, прозоро... вогко, сонно у плавнях, сонно i на
душi. Десь прокрякав ворон, його було не видно за туманом, що обснував кущ
верболозу по то.ч бiк рiчки.
Щось тануло в душi, вона одiрвалася од чогось, як чайка од купини, -
перелетiла на iншу купину, й кошовий зiтхнув. Колись вiн не лiчив весен, а
тепер щось само лiчило за нього, й душа поспiшала вхопити якомога бiльше
весняно© синяви, а та просинь змивала струп'я з давнiх ран i хилила до
думок про дивно влаштований свiт, його та мницi. Поставити б десь на
березi рiчки курiнь, завести пасiку... Сiрко зiтхнув ще раз. Але вже
iнакше, бадьорiше - вiдганяючи примарнi думки. А сережки падали на гладiнь
рiчки - верби стояли у водi, i лози, i старi вiльхи по той бiк Чортомлика
- пливли за течi ю, i бiля них сплескувала риба. Посеред плеса бiлiла
пухка хмарина, весняний вир розкручував ©© то в один, то в iнший бiк. Вода
була ще каламутна, та©ла щось у сво©й глибинi. Вона завжди щось та©ть у
сво©й вiчнiй глибинi.
На березi не було нiкого, тiльки на Глухiй косi ширмувало дво козакiв.
Обо молодi, на голих до пояса тiлах зблискували краплi - тiльки що
вмилися, а може, й покупалися, грiлися вiйськовими вправами. Один наступав
з палицею, немов iз шаблею, другий боронився палицею, немов рушницею,
вiдступав до води. В запалi вони не бачили кошового. Вiн одiйшов за
обсипаний довгими золотими сережками кущ верболозу. Вода була студена,
студеним було й повiтря - на оголених до лiктiв руках отамана повиступали
сироти. А сонце провiщало тепло, й по-весняному тiнькала синиця на гострiй
палi валу. Кошовий вiдчув дивне бажання присiсти пiд палiсадом, пiдставити
ласкавим променям обличчя, подрiмати. Бо й чого поспiшати, не ворог
приступа . Бог - свiй, може й зачекати. Майнула оскарга на бога, по тому
вiйнув легенький вiтрець страху, перехрестився, вiдступився думкою вiд тих
сфер.
"Старiсть", - подумав ще раз. Але подумав iнакше, нiж тодi, коли
тiльки-но пробудився. Вiн таки ще почував силу. Вона грала в м'язах, бо
завжди щось м'яв, ламав у руках, йому хотiлося ламати, хотiлося крутостi,
змаги, а це свiдчило, що старiсть ще не настала. Вiн не любив нiчого
усталеного, улагодженого, його душа прагла руху, бою, лету. Любив змагу,
проте вiдверту, без пiдступiв, йшов ©й назустрiч, наперед спиваючи серцем
i м'язами ©© шаленство. Вночi йому снилися конi й чомусь часто снилася
погоня, од яко© втiкав, яка кудись заманювала, з якою потiм рубався в
лютому герцi.
Зараз вiн вдихав туге повiтря, вдихав плавнi з ©х весняним клекотом
води, з туманом, першими порухами зела, вдихав життя. Весна його хвилювала
завжди, надто весна в плавнях, вiн чомусь подумав, що зiп' ©© всю. Це не
були сутяжнiсть i скареднiсть старостi (либонь, саме тому й почувався
гарно), вiн не збирався тягнути з життя насолоду чи ощаджувати й спивати
по краплi, просто це був свiтлий порух серця. Такi порухи нинi навiдували
його не часто. Сiрко подумав, що недавня раптова кволiсть - звичайна
весняна млявiсть, пiдкорення веснi, ©© ще приспанiй, не розбурханiй силi.
А може, й зовсiм iнше, може, йому хотiлося ухилитися вiд осоружного дня.
