Страница:
З усiх бокiв до табору бiгли, стрiляючи, вороги. Кiлька жiнок
пiдсвiдоме кинулись тiкати, але зараз же й впали, продiрявленi десятками
куль.
Андрiй зрозумiв, що єдиний можливий порятунок - це бути iз всiма,
триматися купи. Вiн пiдiйшов до скам'янiлої матерi, що охопила обома
руками Ольгу, мовчки став бiля сестри. Швидко i млосно калатало дитяче
серце, але думки працювали чiтко. Надiявся, що зараз не будуть
розстрiлювати: треба ж мати живi трофеї, видати жiнок за партизанiв. I
справдi, фашисти, охопивши юрбу щiльним кiльцем, погнали її на лiсову
дорогу. Попереду, похнюпивши голову, пiшов рудобородий зрадник.
На дорозi солдати розбилися на двi групи. Одна, бiльша, знов повернула
до Бiлого озера, друга, вправно орудуючи прикладами, погнала полонених до
мiста. Поспiшали, бо вже за хмарами заходило сонце i тiльки червоний пояс
мерехтiв мiж деревами, як згасаюча надiя. Чорнiли трепетнi лiси, i лише
однi берези сяяли, немов блискавицi у хмарному небi.
- Ольго, спробуймо тiкати. Все одно уб'ють, - прошепотiв Андрiй,
нахиляючись до сестри.
- Менi страшно.
- Не страшись, треба вирватись.
- Добре, - тихо вiдповiла дiвчинка i стисла братову руку, немовби
шукаючи в нiй порятунку.
- Мамо, бабусю, ми тiкаємо з Ольгою, - притиснувся до матерi.
- Куди ж? - подивилась очима, повними слiз.
- У лiси. Спробуймо разом.
- Тiкайте самi. Так легше буде... - перехилилась мати до нього;
незручно в тому людському тисковi поцiлувала сина i заточилась на людей
вiд сильного вдару прикладом. Докiя пiдтримала її, схвально i жалiсно
кивнула головою внучатам.
Щось погрозливо зашваркотiла чужинська мова, i пострiли вдарили помiж
деревами, осипаючи на людей дрiбнi галузки.
- Наказано не говорити, - пошепки пiшло по юрбi.
I стихли люди, тiльки нервовий схлип душив якусь жiнку та важко гупали
залiзом по корiнню кованi чоботи чужинцiв.
I зараз, зовсiм забуваючи про себе, Югина тiльки одного просила кожною
своєю клiтиною, кожним подихом: коли б пощасливилось дiтям утекти вiд
видимої смертi. I мало не вмлiвала при однiй думцi: "А що як уб'ють тут
же, бiля неї? Нi, нi! Вони утечуть, будуть жити. А як?.." - I знову
тягнулася i обривалася та сама незмiнна основа, обдаючи молодицю то жаром,
то морозом... Коли б її Дмитро знав, що ведуть оце лiсами... Хiба б вiн не
вирвав iз кiгтiв смертi усiх людей? "Не знаєш ти, Дмитре, яке горе чекає
тебе..."
Уже небо стало темносинiм, а лiс чорним, неначе налитий смолою.
Осторонь зубчастою стiною вирiзьбились чагарники, над ними другим поверхом
пiдводились крони дерев.
Андрiй з Ольгою витиснувся на край дороги i пильно стежив за
охоронником, що йшов бiля нього. Ось солдат пiдвiв гвинтiвку, пролунав
пострiл; хлопець легенько пхнув дiвчину в чагарник, а сам зразу ж скочив
за нею, неначе в темну воду. Це сталося так швидко, що навiть охоронник в
здивованнi застиг на мiсцi, а потiм ударив з гвинтiвки по кущах. Безладно
затрiщали пострiли, i Югинi здавалося, що то кулi сiчуть не кущi, а її
серце.
Згодом фашисти почали виливати свою злiсть на полонених, збиваючи
крайнiх ногами i прикладами. I несподiвано свiтлiше дивної музики лiсова
гучна далечiнь обiзвалася до молодицi:
- Мамо, ми живi!..
I не витримала жiнка - заплакала, нахиляючися до Докiї.
XXVIII
Було тяжко i досадно до слiз, коли зi всього мiста почали збiгатися
осатанiлi нiмцi, мадьяри i полiцаї. Не дуже їх було багато - лiси
оточували, але кожен норовив ущипнути словом, копнути ногою, вдарити
кулаком чи прикладом, ригнути лайкою.
Ледь нагнувшися, в спокiйнiй скорботi йшла Докiя, неначе не на смерть,
а за чиєюсь домовиною. Що їй може зробити ця мiзерна купка брудного
смердючого шмаття? Найбiльше - убити. Та смертi їй нiчого було боятися -
пожила на свiтi, наробилася дiлечка, якого сина викохала, яких внучат
дочекалася. Тiльки одного вона хотiла б: побачити перед смертю Дмитра,
поцiлувати його в уста, попрощатись, як прощається матiр iз сином. I
нiчого бiльше не треба їй. Проста людина живе чесно, працює чесно i вмирає
просто: отак подивиться на свою рiдню сумовитим i розумним поглядом,
попрощається з усiма та й попливе у небуття, неначе човном по одвiчнiй
рiцi.
Повз проржавлене плетиво колючого дроту їх ведуть на бруковане подвiр'я
в'язницi. Прогнутими скрипливими схiдцями пiдiймаються на другий поверх. У
вузькому коридорi, тьмяно освiтленому закуреними лампами, застигли в
гумових плащах гестапiвцi i полiцаї. Дзвякнуло залiзо, розчинилась камера,
i потекли туди люди, мовчазнi, мов камiння. Зникає в темному отворi
Мартина Нiна, Катерина Прокопчук, Югина, i на Докiю летять оббитi бляхою
скрипливi дверi. З в'їдливим скреготом швидко закриваються i замикаються
на величезний замок. Знову лязгає залiзо, вiдчиняється друга камера, i
гестапiвцi заганяють решту людей у якесь затхле лiгво, що вiє смородом
онуч i перепрiлої соломи. Докiя пiдходить до облупленої стiни i починає
тихо гукати:
- Югино, Югино! - потiм пальцями пробує колупати штукатурку, до м'яса
обриває пучки i, втомлена, мовчки сiдає на бруднi нари...
Викликали на допит не поодинцi, а невеликими групами За довгим чорним
столом сидiли два офiцери, поруч них, як вартовi, стояли Крупяк i
перекладач, бiля дверей примостилася за друкарською машинкою якась подоба
жiнки з накрученими, здибленими жмутками переспiлого волосся i такими
очима, начеб їх поставили навсторч. З машинки перехилився бланк вироку,
зачорнiли лiтери, зверху нiмецькi, знизу українськi.
- Рiк народження? - гавкнув i подався наперед фашист, коли до нього
пiдiйшла мати Олекси Слюсаря.
- Тисяча вiсiмсот вiсiмдесят п'ятий, - рiвно вiдповiла жiнка. I
озвiрiлий каратель, блиснувши очима, перехилився дугою i через стiл ударив
жiнку важким кулаком.
- Треба говорити повнiстю: день, мiсяць i рiк, - пояснив перекладач.
- Партизанка?
- Нi.
- Брешеш! Партизанка! - затупотiв ногами Крупяк.
- Брешуть собаки та ви, пане начальнику, - вiдповiла тихим твердим
голосом. - Жалкую, що не партизанка. Стара дуже. Зате син мiй i за мене
вам вiдплатить.
В кiмнатi настає така тиша, що запiзнiлий удар по клавiшу машинки
пролунав неначе пострiл. Зразу ж посинiв, вивертаючи очi назовнi, Крупяк,
а з рота вирвався хриплий посвист. Обережно пiдвiвся навшпиньки i з
розмаху, ребром долонi, з протягом до себе, рубанув жiнку по шиї. I Докiя
з жахом побачила, як почала у Слюсар валом пiдiйматися шия, а потiм
сильно, неначе вибух, в усi сторони бризнула кров. Пiсля цього спiтнiлий i
розкуйовджений Крупяк та нiмецькi офiцери кожну жiнку мiсили кулаками.
Дiйшла черга i до Докiї.
- Родичка Дмитра Горицвiта?
- Мати, - вiдповiла гордо.
- Он як! - неначе крiзь сон, чує свистяче шипiння, i не встигла
одхилитися од тiнi, що заслонила свiтло, як їй на руку бризнули в червонiм
шумовиннi власнi зуби i кров.
"Невже тебе земля прийме? - так подивилась на перекошеного полiцая, що
i в нього здригнули i заховалися за вiями кривавоблискучi очi... - Не
прийме вас, мiзерних покручiв, i нiхто вас не згадає на зеленому полi, де
будуть очишенi од кровi протiкати рiки, i сонце огрiватиме яснi людськi
очi, не лукавi i не злi".
Вона уже чула, як її тiло прощалося з землею. I не було на серцi нi
болю, нi тривоги, тiльки усе ставало на диво легким i дзвiнким...
Проте бiльше не били - вивели в довгий коридор.
В камерi сiла на дерев'янi нари, охопила руками нахилену голову,
притиснула лiктi до колiн. Iще перед натомленими очима вiйнуло загратоване
вiконце, що починало просвiтлятись, майнула чиясь чорна тiнь, а потiм це
все вiдплило, вiддалилось у глибоку безвiсть...
От у недiлю сидить вона на призьбi, радiсними очима слiдкує за Дмитром,
що зiпнеться на ноги i знов упаде на зелений морiжок. Потiм з натугою,
опираючись на манюнi рожевi ручки, пiдводиться i такий поважний, ну прямо
тобi невеличкий дядько, прямує в її обiйми. Торкнувшись її напрацьованих
рук, чогось смiхотливо морщиться, i в чорних чоловiчках, за якими навiть
бiлкiв не видно, вiдбивається промiнь веселого червневого сонця.
- Ти ж моє щастя, ти моє сонце ясне, - притискає свого одинця до грудей
i високо пiдводить на руках, - рости великий!
Iз Великого шляху прямує додому її Тимофiй, високий, ставний, над лобом
повис важкий русий чуб; степовим спокоєм 'i духом вiє од нього, тiльки
глибокi очi якiсь сумовитi, начеб прожили значно бiльше, нiж усе гнучке i
мiцне тiло.
I раптом через якийсь тривожний провал часу вона розумiє, що Тимофiй
уже мертвий, навiки вiддаливсь од неї, а це шляхом прямує її Дмитро, а на
її руках сидить Андрiй, дiловито перебирає ручками торочки чорної тернової
хустки. Он i Югина наздоганяє Дмитра. Буйне склепiння Великого шляху
звелося над ними, i так любо бачити своїх дiтей, простих та щасливих, що
йдуть до неї, до матерi, з широкого щедрого поля.
- Тiтко Докiє, - хтось розвiває згадки, i вже вона чує бiль
покалiченого тiла, тяжко вiддаляється вiд того свiту, де лежить її
материнське серце... Для чого вiдiрвали од того видiння? Приходить
невдоволення.
Чиїсь руки охоплюють її, вона з подивом i радiстю чує сказане, напевне
не устами, а душею, дороге слово: "Мамо". Докiя пiдiймає вгору обважнiлi
очi.
- Мамо, би про нього, про Дмитра весь час думаєте? Заплакана i якась
просвiтлена, неначе сльози обмили, оновили її, бiля Докiї сiдає Марта. I
мати, що ранiше, напевне, образилася б, почувши од неї таке, зрозумiла
усе, що робиться в душi молодицi... Вона ж так любила, так любить її
Дмитра!
- Про нього ж i про людей всi гадки, моя дитино...
I зразу вони зблизились, начеб вiк прожили разом. I в обох на очах
з'являються сльози, добрi i чистi вiд того глибокого прояснення, яке
проймає тiльки мiцних та правдивих людей.
- Про що не передумаєш, i найбiльше - про дочку i Дмитра... Отак,
неначе й на свiтi не жила, а вже смерть встоїть на порозi... Пам'ятаєте,
як до мене на Великдень пiдiйшов Дмитро?.. Ви тодi iз тiткою Даркою
стояли.
- Пам'ятаю, дитино. Тодi ви разом у танець пiшли. Якої ж це спiвали, не
пригадаю.
- I я забула, - зiтхнула молодиця. - Тiльки знаю, що так менi добре
було, начеб з самим сонцем зустрiлася, - i провела краєчком хустки по
очах.
- I вiн за тобою побивався. Та. от... - витирає кров на устах.
I вони, забуваючи про катування i смерть, так щiльно притуляються одна
до одної, що кожна в своїх грудях чує стукiт двох сердець.
XXIX
Дмитро вiдчуває, як тремтять його губи, болять коренi волосся, i знову
бiль усерединi натягується, як струна, i коли розiтнеться (це розумiє
зовсiм ясно), буде небуття, темiнь. Уперше в життi з острахом вiдчуває, як
можуть раптово старiтись, сивiти, умирати люди. Так, вiн зараз в цю мить
старiє. А в його русий чуб починає вплiтатися сивина.
Нi! Вiн не може бути стороннiм спостерiгачем свого руйнування,
старостi. То далi прийде, закономiрно, як пiсля лiта настає осiнь. А поки
вiн володар свого тiла, i воно повинно коритися. Не для себе вiн, Дмитро,
тепер потрiбний. Його життя iнших рятує. I неймовiрним зусиллям кожної
клiтини тiла, кожною кровинкою вiн починає скидати iз себе той тягар. який
у слабших людей може скинути тiльки тривалий, i то спопеливши частину тiла
i мозку, час. Увесь у напруженнi, фiзичному i духовному, пiдсвiдоме
розгадуючи ще не вивченi закони людської снаги, вiн спочатку почуває, як
звично твердiють його холоднi уста, стягується розм'якшене обличчя i стає
вiдчутним усе тiло. Тiльки ще нервово стрибають i заплутуються iскорки в
його порiдiлому чубi. Поволi i вперто оволодiваючи собою, приводячи в
строгу яснiсть думки, вiн одначе нiяк не може позбутися одного образу, що
пригадався в лiсi, коли Хмара засмутив його тяжкою звiсткою. То був образ
човна, що по саму обшивку вмерзає в льодах посеред рiчки. Тiльки весна
розморозить його, теплою хвилею приб'є до рiдного берега на жовтий пiсок
та на зелене зiлля.
"Iще твоя весна попереду", - хоче заспокоїти себе i вчуває фальш, бо ж
- не маленький - розумiє, що йому не вирвати рiдних людей, сiм'ї iз лапищ
смертi.
До болю закушує уста; до болю, вiдхиляючись назад, поводить усiм
тулубом, знову оволодiває собою i пiрнає в роздуми. От тiльки чортiв човен
десь аж iз краєчка мозку висовується...
"Чому ж ти не можеш вирвати родину з фашистських лапищ? Бо сили у тебе
нема. Ворогiв тисячi, а в тебе шiстдесят партизанiв... А як ти тепер
глянеш у вiчi бойовим друзям? Вони ж на тебе так надiялися"...
Позад нього гримлять артилерiйськi розриви, вищить шрапнель. А то знову
б'ють по лiсах. Бийте, гатiть по ще теплому мiсцi!.. Звiсно, завтра,
позавтра вся ворожа сила буде блукати по лiсах. Ну, от почнуть наступ.
Пiдiрвуться один-два танки на мiнах. Знову зупиняться. Бо їм нiчого
спiшити. А потiм почнуть обшукувати усi лiсовi закутки, палити, громити
землянки, табiр... Чиї це слова: "У партизана тисяча дорiг, у фашиста двi:
одна - в землю, в могилу, друга - на небо до чортiв".
Майнуло життєрадiсне обличчя Гоглiдзе i десь зникло за човном.
"Зараз їх повезли. Може привезли вже в тюрму. Завтра почнуть
допитувати. Розстрiляють не ранiше, чим вдосвiта... Треба прорватись!