Вiдав - не ухилиться. Мислено збирав себе на силi й споко©. Пересiвав
думкою слова, якi почу сьогоднi, намагався наперед стру©ти ©х гiркоту,
аби потiм у розмовi не обпалити душу, й почував, що не може перемогти
себе. Що кривди, неправди проступають, як кров крiзь перев'язь на ранi.
Мабуть, подумав, треба пiти до церкви та дослухати утреню. Зм'якшити серце
молитвою, порадитись з богом. Хоч увечерi поклав - до утренi не йти, не
прихиляти себе до сумирностi: до того ж не хотiв дочасу зустрiтися з
послами. Тому й сказав паламаревi, аби не будив.
Вертався не в крайню хвiртку, а в сусiдню - всiх ©х прорубано до води
вiсiм - ступив у не© в ту мить, коли з крайньо© iз рушником у руках вийшов
Лаврiн Перехрест. Трохи присоромлений тим, що проспав кошового, джура
шукав його. Проте шукав не шпарко. Лiниво потягувався, розглядався, його
високе, присипане гривою хвилястого чуба чоло яснiло споко м, по губах
проковзувала умiшка. Вiн пив весну на повнi груди, для нього вона вже була
теплою, - груди йому грiла надiя - близька й далека. Кошовий хотiв
погукати Лаврiна, та в останню мить передумав. Дивився на запозiханого
джуру, посмiхався. Хотiв вiдгадати: повернеться Лаврiн досипляти чи
побiжить по березi шукати його.
Лаврiн не повертався до куреня i не пiшов берегом. Стояв, приклавши
долоню до чола, дивився на червоне сонце. Воно мовби заворожило козака.
Кошовий подумав, що Перехрест стоятиме отако довго. Чудний трохи його
джура. Адже ж рiс на бiдi та водi, все дитинство перетолочене, обвiшане
старцiвськими торбами. Матерi майже не пам'ятав, батька - теж, он i дядько
Мокiй Сироватка вдачi зовсiм iншо©: де пролетить вiтром, а де проповзе на
черевi, де одгризеться, а де одлеститься. Привiз його Сироватка десь iз
польсько© сторони з ляським католицьким хрестиком на ши© (через те й
Перехрест, про всяк випадок хрестили щ раз у православну вiру), лазило в
густому диму попiд лавами в шинках, мiшало в казанах чорну ядучу смолу,
чуло солоне слово, бачило калiцтва та рани i вийшло з того, як ковил iз
роси. А може, воно вслухалося в iнше: в тихий рокiт бандур, чистий
церковний спiв, вдивлялося в зеленi плавнi та ма во бойових корогов? Хто
зна. Тiльки ж вабило Лаврiна все красиве та гарне: сумовитi вечоровi спiви
бiля багаття, баскi конi, пальованi ясними фарбами картини в церквi та на
дверях куренiв. Вiн i сам ясний лицем i щедрий помислами. Сорочка на
Лаврiновi завжди чиста, в комiрi голуба стрiчка, а темно-руса чуприна -
розчесана, кунтуш - охайний. I при тому не скупердяй, не труситься нi над
шелягом, нi над алтином. Найбiльше кошовому подобався отой його порух
головою - ледь вловний, нiби аж погордливий, од якого темно-русий чуб
спадав на лiвий бiк, прикривав чоло. Вiн i справдi гордовитий, капосний
хлопець. Почни йому вичитувати, i нехай хоч на чисницю вловить неправди,
стрiпне чубом, встромиться поглядом у вiкно - й не руш.
- Ти хоч чу ш? - з серцем обiзветься кошовий.
Мовчить.
- Чу ш, питаю?
- Та чую.
Й по тому.
Очi в Лаврiна непоступливi i погляд твердий. Все заховано всерединi,
взято на мiцнi защiпки. Щоправда, не тiльки Лаврiн такий I де вони
набираються свавiльностi, - мiркував отаман Наче ж три ма ©х на
наструнених вiжках, а от же!..