Попередити!"
I вiн майже бiжить, наздоганяючи партизанiв.
- Товаришу командире! - чує бiля себе голос Пантелiя Жолудя.
Дмитро не помiчав, що хлопець весь час, охороняючи свого командира, був
поблизу нього.
- Що скажеш, Пантелiю?
- Та нiчого. Невесело на душi, товаришу командире.
- Знаю, Пантелiю. Крiпися, партизане! - важкою рукою сперся на плече
парубка...
На свiтанку в невеликому лiсi зiбрав Дмитро на нараду похмурих од горя
i втоми партизанiв.
- Товаришi народнi месники! - тихим мiцним голосом звернувся до них. -
Велике горе налягло на нас. Частину наших родин захопив ворог. Закатує їх,
замучить - самi знаєте... Колись, у першi днi життя нашого загону, ми
ухвалювали рiшення голосуванням. Тепер, коли нас тiльки одна жменька
залишилась, я хочу знати ваше слово: поки фашисти трощитимуть наш табiр,
зробимо налiт на тюрму, чи нi?.. Хто за те, щоб напасти на мiсто, -
пiднiмiть руки.
I здригнулися, пом'якшали його уста, але то було зовсiм iнше ослаблення
тiла. Аж освiтився, коли побачив, як пожвавiшали натомленi i заклопотанi
обличчя партизанiв. Бiльшiсть iз них, мов змовившись, пiдняли обидвi руки.
- Добре, хлопцi! Тепер - вiдпочивати! - грiзно блиснули очi Дмитра в
червоних пiдпухлих повiках.
Наказавши зразу ж Пантелiєвi Жолудю пiти в розвiдку, сiв iз Туром,
обмiрковуючи план нападу...
- Так от, зараз же, поки не пiзно, скидай полiцейську форму, - суворо
звернувся Пантелiй Жолудь до Мирона Варича, огрядного партизана.
- Як скидай? А я в чому буду ходити?
- А менi яке дiло? Хочеш - у спiднiх гуляй, хочеш - у трусиках шпацируй
- тепер тепло, нежитю не пiймаєш. Ну, скорiше менi виконуй наказ
командира. Нема коли з тобою теревенi розводити.
- Так що це. насмiшка? - злиться партизан.
- Ну, ти менi не дуже. За такi слова у воєнно-партизанське врем'я як
докажу... Ти ще не знаєш мене!
- Iду до командира, - рiшуче намiряється iти Варич.
- Почекай, не спiши, - заспокiйливо кладе руку йому на плече. - Давай
помiняємося вбранням, моє серце, бо менi у розвiдку iти. - От чорт! -
лається Варич. - Давно б так сказав.
- Сам ти чорт болотяний. Як штани грязюкою замазав. Прямо тобi не
штани, а один пiдрив полiцейського авторитету.
I незабаром уже Пантелiй, пильно оглядаючись навкруги, прямує шляхом у
мiсто. Природний партизан, надiлений безмежною хоробрiстю i силою, вiн
завжди просився iти у найнебезпечнiшi мiсця, чуючи; як радiсно i злiсно
тужавiє i набирає крицевої гнучкостi його тiло. Одно лише горе стояло на
перешкодi - горiлка: якщо траплялася нагода, рiдко мiг Пантелiй проминути
спокусу.
- Да, горiлка до добра не доводить, - погоджувався, коли йому починали
вичитувати. Зарiкався пити, але при першiй зустрiчi iз чаркою забував
попереднi грiхи.
У мiстi Пантелiй довiдався, що родини партизанiв знаходяться у лiвому
крилi в'язницi, i почав вивчати усi пiдступи до проклятого мiсця.
Здавалося б, уже пора було iти до партизанiв, та Пантелiй почав блукати
напiвмертвими вулицями. Скоро його увагу привернув будинок вiйськового
коменданта, i не так будинок, як розчинений гараж, бiля якого стояло
кiлька машин. Спочатку майнула радiсна думка - вибрати зручний час,
вивести машину i, паном дiло, приїхати до партизанiв. Але потiм назрiв
iнший план, i Пантелiй, переповнений гордовитими думками, поспiшив до
своїх. Повернувшись у лiсок, вiн гаряче почав доводити Дмитровi:
- Менi дайте тiльки шоферiв, i я на повному ходу в саме пекло приїду,
як часи. Ви ще не знаєте мене!..
XXX
Всi в камерi, прикипiвши до пiдлоги, чекали цього, але пострiли для
всiх прозвучали однаково несподiвано i страшно.
Оту уявну лiнiю мiж небуттям i життям зразу затопив холодний тремтливий
морок; обiрвались останнi хисткi нитки просвiтку, i здалося, що не
вартовий стукнув бiля дверей, а сама смерть стала на порозi.
- О-о-о! - схлипуючи, скрикнула Катерина Прокопчук, випускаючи iз рук
iржавi, вкритi кривавим потом грати. В її розширених очах не могла
умiститися картина розстрiлу, хоча про це стiльки думалось-передумалось.
Але неначе зрозумiвши, що вже нiколи не бачити їй своїх землякiв, якi
стали стократ дорожчими i ближчими в часи лихолiття, вона беззвучно
заплакала i забилася головою об вогку стiну.
Перед очима Югини на мить, вiддаляючись, проплив образ Докiї, i,
задихаючись, молодиця обома руками хапається за серце: воно ж може
вискочити з грудей. Це вона не вперше помiчає, що в страшнi хвилини думка
i уява навiть неможливе можуть так наблизити, освiтити, як освiтлює вночi
блискавиця загорнутий у темряву небокрай. I коли в її пам'ятi мимохiть
ворухнулося слово "блискавиця", вона справдi побачила горобину нiч,
розвержену синюватобiлим сяйвом. Як двi стiни, зближаючись, вирiзьбились
зустрiчнi лiси, а помiж ними, у просвiтленiй до блакитi брамi, що пiдiйшла
до самого неба, з'явився Дмитро. Дiти - вiдчувала - були в цих лiсах.
Вiрилось, що Андрiй з Ольгою врятувались i, здалося, позад себе почула
дзвiнкий голос: "Мамо, ми живi!" А як же Дмитро? I, наче чуючи її
вболiвання, чоловiк пiдвiв голову, i вона не пiзнала його очей: такi були
суворi, грiзнi, аж закипали у чорних чоловiчках лихi iскорки. Отакий вiн,
певне, завжди буває в бою. I горе тому, хто стрiнеться на його дорозi -
лише одним поглядом може навiяти жах. А їй хотiлось побачити його
ласкавим, як у тi останнi днi, коли приїжджав у партизанський район...
Невже бiльше не буде Дмитра? Нi, нi! Не так! Невже бiльше вона не побачить
Дмитра?.. Невже дiти пiдходять до нього?..
Як пострiл, брязнув замок. Важко гупнула засувка об пiдлогу, i в дверях
стислися чорнi тiнi. Мигнуло свiтло лампи, першим у камеру увiйшов
перекладач, за ним - гестапiвцi, а позаду - перекошений Крупяк. Не
пiдводячи голови вiд паперiв, перекладач, перегортаючи один бланк за
другим, сухим рiвним голосом прочитав те, що було давно вiдомо кожному.
Усiх жiнок було визнано за партизанiв. Коли було названо останнє прiзвище,
пiдтягнутий фашист ступнув наперед i рiзко, з надривом, скомандував:
- Роздягайсь! Одежу скидати сюди, - показав пальцем на середину камери,
- взуття - сюди! - пiдiйшов до стiнки рiвно, неначе маршируючи.
Смертельна блiдiсть заливає обличчя в'язнiв. Когось перетрушує
лихоманка. Одерев'янiлi пальцi нiяк не можуть розстебнути гудзикiв.
Скидає Катерина пальто, скидає сачок, блузку, спiдницю, розшнуровує
черевики, стягає панчохи.
- Не треба, - вказує фашист пальцем на панчохи. I цi слова виводять
жiнку з напiвзабуття. Гостро блискаючи очима, вона з силою зриває панчоху,
жмакує її в руках i кидає вороговi межи вiчi.
- Забирай! Забирай! Давись! Зi своїм проклятим Гiтле-ром. Щоб вас усiх
розперло!
Дужий удар волохатого кулака вiдкидає її у потемнiлий од вогкостi i
цвiлi куток. Фашист, неначе маршируючи, наближається до жiнки, б'є її
чоботом в спину, неквапно, методично.
Шпалерами стоять гестапiвцi в коридорi, чорними тiнями загратували
роздягнутих, в самiй бiлизнi, людей. Студена роса зразу ж опiкає ноги, i
Югина тiльки тепер, за двором, помiчає, що перед нею мигтить одна чорна, а
друга бiла нога... Ага, то ж Катерина в однiй панчосi.
Висока зоряна нiч недосяжно розкинулась над головою. У небi двома
рукавами вiйнув Чумацький шлях, а то iще є Великий шлях на землi... Колись
уночi вона їхала на возi, а поруч iшов Дмитро, мовчазний, притишений, як
лiтня година... "Невже iду до своєї смертi?" Наче болiсний крик
виривається iз грудей. I швидко, в такт серцю, забилися думки, одна
картина спливала за iншою, i неодмiнно в них бачила то дiтей, то Дмитра,
то свою матiр, то Докiю, то батька, а потiм знову зразу усе наче обрiзало:
"Невже iду до смертi?"
I раптом очi ослiпило примеркле сяйво двох куп пiску, що стиснули
чорний отвiр. Бiля ями, подзвякуючи лопатами, хтось метушиться. Ось де їх
будуть розстрiлювати. Нi, ведуть далi... Це засипають убитих.
Вдарили пострiли. О, навiть не довели. Розстрiлюють серед дороги.
Падають люди. Чого ж вона не падає? Хтось застогнав, i вартовий, - чи
це, може, здається? - перегинаючись, осiдає на землю, випускає гвинтiвку
iз рук. Знову лунають пострiли. Вона падає посеред дороги, але ж зразу,
неначе її струмом пересмикнуло, зривається на ноги. Чи вона божеволiє, чи
й справдi чує суворий голос Дмитра?
Iз землi теж пiдводяться люди, яких вона вважала мертвими, i кудись
бiжать.
- Нашi, нашi прибули! - чує голос Катерини Прокопчук, в якому бринять i
радiсть i сльози. - Югино! Нашi прибули! Нашi! - цiлує її вуста, i сльози
пересмикують обличчя молодицi.
- Югино! - охоплюють її дужi руки Дмитра. - Югино, де мати, дiти?
Вона навiть не пам'ятає, що говорить. Тiльки Дмитро зразу ж кудись
вiдбiгає, а її якийсь партизан бере за руку, пiдводить до приглушених
машин, пiдсаджує в кузов, звiдки вже тягнуться до неї вогкi руки Катерини
Прокопчук.
* * *
Нашвидку вiдкопали напiвзасипану яму, i Дмитро першою з острахом
побачив Марту. Її очнi западини були засипанi вогким, тьмяно мерехтливим
пiском. Пiсок густо притрусив i хвилясту лiнiю кровi, що з лiвої скронi
покрутилася над вухом i зникла десь на шиї, прикритiй розсипаним волоссям.
Помiж обвуглених губiв м'яким синюватим сяйвом iскрилися чистi зуби, а
руки, сплетенi на грудях, неначе притримували неживе серце. Обличчя було
строгим i задуманим. Тiльки навскiснi двi борозенки, що, звужуючись,
спускались з лоба до надбрiв'я, вiдтiняли печаллю її риси.
Дмитро нахилився до могили, востаннє поцiлував Марту ї вiдчув на своїх
устах кiлька вогких пiщинок.
Його мати, невелика, задумана, рiвно лежала бiля стiнки ями. Увесь в
неспинному трепетi, вiн руками позмiтав пiсок з її обличчя, заправив пiд
хустку чорнi, з сивиною, пасма волосся i, охоплюючи руками легке тiло за
ноги i шию, понiс його, притискаючи до грудей, в тривожний свiтанок. Так,
певно, колись i мати, притискаючи до грудей, носила його, Дмитра, коли вiн
був дитиною. Напiвзаплющенi очi матерi, поблискуючи вузькими смужками
бiлкiв, спокiйно дивились на сина, i так само спокiйно бiля її
закривавлених уст невеликими зiрочками вгнiздились скам'янiлi зморшки, її
смагляве чоло тепер просвiчувалось восковою блiдiстю, i тому рiзкiше
окреслювався некрутий вигин чорних брiв.
"Прощайте, мамо, дорогi мої. Так i не прийшлося вам дожити до радiсної
години - стрiчати день людського свята. А скiльки думалось про це, коли
просвiтки заповнювали всю душу... Уже i вас нема, i Марти нема, може i
дiтей нiколи не побачу... Чом же ви, мамо, не дочекались мене?"
Сльози падають на зморшки матерi, розходяться по них м'яким теплим
сяйвом. I мiцнiше притуляв до грудей спокiйне холодне тiло, свою рiдну
матiр. I не чув, як м'якшали у нього складки бiля роту, м'якшало усе тiло,
як вiн увесь поринув у своє горе, i воно тепер без перешкод непомiтно
старiло його обличчя, вплiтало суху сивину, i то не в русий чуб, а в
колосся покучерявлених брiв. Сам подав матiр у кузов i тихо скомандував:
- По машинах!
Незабаром мiцнiше задвигтiли мотори, i партизани помчалися назустрiч
свiтанковi. Бiля кабiн стояли з гвинтiвками або автоматами напоготовi тi,
хто мав нiмецьку форму, а решта причаїлася на днi машин.
Позаду, у мiстi, збiльшувався гамiр i стрiлянина. На сходi ж, над
лiсом, заграли передвiсники безсмертного сонця.
XXXI
Нiну силомiць вiдтягнули од матерi. Забилася дiвчина в дужих руках,
напружилась усiм гнучким тiлом i знову кинулась до ями, яку поспiхом
засипали партизани. Лiктями i пальцями розгребла могилу i припала до
холодної голови своєї рiдної. Тепер пiсок щiльно забив Мартi уста, i тому
її обличчя набрало бiльш скам'янiлого виразу. Кiлька мускулястих рук
схопило дiвчину, i як вона не вiдбивалась i не голосила, рвучи на собi
волосся i одежу, понесли до машини. Невблаганний час пiдганяв партизанiв
виїжджати якнайшвидше.
Тiльки тепер дiвчина зрозумiла, що таке смерть. I ранiше не раз чула
похороннi дзвони, бачила, як проносили вулицями важкi домовини, бачила, як
ховали у братськiй могилi червоноармiйцiв; зрештою смерть в днi окупацiї
щоднини гостювала в селi, стискала пiдступною тугою дiвоче серце, але ця
страшна гостя нi разу не переступала їхнього порога, i тому уява про неї
була неповна. Так неповно, душею, а не фiзично, ми вiдчуваємо бiль
близької людини.
Охопивши руками голову, Нiна забилася в куток кузова, не бажаючи
слухати слiв утiхи, скидаючи з плiч нервовими рухами чиїсь жiночi руки.
Вона хоче, щоб нiхто не чiпав її, бо вiд цього так боляче, неначе хтось
пальцями вовтузиться у ранi.
Якi слова можуть утiшити, коли нема, нiколи бiльше не буде матерi, її
вiдради, любовi i в якiйсь мiрi за останнiй час старшої товаришки. З
одного погляду, з одного пiвслова її могла зрозумiти тiльки мати. I от
бiльше не побачить... живої. А дорогий образ, такий сумовитий i рiдний,
неясним контуром стає перед очима. I дiвчинi бракує повiтря, i запухають
почервонiлi од слiз повiки, а всерединi палить млосний, недобрий вогонь.
Зацiпенiлий мозок вже не колише думками, а якось боляче вириває з
темряви несподiванi образи й видiння i раптово розмелює їх на чорнi клуби
пилу або вганяє в землю...