А на дiдька вони такi треба, коли б тiльки гнулися перед отаманами, -
враз звiльнився думкою. - Гнутимуться перед отаманами, гнутимуться й перед
панами.
Нiхто не виказав кошовому бiльше непослуху, як Лаврiн. Нiхто не сказав
стiльки слiв наперекiр, як джура. А от подумав, що мають незабаром
попрощатися, й прихмарився. Бо ж почував, що одтавав бiля нього душею,
перед його чистотою одступався увесь осоружний i маркiтний свiт. Втiшався
ним, як рiдним сином, не кривдив нiколи, хоч, прости господи, iнодi й
кортiло потягти батожильном по спинi. Службу свою Лаврiн справляв нi
добре, нi кепсько, не приховував нехiтi до не©. То правда, служба ця не
вельми в пошанi у козакiв, i Лаврiн потай гордував нею. Хоч, може,
котрийсь iнший бiля отамана й шапки не клав би на голову. Ма справний
риштунок, мiсце за сирном, слуха поважних старшинських розмов,
супроводжу отамана у ви©зди.
Лаврiн же давно проситься в степову сторожу. А отамановi шкода його
вiдпускати. Ще й через те, що якийсь вiн нiби незахищений. Дарма що
гордовитий, дарма що смiливий. Лаврiн - немов розумна доросла дитина з
нiжною i допитливою душею. Та допитливiсть росла разом з його лiтами.
Бувало, виберуться десь на рiчковi розливи або обсядуться в хатi, а вiн
все - чого та чого? Не зглянуться, коли й нiч мине. Не вельми говiркий,
отаман розбалакувався з джурою. Гарнi кошовому тi вечори, в них пересiяв i
власне життя, бачив, де про©хав уповнi, а де протарабанив порожняком.
Тепер Лаврiн немов забира ©х з собою. Добре це? Погано? Хто зна. Просто
кошовому сумно. Але тримати джуру силою не збирався. То бiльше останнiм
часом з Лаврiном ко©лося дивне. Душа його кудись летiла, чогось прагла, а
куди й чого - розгадати не мiг. Лаврiн же не казав нiчого. Може, то гра
хмiль молодостi? Тодi нехай ©де в степи, там той хмiль або перегра в
мiцне пиво, або викисне у водичку. Нехай набереться там злостi, бо, як
бачиться кошовому, ©© в хлопця замало. Обiйде його за сирном кашовар,
забуде осавул дати в походi тараню - Лаврiн тiльки стрiпне чубом i
дивиться кудись поверх голiв, немов те й не про нього. Затiють козаки
бiйку - обiйде стороною. Проте нехай хтось спробу покепкувати з дядька
Мокiя Сироватки, поблiдне, мов стiна, хапа ться за шаблю. Звичайно, Мокiй
того не зна . I з чого така приязнь?
З тими думками Сiрко вийшов на сiчовий майдан, посеред якого стояли
стовп для квестiй i гармата. Сонце перехопилося через палiсад, облило
свiтлом дерев'яну, криту гонтом церкву з дзвiницею, з чорних бiйниць яко©
виглядали гармати, широкий майдан, куренi, з котрих чимчикували до утренi
припiзнiлi запорожцi. Здебiльшого йшли досугi дiди; молодi ж козаки на
поповi докори казали, що боговi бiльше в помiч ©хнi шаблi, анiж молитви.
Бiля дверей церкви двома рядами стояли сiчовi старцi. Майже всiх Сiрко
знав на ймення, а кого й не знав, одним позирком читав карби, що ©х
дiстали вони на ратному полi. Слiд ятагана, бойового бича - цьому ось
стрiла випила око i в другому потьмарився зiр. Отаман не прискорював
кроку, не намагався прошмигнути цей стрiй нiмих карбiв далеких битв,
злигоднiв, адже, може, завтра й сам стоятиме отут. Iшов повiльно, дивився
старцям в очi, й вони дивилися на нього, нiчого не просили й нiчим не
докоряли.
Сказати правду, якщо Сiрко й почував десь невпевненiсть, то посеред
цього лаштунку. Вiн не мiг ©м нiчого дати, а отож i всi слова були б
облудливi. Вiн не мiг завернути назад колишнiх битв й не мiг одвернути
тих, якi насувалися. Може, отi прийдешнi битви й були йому якимось
виправданням перед увiччями, що ©х оцi люди дiстали в сiчах минулих. Вiн,
отаман, теж обкрутився в них. Воднораз страшнi карби нiби впевняли його в
рiшеннi, яке уклав сьогоднi, наказували не вiдступати й на цяту. Iнакше-бо
сiчовики прийняли ©х марно.
Вже не хотiлося йти до церкви. Одначе, подумав, Всевишнiй зна замiри,
не гоже мiняти ©х на порозi божого дому. То тiльки Сироватка може казати
омильно просто в святу бороду. Став не в сво му бокунi - одгородженому
бiля клiросу для кошового мiсцi, а мiж козакiв посеред церкви. Службу
правив i ромонах, йому допомагав голосовий пiп. Молитва не лягала
отамановi на серце. Не почував у душi благостi, не почував покори. I все
його дратувало. Не любив нинiшнього i ромонаха - той недишкретно просто в
церквi лаяв дякiв i пiвчих i накурював ладаном, що аж запорожцi мовби
стояли не на землi, а плавали в хмарах, брав велике церковне й зовсiм не
хотiв займатися школою, поклавши всi справи на уставщикiв. Сiрко велiв
написати, щоб з Самарського монастиря прислали iншого, старшого, попа, й
листа того вже повезено. Та ще дяк потягнув стихар не на той глас, та ще
раптом погасла перед Сiрком свiчка. Ледве достояв утреню. Вже виходячи з
церкви, з пронизливою яснiстю раптом подумав, що бог не завжди вибира
собi в служiння найдостойнiших. Ця думка була трохи лячна, але вiн не
проганяв ©©.
Снiдав отаман у сво му Шкуринському куренi. Хоч кликали i тимошiвцi, й
iрклi©вцi, тимошiвська чата настрiляла сайгакiв i ще з досвiтку бiлувала
©х за курiнною скарбницею.
Шкуринський курiнь - новий, ще не закублений горобцями, яких на Сiчi
гибiль i якi й пострiлiв не бояться, - не з лiси, а з плах, на сволоцi ще
не затерлись карби майстрiв: "Благословiнням Отця, дозволом Сина i помiччю
Святого Духа збудовано цей курiнь року божого 1671". Стiни в куренi
дерев'янi, вимитi, стеля-побiлена, прикрашена голубою мережкою по краях.
Цi © весни його пересвятили, не велося в ньому козакам: за минулу осiнь i
зиму - п'ять разiв стрiляла гармата, яка сто©ть посеред майдану, три
козачi душi просто з куреня забрав бог.
Сволок - мережаний, одвiрки рiзьбленi. Не покутi, в кутку, божниця -
образи на двох довгих полицях, помiж ними кiлька дорогих, мальованих на
кипарисi та жерстi грецькими та ки©вськими майстрами. Перед образами -
непогасна лампада. Пахло ладаном, свiжим хлiбом, супокiй i затишок
огортали того, хто переступав порiг. Почуття затишку не руйнувала навiть
густо розвiшана на стiнах зброя. В куренi стояло гудiння, неначе у вулику.
Роздягалися, ходили, чепурилися, пили воду, снували з кутка в куток, i
однак у цьому снуваннi й гудiннi був певний лад, як у тiй же дуплянцi,
здавалося б, лад у безладдi, та iнакше й бути не могло, iнакше б така
кiлькiсть людей неминуче створила тисняву й хаос. А тут кожен робив тiльки
найнеобхiднiше, сiдали у певному мiсцi, не заступали нi дверей, нi вiкон,
тут iснували непомiтнi для стороннього ока особлива сув'язь, особливий
стрiй, заснований на повазi до найстарших, до порубаних та покалiчених, а
також до курiнного отамана.