Яке то було щастя! Восени, в недiлю ранком, вони завжди ходили в лiс по
пiдсвiдоме кинулись тiкати, але зараз же й впали, продiрявленi десятками
куль.
Андрiй зрозумiв, що єдиний можливий порятунок - це бути iз всiма,
триматися купи. Вiн пiдiйшов до скам'янiлої матерi, що охопила обома
руками Ольгу, мовчки став бiля сестри. Швидко i млосно калатало дитяче
серце, але думки працювали чiтко. Надiявся, що зараз не будуть
розстрiлювати: треба ж мати живi трофеї, видати жiнок за партизанiв. I
справдi, фашисти, охопивши юрбу щiльним кiльцем, погнали її на лiсову
дорогу. Попереду, похнюпивши голову, пiшов рудобородий зрадник.
На дорозi солдати розбилися на двi групи. Одна, бiльша, знов повернула
до Бiлого озера, друга, вправно орудуючи прикладами, погнала полонених до
мiста. Поспiшали, бо вже за хмарами заходило сонце i тiльки червоний пояс
мерехтiв мiж деревами, як згасаюча надiя. Чорнiли трепетнi лiси, i лише
однi берези сяяли, немов блискавицi у хмарному небi.
- Ольго, спробуймо тiкати. Все одно уб'ють, - прошепотiв Андрiй,
нахиляючись до сестри.
- Менi страшно.
- Не страшись, треба вирватись.
- Добре, - тихо вiдповiла дiвчинка i стисла братову руку, немовби
шукаючи в нiй порятунку.
- Мамо, бабусю, ми тiкаємо з Ольгою, - притиснувся до матерi.
- Куди ж? - подивилась очима, повними слiз.
- У лiси. Спробуймо разом.
- Тiкайте самi. Так легше буде... - перехилилась мати до нього;
незручно в тому людському тисковi поцiлувала сина i заточилась на людей
вiд сильного вдару прикладом. Докiя пiдтримала її, схвально i жалiсно
кивнула головою внучатам.
Щось погрозливо зашваркотiла чужинська мова, i пострiли вдарили помiж
деревами, осипаючи на людей дрiбнi галузки.
- Наказано не говорити, - пошепки пiшло по юрбi.
I стихли люди, тiльки нервовий схлип душив якусь жiнку та важко гупали
залiзом по корiнню кованi чоботи чужинцiв.
I зараз, зовсiм забуваючи про себе, Югина тiльки одного просила кожною
своєю клiтиною, кожним подихом: коли б пощасливилось дiтям утекти вiд
видимої смертi. I мало не вмлiвала при однiй думцi: "А що як уб'ють тут
же, бiля неї? Нi, нi! Вони утечуть, будуть жити. А як?.." - I знову
тягнулася i обривалася та сама незмiнна основа, обдаючи молодицю то жаром,
то морозом... Коли б її Дмитро знав, що ведуть оце лiсами... Хiба б вiн не
вирвав iз кiгтiв смертi усiх людей? "Не знаєш ти, Дмитре, яке горе чекає
тебе..."
Уже небо стало темносинiм, а лiс чорним, неначе налитий смолою.
Осторонь зубчастою стiною вирiзьбились чагарники, над ними другим поверхом
пiдводились крони дерев.
Андрiй з Ольгою витиснувся на край дороги i пильно стежив за
охоронником, що йшов бiля нього. Ось солдат пiдвiв гвинтiвку, пролунав
пострiл; хлопець легенько пхнув дiвчину в чагарник, а сам зразу ж скочив
за нею, неначе в темну воду. Це сталося так швидко, що навiть охоронник в
здивованнi застиг на мiсцi, а потiм ударив з гвинтiвки по кущах. Безладно
затрiщали пострiли, i Югинi здавалося, що то кулi сiчуть не кущi, а її
серце.
Згодом фашисти почали виливати свою злiсть на полонених, збиваючи
крайнiх ногами i прикладами. I несподiвано свiтлiше дивної музики лiсова
гучна далечiнь обiзвалася до молодицi:
- Мамо, ми живi!..
I не витримала жiнка - заплакала, нахиляючися до Докiї.
XXVIII
Було тяжко i досадно до слiз, коли зi всього мiста почали збiгатися
осатанiлi нiмцi, мадьяри i полiцаї. Не дуже їх було багато - лiси
оточували, але кожен норовив ущипнути словом, копнути ногою, вдарити
кулаком чи прикладом, ригнути лайкою.
Ледь нагнувшися, в спокiйнiй скорботi йшла Докiя, неначе не на смерть,
а за чиєюсь домовиною. Що їй може зробити ця мiзерна купка брудного
смердючого шмаття? Найбiльше - убити. Та смертi їй нiчого було боятися -
пожила на свiтi, наробилася дiлечка, якого сина викохала, яких внучат
дочекалася. Тiльки одного вона хотiла б: побачити перед смертю Дмитра,
поцiлувати його в уста, попрощатись, як прощається матiр iз сином. I
нiчого бiльше не треба їй. Проста людина живе чесно, працює чесно i вмирає
просто: отак подивиться на свою рiдню сумовитим i розумним поглядом,
попрощається з усiма та й попливе у небуття, неначе човном по одвiчнiй
рiцi.
Повз проржавлене плетиво колючого дроту їх ведуть на бруковане подвiр'я
в'язницi. Прогнутими скрипливими схiдцями пiдiймаються на другий поверх. У
вузькому коридорi, тьмяно освiтленому закуреними лампами, застигли в
гумових плащах гестапiвцi i полiцаї. Дзвякнуло залiзо, розчинилась камера,
i потекли туди люди, мовчазнi, мов камiння. Зникає в темному отворi
Мартина Нiна, Катерина Прокопчук, Югина, i на Докiю летять оббитi бляхою
скрипливi дверi. З в'їдливим скреготом швидко закриваються i замикаються
на величезний замок. Знову лязгає залiзо, вiдчиняється друга камера, i
гестапiвцi заганяють решту людей у якесь затхле лiгво, що вiє смородом
онуч i перепрiлої соломи. Докiя пiдходить до облупленої стiни i починає
тихо гукати:
- Югино, Югино! - потiм пальцями пробує колупати штукатурку, до м'яса
обриває пучки i, втомлена, мовчки сiдає на бруднi нари...
Викликали на допит не поодинцi, а невеликими групами За довгим чорним
столом сидiли два офiцери, поруч них, як вартовi, стояли Крупяк i
перекладач, бiля дверей примостилася за друкарською машинкою якась подоба
жiнки з накрученими, здибленими жмутками переспiлого волосся i такими
очима, начеб їх поставили навсторч. З машинки перехилився бланк вироку,
зачорнiли лiтери, зверху нiмецькi, знизу українськi.
- Рiк народження? - гавкнув i подався наперед фашист, коли до нього
пiдiйшла мати Олекси Слюсаря.
- Тисяча вiсiмсот вiсiмдесят п'ятий, - рiвно вiдповiла жiнка. I
озвiрiлий каратель, блиснувши очима, перехилився дугою i через стiл ударив
жiнку важким кулаком.
- Треба говорити повнiстю: день, мiсяць i рiк, - пояснив перекладач.
- Партизанка?
- Нi.
- Брешеш! Партизанка! - затупотiв ногами Крупяк.
- Брешуть собаки та ви, пане начальнику, - вiдповiла тихим твердим
голосом. - Жалкую, що не партизанка. Стара дуже. Зате син мiй i за мене
вам вiдплатить.
В кiмнатi настає така тиша, що запiзнiлий удар по клавiшу машинки
пролунав неначе пострiл. Зразу ж посинiв, вивертаючи очi назовнi, Крупяк,
а з рота вирвався хриплий посвист. Обережно пiдвiвся навшпиньки i з
розмаху, ребром долонi, з протягом до себе, рубанув жiнку по шиї. I Докiя
з жахом побачила, як почала у Слюсар валом пiдiйматися шия, а потiм
сильно, неначе вибух, в усi сторони бризнула кров. Пiсля цього спiтнiлий i
розкуйовджений Крупяк та нiмецькi офiцери кожну жiнку мiсили кулаками.
Дiйшла черга i до Докiї.
- Родичка Дмитра Горицвiта?
- Мати, - вiдповiла гордо.
- Он як! - неначе крiзь сон, чує свистяче шипiння, i не встигла
одхилитися од тiнi, що заслонила свiтло, як їй на руку бризнули в червонiм
шумовиннi власнi зуби i кров.
"Невже тебе земля прийме? - так подивилась на перекошеного полiцая, що
i в нього здригнули i заховалися за вiями кривавоблискучi очi... - Не
прийме вас, мiзерних покручiв, i нiхто вас не згадає на зеленому полi, де
будуть очишенi од кровi протiкати рiки, i сонце огрiватиме яснi людськi
очi, не лукавi i не злi".
Вона уже чула, як її тiло прощалося з землею. I не було на серцi нi
болю, нi тривоги, тiльки усе ставало на диво легким i дзвiнким...
Проте бiльше не били - вивели в довгий коридор.
В камерi сiла на дерев'янi нари, охопила руками нахилену голову,
притиснула лiктi до колiн. Iще перед натомленими очима вiйнуло загратоване
вiконце, що починало просвiтлятись, майнула чиясь чорна тiнь, а потiм це
все вiдплило, вiддалилось у глибоку безвiсть...
От у недiлю сидить вона на призьбi, радiсними очима слiдкує за Дмитром,
що зiпнеться на ноги i знов упаде на зелений морiжок. Потiм з натугою,
опираючись на манюнi рожевi ручки, пiдводиться i такий поважний, ну прямо
тобi невеличкий дядько, прямує в її обiйми. Торкнувшись її напрацьованих
рук, чогось смiхотливо морщиться, i в чорних чоловiчках, за якими навiть
бiлкiв не видно, вiдбивається промiнь веселого червневого сонця.
- Ти ж моє щастя, ти моє сонце ясне, - притискає свого одинця до грудей
i високо пiдводить на руках, - рости великий!
Iз Великого шляху прямує додому її Тимофiй, високий, ставний, над лобом
повис важкий русий чуб; степовим спокоєм 'i духом вiє од нього, тiльки
глибокi очi якiсь сумовитi, начеб прожили значно бiльше, нiж усе гнучке i
мiцне тiло.
I раптом через якийсь тривожний провал часу вона розумiє, що Тимофiй
уже мертвий, навiки вiддаливсь од неї, а це шляхом прямує її Дмитро, а на
її руках сидить Андрiй, дiловито перебирає ручками торочки чорної тернової
хустки. Он i Югина наздоганяє Дмитра. Буйне склепiння Великого шляху
звелося над ними, i так любо бачити своїх дiтей, простих та щасливих, що
йдуть до неї, до матерi, з широкого щедрого поля.
- Тiтко Докiє, - хтось розвiває згадки, i вже вона чує бiль
покалiченого тiла, тяжко вiддаляється вiд того свiту, де лежить її
материнське серце... Для чого вiдiрвали од того видiння? Приходить
невдоволення.
Чиїсь руки охоплюють її, вона з подивом i радiстю чує сказане, напевне
не устами, а душею, дороге слово: "Мамо". Докiя пiдiймає вгору обважнiлi
очi.
- Мамо, би про нього, про Дмитра весь час думаєте? Заплакана i якась
просвiтлена, неначе сльози обмили, оновили її, бiля Докiї сiдає Марта. I
мати, що ранiше, напевне, образилася б, почувши од неї таке, зрозумiла
усе, що робиться в душi молодицi... Вона ж так любила, так любить її
Дмитра!
- Про нього ж i про людей всi гадки, моя дитино...
I зразу вони зблизились, начеб вiк прожили разом. I в обох на очах
з'являються сльози, добрi i чистi вiд того глибокого прояснення, яке
проймає тiльки мiцних та правдивих людей.
- Про що не передумаєш, i найбiльше - про дочку i Дмитра... Отак,
неначе й на свiтi не жила, а вже смерть встоїть на порозi... Пам'ятаєте,
як до мене на Великдень пiдiйшов Дмитро?.. Ви тодi iз тiткою Даркою
стояли.
- Пам'ятаю, дитино. Тодi ви разом у танець пiшли. Якої ж це спiвали, не
пригадаю.
- I я забула, - зiтхнула молодиця. - Тiльки знаю, що так менi добре
було, начеб з самим сонцем зустрiлася, - i провела краєчком хустки по
очах.
- I вiн за тобою побивався. Та. от... - витирає кров на устах.
I вони, забуваючи про катування i смерть, так щiльно притуляються одна
до одної, що кожна в своїх грудях чує стукiт двох сердець.
XXIX
Дмитро вiдчуває, як тремтять його губи, болять коренi волосся, i знову
бiль усерединi натягується, як струна, i коли розiтнеться (це розумiє
зовсiм ясно), буде небуття, темiнь. Уперше в життi з острахом вiдчуває, як
можуть раптово старiтись, сивiти, умирати люди. Так, вiн зараз в цю мить
старiє. А в його русий чуб починає вплiтатися сивина.
Нi! Вiн не може бути стороннiм спостерiгачем свого руйнування,
старостi. То далi прийде, закономiрно, як пiсля лiта настає осiнь. А поки
вiн володар свого тiла, i воно повинно коритися. Не для себе вiн, Дмитро,
тепер потрiбний. Його життя iнших рятує. I неймовiрним зусиллям кожної
клiтини тiла, кожною кровинкою вiн починає скидати iз себе той тягар. який
у слабших людей може скинути тiльки тривалий, i то спопеливши частину тiла
i мозку, час. Увесь у напруженнi, фiзичному i духовному, пiдсвiдоме
розгадуючи ще не вивченi закони людської снаги, вiн спочатку почуває, як
звично твердiють його холоднi уста, стягується розм'якшене обличчя i стає
вiдчутним усе тiло. Тiльки ще нервово стрибають i заплутуються iскорки в
його порiдiлому чубi. Поволi i вперто оволодiваючи собою, приводячи в
строгу яснiсть думки, вiн одначе нiяк не може позбутися одного образу, що
пригадався в лiсi, коли Хмара засмутив його тяжкою звiсткою. То був образ
човна, що по саму обшивку вмерзає в льодах посеред рiчки. Тiльки весна
розморозить його, теплою хвилею приб'є до рiдного берега на жовтий пiсок
та на зелене зiлля.
"Iще твоя весна попереду", - хоче заспокоїти себе i вчуває фальш, бо ж
- не маленький - розумiє, що йому не вирвати рiдних людей, сiм'ї iз лапищ
смертi.
До болю закушує уста; до болю, вiдхиляючись назад, поводить усiм
тулубом, знову оволодiває собою i пiрнає в роздуми. От тiльки чортiв човен
десь аж iз краєчка мозку висовується...
"Чому ж ти не можеш вирвати родину з фашистських лапищ? Бо сили у тебе
нема. Ворогiв тисячi, а в тебе шiстдесят партизанiв... А як ти тепер
глянеш у вiчi бойовим друзям? Вони ж на тебе так надiялися"...
Позад нього гримлять артилерiйськi розриви, вищить шрапнель. А то знову
б'ють по лiсах. Бийте, гатiть по ще теплому мiсцi!.. Звiсно, завтра,
позавтра вся ворожа сила буде блукати по лiсах. Ну, от почнуть наступ.
Пiдiрвуться один-два танки на мiнах. Знову зупиняться. Бо їм нiчого
спiшити. А потiм почнуть обшукувати усi лiсовi закутки, палити, громити
землянки, табiр... Чиї це слова: "У партизана тисяча дорiг, у фашиста двi:
одна - в землю, в могилу, друга - на небо до чортiв".
Майнуло життєрадiсне обличчя Гоглiдзе i десь зникло за човном.
"Зараз їх повезли. Може привезли вже в тюрму. Завтра почнуть
допитувати. Розстрiляють не ранiше, чим вдосвiта... Треба прорватись!
Попередити!"