Бiля причiлкового вiкна пощипував струни бандури молоденький, неначе
котиком вилизаний козачок - зализана наперед, на самi очi, чуприна,
вуса-п'явочки, сливе дiвочi брiвки:
Пливе човен, води повен, - коли б не схитнувся,
Пiшов козак в Запорожжя - коли б не вернувся.
А на рiчцi та на кладцi дiвка плаття прала,
Вона тому козаковi три дорiженьки вказала.
Козак нiкого не помiчав, думав щось сво , в сво життя дивився, й
курiнний двiчi кахикнув, а тодi повiв бровою - козак повiсив бандуру на
стiну. Справного курiнного обрало собi товариство. Вiн сидiв на покутi,
сивобровий, сивовусий, охайний, схожий на пасiчника. Тiльки на облисiлiй
головi волосся не вистачало на оселедця, накручував його з-понад вуха.
Чисто виголена голова блищала, як мiдна таця. По праву руку курiнного
сидiли суддя, писар та осавул, високий таранькуватий кухар ©в з одних
ваганiв iз отаманом, стоячи. Снiдали щербою та коржами-загребами, одначе
варив щербу кухар не так, якi iншi: риб'яча юшка крута, а борошна
тiль-тiль.
У куренi панувала шаноблива мовчанка. Тiльки зрiдка обiзветься хтось
стиха до сусiди або попросить щось подати.
У шибку вiкна бився й басовито гудiв джмiль: видно, щойно пробудився,
очманiв од повiтря, пахощiв вербових сережок i залетiв сюди. Запорожцi
осмiхалися.
Сiрко, як те й належало, сидiв серед козакiв. За козацьким законом ма
кошовий (як i вся iнша старшина) обiдати в тому куренi, в якому ходив,
доки його не обрали на отамана, й сидiти таки на тому самому мiсцi, де
сидiв ранiше. Дозволялося ходити в гостi в iнший курiнь раз на тиждень, а
також на свята. Мешкати кошовому теж дозволялося тiльки в сво му куренi -
для Сiрка зробили виняток за його заслуги перед товариством i з велико©
довiри. Козаки поглядали на Сiрка шанобливо, але в жодних очах не було
запобiгання та улесливостi. Улесливiсть на Сiчi мала цiну вельми низьку.
Бiля Сiрка примостився ченець-заброда з далекого волинського монастиря,
догiдливими, сливово теплими очима поглядав на отамана. Сьогоднi ченець
таки не дав хука, як першого дня. Аби по обiдi хто кинув на тацю за нього
плату, нашилив оком козака й присiв бiля нього. На козаковi черкеска з
галуном, боброва шапка, шовковий пояс, за яким пара шкоцьких, з ольстри,
пiстолiв, на перев'язi шита золотом по оксамиту лядунка, а того й не
гадки, що в кишенях у козака ляський вiтер доганя донського. Довелося
ченцевi з любовi до ближнього кинути башлик за обох. Ту притичину
згадували за снiданком, намагалися увести ченця в оману й сьогоднi. Сiрко
й собi вклюнувся у гру, аж на мент забув, яка вiдчайна гра чекала
попереду. Але ченець тiльки посмiхався багатозначно в руду бороду -
мовляв, знаю, який бiдака сидить бiля мене, i молотив ложкою, аж трiщало
за вухами. Впали на тацю два грошi - Сiрко кинув за себе й за ченця,
брязкiт металу вмить змiв з душi сонячну лагiднiсть. Метал - завше
тривога. Козаки дякували отамановi та кухаревi за хлiб-сiль, йшли надвiр
палити люльки. Сiрко дiстав i свою муругу од диму зiнькiвку. Якийсь час