I вiн майже бiжить, наздоганяючи партизанiв.
- Товаришу командире! - чує бiля себе голос Пантелiя Жолудя.
Дмитро не помiчав, що хлопець весь час, охороняючи свого командира, був
поблизу нього.
- Що скажеш, Пантелiю?
- Та нiчого. Невесело на душi, товаришу командире.
- Знаю, Пантелiю. Крiпися, партизане! - важкою рукою сперся на плече
парубка...
На свiтанку в невеликому лiсi зiбрав Дмитро на нараду похмурих од горя
i втоми партизанiв.
- Товаришi народнi месники! - тихим мiцним голосом звернувся до них. -
Велике горе налягло на нас. Частину наших родин захопив ворог. Закатує їх,
замучить - самi знаєте... Колись, у першi днi життя нашого загону, ми
ухвалювали рiшення голосуванням. Тепер, коли нас тiльки одна жменька
залишилась, я хочу знати ваше слово: поки фашисти трощитимуть наш табiр,
зробимо налiт на тюрму, чи нi?.. Хто за те, щоб напасти на мiсто, -
пiднiмiть руки.
I здригнулися, пом'якшали його уста, але то було зовсiм iнше ослаблення
тiла. Аж освiтився, коли побачив, як пожвавiшали натомленi i заклопотанi
обличчя партизанiв. Бiльшiсть iз них, мов змовившись, пiдняли обидвi руки.
- Добре, хлопцi! Тепер - вiдпочивати! - грiзно блиснули очi Дмитра в
червоних пiдпухлих повiках.
Наказавши зразу ж Пантелiєвi Жолудю пiти в розвiдку, сiв iз Туром,
обмiрковуючи план нападу...
- Так от, зараз же, поки не пiзно, скидай полiцейську форму, - суворо
звернувся Пантелiй Жолудь до Мирона Варича, огрядного партизана.
- Як скидай? А я в чому буду ходити?
- А менi яке дiло? Хочеш - у спiднiх гуляй, хочеш - у трусиках шпацируй
- тепер тепло, нежитю не пiймаєш. Ну, скорiше менi виконуй наказ
командира. Нема коли з тобою теревенi розводити.
- Так що це. насмiшка? - злиться партизан.
- Ну, ти менi не дуже. За такi слова у воєнно-партизанське врем'я як
докажу... Ти ще не знаєш мене!
- Iду до командира, - рiшуче намiряється iти Варич.
- Почекай, не спiши, - заспокiйливо кладе руку йому на плече. - Давай
помiняємося вбранням, моє серце, бо менi у розвiдку iти. - От чорт! -
лається Варич. - Давно б так сказав.
- Сам ти чорт болотяний. Як штани грязюкою замазав. Прямо тобi не
штани, а один пiдрив полiцейського авторитету.
I незабаром уже Пантелiй, пильно оглядаючись навкруги, прямує шляхом у
мiсто. Природний партизан, надiлений безмежною хоробрiстю i силою, вiн
завжди просився iти у найнебезпечнiшi мiсця, чуючи; як радiсно i злiсно
тужавiє i набирає крицевої гнучкостi його тiло. Одно лише горе стояло на
перешкодi - горiлка: якщо траплялася нагода, рiдко мiг Пантелiй проминути
спокусу.
- Да, горiлка до добра не доводить, - погоджувався, коли йому починали
вичитувати. Зарiкався пити, але при першiй зустрiчi iз чаркою забував
попереднi грiхи.
У мiстi Пантелiй довiдався, що родини партизанiв знаходяться у лiвому
крилi в'язницi, i почав вивчати усi пiдступи до проклятого мiсця.
Здавалося б, уже пора було iти до партизанiв, та Пантелiй почав блукати
напiвмертвими вулицями. Скоро його увагу привернув будинок вiйськового
коменданта, i не так будинок, як розчинений гараж, бiля якого стояло
кiлька машин. Спочатку майнула радiсна думка - вибрати зручний час,
вивести машину i, паном дiло, приїхати до партизанiв. Але потiм назрiв
iнший план, i Пантелiй, переповнений гордовитими думками, поспiшив до
своїх. Повернувшись у лiсок, вiн гаряче почав доводити Дмитровi:
- Менi дайте тiльки шоферiв, i я на повному ходу в саме пекло приїду,
як часи. Ви ще не знаєте мене!..
XXX
Всi в камерi, прикипiвши до пiдлоги, чекали цього, але пострiли для
всiх прозвучали однаково несподiвано i страшно.
Оту уявну лiнiю мiж небуттям i життям зразу затопив холодний тремтливий
морок; обiрвались останнi хисткi нитки просвiтку, i здалося, що не
вартовий стукнув бiля дверей, а сама смерть стала на порозi.
- О-о-о! - схлипуючи, скрикнула Катерина Прокопчук, випускаючи iз рук
iржавi, вкритi кривавим потом грати. В її розширених очах не могла
умiститися картина розстрiлу, хоча про це стiльки думалось-передумалось.
Але неначе зрозумiвши, що вже нiколи не бачити їй своїх землякiв, якi
стали стократ дорожчими i ближчими в часи лихолiття, вона беззвучно
заплакала i забилася головою об вогку стiну.
Перед очима Югини на мить, вiддаляючись, проплив образ Докiї, i,
задихаючись, молодиця обома руками хапається за серце: воно ж може
вискочити з грудей. Це вона не вперше помiчає, що в страшнi хвилини думка
i уява навiть неможливе можуть так наблизити, освiтити, як освiтлює вночi
блискавиця загорнутий у темряву небокрай. I коли в її пам'ятi мимохiть
ворухнулося слово "блискавиця", вона справдi побачила горобину нiч,
розвержену синюватобiлим сяйвом. Як двi стiни, зближаючись, вирiзьбились
зустрiчнi лiси, а помiж ними, у просвiтленiй до блакитi брамi, що пiдiйшла
до самого неба, з'явився Дмитро. Дiти - вiдчувала - були в цих лiсах.
Вiрилось, що Андрiй з Ольгою врятувались i, здалося, позад себе почула
дзвiнкий голос: "Мамо, ми живi!" А як же Дмитро? I, наче чуючи її
вболiвання, чоловiк пiдвiв голову, i вона не пiзнала його очей: такi були
суворi, грiзнi, аж закипали у чорних чоловiчках лихi iскорки. Отакий вiн,
певне, завжди буває в бою. I горе тому, хто стрiнеться на його дорозi -
лише одним поглядом може навiяти жах. А їй хотiлось побачити його
ласкавим, як у тi останнi днi, коли приїжджав у партизанський район...
Невже бiльше не буде Дмитра? Нi, нi! Не так! Невже бiльше вона не побачить
Дмитра?.. Невже дiти пiдходять до нього?..
Як пострiл, брязнув замок. Важко гупнула засувка об пiдлогу, i в дверях
стислися чорнi тiнi. Мигнуло свiтло лампи, першим у камеру увiйшов
перекладач, за ним - гестапiвцi, а позаду - перекошений Крупяк. Не
пiдводячи голови вiд паперiв, перекладач, перегортаючи один бланк за
другим, сухим рiвним голосом прочитав те, що було давно вiдомо кожному.
Усiх жiнок було визнано за партизанiв. Коли було названо останнє прiзвище,
пiдтягнутий фашист ступнув наперед i рiзко, з надривом, скомандував:
- Роздягайсь! Одежу скидати сюди, - показав пальцем на середину камери,
- взуття - сюди! - пiдiйшов до стiнки рiвно, неначе маршируючи.
Смертельна блiдiсть заливає обличчя в'язнiв. Когось перетрушує
лихоманка. Одерев'янiлi пальцi нiяк не можуть розстебнути гудзикiв.
Скидає Катерина пальто, скидає сачок, блузку, спiдницю, розшнуровує
черевики, стягає панчохи.
- Не треба, - вказує фашист пальцем на панчохи. I цi слова виводять
жiнку з напiвзабуття. Гостро блискаючи очима, вона з силою зриває панчоху,
жмакує її в руках i кидає вороговi межи вiчi.
- Забирай! Забирай! Давись! Зi своїм проклятим Гiтле-ром. Щоб вас усiх
розперло!
Дужий удар волохатого кулака вiдкидає її у потемнiлий од вогкостi i
цвiлi куток. Фашист, неначе маршируючи, наближається до жiнки, б'є її
чоботом в спину, неквапно, методично.
Шпалерами стоять гестапiвцi в коридорi, чорними тiнями загратували
роздягнутих, в самiй бiлизнi, людей. Студена роса зразу ж опiкає ноги, i
Югина тiльки тепер, за двором, помiчає, що перед нею мигтить одна чорна, а
друга бiла нога... Ага, то ж Катерина в однiй панчосi.
Висока зоряна нiч недосяжно розкинулась над головою. У небi двома
рукавами вiйнув Чумацький шлях, а то iще є Великий шлях на землi... Колись
уночi вона їхала на возi, а поруч iшов Дмитро, мовчазний, притишений, як
лiтня година... "Невже iду до своєї смертi?" Наче болiсний крик
виривається iз грудей. I швидко, в такт серцю, забилися думки, одна
картина спливала за iншою, i неодмiнно в них бачила то дiтей, то Дмитра,
то свою матiр, то Докiю, то батька, а потiм знову зразу усе наче обрiзало:
"Невже iду до смертi?"
I раптом очi ослiпило примеркле сяйво двох куп пiску, що стиснули
чорний отвiр. Бiля ями, подзвякуючи лопатами, хтось метушиться. Ось де їх
будуть розстрiлювати. Нi, ведуть далi... Це засипають убитих.
Вдарили пострiли. О, навiть не довели. Розстрiлюють серед дороги.
Падають люди. Чого ж вона не падає? Хтось застогнав, i вартовий, - чи
це, може, здається? - перегинаючись, осiдає на землю, випускає гвинтiвку
iз рук. Знову лунають пострiли. Вона падає посеред дороги, але ж зразу,
неначе її струмом пересмикнуло, зривається на ноги. Чи вона божеволiє, чи
й справдi чує суворий голос Дмитра?
Iз землi теж пiдводяться люди, яких вона вважала мертвими, i кудись
бiжать.
- Нашi, нашi прибули! - чує голос Катерини Прокопчук, в якому бринять i
радiсть i сльози. - Югино! Нашi прибули! Нашi! - цiлує її вуста, i сльози
пересмикують обличчя молодицi.
- Югино! - охоплюють її дужi руки Дмитра. - Югино, де мати, дiти?
Вона навiть не пам'ятає, що говорить. Тiльки Дмитро зразу ж кудись
вiдбiгає, а її якийсь партизан бере за руку, пiдводить до приглушених
машин, пiдсаджує в кузов, звiдки вже тягнуться до неї вогкi руки Катерини
Прокопчук.
* * *
Нашвидку вiдкопали напiвзасипану яму, i Дмитро першою з острахом
побачив Марту. Її очнi западини були засипанi вогким, тьмяно мерехтливим
пiском. Пiсок густо притрусив i хвилясту лiнiю кровi, що з лiвої скронi
покрутилася над вухом i зникла десь на шиї, прикритiй розсипаним волоссям.
Помiж обвуглених губiв м'яким синюватим сяйвом iскрилися чистi зуби, а
руки, сплетенi на грудях, неначе притримували неживе серце. Обличчя було
строгим i задуманим. Тiльки навскiснi двi борозенки, що, звужуючись,
спускались з лоба до надбрiв'я, вiдтiняли печаллю її риси.
Дмитро нахилився до могили, востаннє поцiлував Марту ї вiдчув на своїх
устах кiлька вогких пiщинок.
Його мати, невелика, задумана, рiвно лежала бiля стiнки ями. Увесь в
неспинному трепетi, вiн руками позмiтав пiсок з її обличчя, заправив пiд
хустку чорнi, з сивиною, пасма волосся i, охоплюючи руками легке тiло за
ноги i шию, понiс його, притискаючи до грудей, в тривожний свiтанок. Так,
певно, колись i мати, притискаючи до грудей, носила його, Дмитра, коли вiн
був дитиною. Напiвзаплющенi очi матерi, поблискуючи вузькими смужками
бiлкiв, спокiйно дивились на сина, i так само спокiйно бiля її
закривавлених уст невеликими зiрочками вгнiздились скам'янiлi зморшки, її
смагляве чоло тепер просвiчувалось восковою блiдiстю, i тому рiзкiше
окреслювався некрутий вигин чорних брiв.
"Прощайте, мамо, дорогi мої. Так i не прийшлося вам дожити до радiсної
години - стрiчати день людського свята. А скiльки думалось про це, коли
просвiтки заповнювали всю душу... Уже i вас нема, i Марти нема, може i
дiтей нiколи не побачу... Чом же ви, мамо, не дочекались мене?"
Сльози падають на зморшки матерi, розходяться по них м'яким теплим
сяйвом. I мiцнiше притуляв до грудей спокiйне холодне тiло, свою рiдну
матiр. I не чув, як м'якшали у нього складки бiля роту, м'якшало усе тiло,
як вiн увесь поринув у своє горе, i воно тепер без перешкод непомiтно
старiло його обличчя, вплiтало суху сивину, i то не в русий чуб, а в
колосся покучерявлених брiв. Сам подав матiр у кузов i тихо скомандував:
- По машинах!
Незабаром мiцнiше задвигтiли мотори, i партизани помчалися назустрiч
свiтанковi. Бiля кабiн стояли з гвинтiвками або автоматами напоготовi тi,
хто мав нiмецьку форму, а решта причаїлася на днi машин.
Позаду, у мiстi, збiльшувався гамiр i стрiлянина. На сходi ж, над
лiсом, заграли передвiсники безсмертного сонця.
XXXI
Нiну силомiць вiдтягнули од матерi. Забилася дiвчина в дужих руках,
напружилась усiм гнучким тiлом i знову кинулась до ями, яку поспiхом
засипали партизани. Лiктями i пальцями розгребла могилу i припала до
холодної голови своєї рiдної. Тепер пiсок щiльно забив Мартi уста, i тому
її обличчя набрало бiльш скам'янiлого виразу. Кiлька мускулястих рук
схопило дiвчину, i як вона не вiдбивалась i не голосила, рвучи на собi
волосся i одежу, понесли до машини. Невблаганний час пiдганяв партизанiв
виїжджати якнайшвидше.
Тiльки тепер дiвчина зрозумiла, що таке смерть. I ранiше не раз чула
похороннi дзвони, бачила, як проносили вулицями важкi домовини, бачила, як
ховали у братськiй могилi червоноармiйцiв; зрештою смерть в днi окупацiї
щоднини гостювала в селi, стискала пiдступною тугою дiвоче серце, але ця
страшна гостя нi разу не переступала їхнього порога, i тому уява про неї
була неповна. Так неповно, душею, а не фiзично, ми вiдчуваємо бiль
близької людини.
Охопивши руками голову, Нiна забилася в куток кузова, не бажаючи
слухати слiв утiхи, скидаючи з плiч нервовими рухами чиїсь жiночi руки.
Вона хоче, щоб нiхто не чiпав її, бо вiд цього так боляче, неначе хтось
пальцями вовтузиться у ранi.
Якi слова можуть утiшити, коли нема, нiколи бiльше не буде матерi, її
вiдради, любовi i в якiйсь мiрi за останнiй час старшої товаришки. З
одного погляду, з одного пiвслова її могла зрозумiти тiльки мати. I от
бiльше не побачить... живої. А дорогий образ, такий сумовитий i рiдний,
неясним контуром стає перед очима. I дiвчинi бракує повiтря, i запухають
почервонiлi од слiз повiки, а всерединi палить млосний, недобрий вогонь.
Зацiпенiлий мозок вже не колише думками, а якось боляче вириває з
темряви несподiванi образи й видiння i раптово розмелює їх на чорнi клуби
пилу або вганяє в землю...
Яке то було щастя! Восени, в недiлю ранком, вони завжди ходили в лiс по